Для початку звернемося до положень Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417 (далі — Перелік № 1417).
Пунктом 7 цього Переліку визначено, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі — Терцентр) може надавати платні соціальні послуги (у межах наявних можливостей), визначені постановою КМУ «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» від 14.01.2004 р. № 12 (далі — Порядок № 12) та цим Переліком:
— громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
— громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий за прожитковий мінімум для сім’ї.
Нагадаємо: бюджетні організації та установи мають право надавати ті види платних послуг, які дозволені до надання законодавством.
При обранні видів платних послуг Терцентр повинен керуватись вищезгаданим Порядком № 12.
Так, п. 9 цього Порядку передбачено надання послуг із забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації і здійснення їх ремонту.
Тариф на послуги визначає сам Терцентр.
Як визначено у п. 7 Переліку № 1417, тарифи на платні соціальні послуги встановлюються Терцентром відповідно до Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2005 р. № 268, і затверджуються його директором.
Відповідно до п. 3 цього Порядку тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість.
Перелік статей калькулювання собівартості платної соціальної послуги визначається державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, юридичними та фізичними особами, які надають платні соціальні послуги.
Щодо повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад стосовно регулювання цін, то вони визначені постановою КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548 (далі — постанова № 1548).
Цією постановою передбачено лише регулювання цін на придбання засобів реабілітації.
Так, згідно з п. 9 постанови № 1548 Мінсоцполітики здійснює регулювання цін на протезно-ортопедичні вироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації.
Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення на 2015 рік затверджені наказом Мінсоцполітики «Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» від 15.01.2015 р. № 20 (далі — наказ № 20).
Але в той же час звернемо увагу на п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР, в якому визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Послуги з прокату речей особистого користування та побутових товарів (01.130.00) відповідно до Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування» (ГК 201-01-2001), затвердженого наказом Мінекономіки від 19.02.2002 р. № 51, належать до побутових послуг.
Тож розраховані Терцентром тарифи необхідно подати до відповідної місцевої ради на затвердження.
Зверніть увагу: п. 4 наказу № 20 передбачено, що оплату послуг з ремонту технічних та інших засобів реабілітації необхідно здійснювати за фактичною собівартістю зазначених виробів та нормативом рентабельності фактичних витрат не більше 10 % до фактичної собівартості.
Кошти, що надходять від надання платних соціальних послуг, згідно із п. 7 Переліку № 1417 використовуються в установленому законодавством порядку.
Так, згідно із п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, належить до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ. Кошти цієї підгрупи можуть бути використані на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
Також зупинимось на основних положеннях діяльності пунктів прокатів засобів реабілітації.
Такі пункти керуються Типовим положенням про пункти прокату технічних та інших засобів реабілітації, затвердженим наказом Мінпраці від 02.06.2009 р. № 204 (далі — Типове положення).
Згідно з п. 1.5 Типового положення пункт прокату надає у користування такі засоби реабілітації:
— повернені місцевим органам соціального захисту населення, перелік яких затверджено наказом Мінпраці «Про затвердження Переліку технічних та інших засобів реабілітації, виданих інвалідам та іншим особам, що підлягають поверненню до місцевих органів праці та соціального захисту населення у разі смерті зазначених осіб, якщо строк їх експлуатації не закінчився» від 20.01.2009 р. № 14;
— отримані за рахунок безкоштовного передавання до пункту прокату;
— придбані пунктом прокату за наявні кошти від провадження господарської діяльності.
Послуги з прокату надаються особам, які звернулись до пункту прокату та уклали з ним відповідний договір.
Оформлення договору здійснюється на підставі паспорта, посвідчення про взяття на облік (для бездомних осіб), а у разі необхідності надання засобу реабілітації для дитини — на підставі свідоцтва про її народження.
Договір оформлюється у двох примірниках, що підписуються наймачем і уповноваженою особою пункту прокату. Один примірник залишається у пункті прокату, другий надається наймачеві.
У цьому договорі обумовлюються всі умови прокату, а саме: термін, на який видається засіб реабілітації, вартість прокату, умови видачі, використання та повернення засобів реабілітації тощо.
Пункт прокату зобов’язаний видавати засоби реабілітації, придатні до експлуатації. Перевірка робочого стану засобів реабілітації, що видаються, здійснюється у присутності наймача.
Як правило, засоби реабілітації передаються наймачам у приміщенні пункту прокату.
У випадку якщо засіб реабілітації є великогабаритним і потребує окремого транспорту для його перевезення, а наймач не має можливості самостійно доставити засіб реабілітації, пункт прокату на договірних засадах здійснює доставку засобу реабілітації до місця проживання наймача та до пункту прокату (при поверненні після користування) власним транспортом або за допомогою перевізника, якого наймає пункт прокату.
Під час видачі засобів реабілітації відповідальний працівник пункту прокату ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації, умовами використання та повернення.
Якщо засіб реабілітації вийшов з ладу, то організацію його ремонту має забезпечити пункт прокату. При цьому обов’язково складається Акт перевірки пошкоджень предмета прокату, типова форма якого наведена у додатку 1 до Типового положення. На час ремонту наймачу за його заявою може бути надано рівноцінний засіб реабілітації.
Звернемо увагу на те, що за час перебування засобу реабілітації в ремонті оплата за прокат не проводиться, за винятком випадків, коли наймачу засіб реабілітації було замінено на рівноцінний.
У разі втрати наймачем засобу реабілітації складається Акт про втрату предмета прокату, типова форма якого наведена в додатку 2 до Типового положення.
Типове положення не містить інформації щодо дій у випадку, якщо пошкодження або взагалі втрата засобу реабілітації сталися з вини особи, яка ним користувалась.
Тому звернемось до норм ст. 779 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Так, у цій статті визначено, що наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Після закінчення строку прокату наймач повинен повернути взятий напрокат засіб реабілітації у робочому стані (з урахуванням зносу за період перебування у нього такого засобу).
Перевірка технічного стану, справності засобу реабілітації, його зовнішнього вигляду виконується у пункті прокату в присутності наймача, а в разі його доставки транспортними засобами — відповідальним працівником пункту прокату вдома у наймача у його присутності.
