Чергова хвиля мобілізації пройшла по Україні. Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України» від 06.12.91 р. № 1932-XII, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII, Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 р. № 15/2015 та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
З метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою встановлено виконання військово-транспортного обов’язку для центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян — власників транспортних засобів.
Згодом Кабмін постановою від 17.06.2015 р. № 405 затвердив в новій редакції Положення про військово-транспортний обов’язок (далі — Положення № 405), у якому визначив порядок виконання військово-транспортного обов’язку. Зазначимо, що цей документ набрав чинності 07.07.2015 р. та містить відповіді на деякі питання, які не були урегульовані до цього часу.
Отже, далі розповімо, що необхідно знати установі під час мобілізації транспортних засобів:
1) залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюють військові комісаріати на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлені відповідними розпорядженнями;
2) при передачі мобілізованих транспортних засобів складають Акт приймання-передачі (далі — Акт). Раніше такий Акт складали у довільній формі. Тепер же його форма наведена у додатках 4 та 5 до Положення № 405, що значно спрощує для установи процедуру оформлення документації при передачі мобілізованих транспортних засобів.
Акт складають у трьох примірниках, підписують керівник установи чи організації (або його уповноважений представник), військовий комісар (або його уповноважений представник) та командир (начальник) військової частини (підрозділу), установи чи організації військового формування (або його уповноважений представник), якому передають транспортний засіб або техніку, і скріплюють печатками.
В Акті зазначають таку інформацію:
— найменування військової частини, установи чи організації, якій передають транспортний засіб, військового комісаріату, який здійснює залучення транспортного засобу;
— найменування органу, який прийняв рішення про залучення транспортного засобу, номер і дата розпорядчого документа;
— повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код установи (організації), за якою закріплений транспортний засіб;
— назва документа, що підтверджує право власності на транспортний засіб (за наявності);
— відомості про транспортний засіб: державний номер транспортного засобу, ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу, рік випуску, пробіг (витрата ресурсів), перебування в капітальному ремонті, наявні запасні частини, шанцевий інструмент і заправний інвентар, обсяг наявного в баках пального. Разом з транспортним засобом установа передає всю наявну документацію щодо нього;
— залишкову (балансову) вартість транспортного засобу, визначену відповідно до даних балансу установи чи організації, який складено на останню звітну дату (останній день кварталу (року)).
Зверніть увагу: Положення № 405 надає право установі провести незалежну оцінку транспортного засобу, що підлягає мобілізації. Але таку оцінку повинна здійснити не комісія установи, а суб’єкт оціночної діяльності — суб’єкт господарювання в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III. Оскільки проведення незалежної оцінки — послуга не дешева, то, звісно, реалізувати таке право зможуть тільки ті установи, у кошторисі яких будуть передбачені відповідні бюджетні асигнування.
У такому разі в Акті зазначають вартість транспортного засобу, визначену за результатами проведення його незалежної оцінки, а також наводять найменування документа, що містить висновок про вартість транспортного засобу та дату оцінки;
3) при передачі транспортного засобу під час мобілізації право власності на таке майно залишається за бюджетною установою. Таку передачу транспортного засобу здійснюють на умовах повернення транспортного засобу, тобто фактично відбувається передача майна у тимчасове користування.
Оскільки перехід права власності на транспортний засіб не відбувається, то відсутні підстави для списання такого майна з балансу. Тому бюджетна установа продовжує вести облік мобілізованих транспортних засобів на субрахунку 105 «Транспортні засоби». В аналітиці облік таких об’єктів продовжують вести в Інвентарних картках обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми № ОЗ-6 (бюджет). При цьому доцільно зробити позначку про те, що таке майно знаходиться поза межами установи, та зазначити підстави.
До речі, на цьому ключовому моменті акцентувала увагу ДФС у листах від 05.11.2014 р. № 6273/6/99-99-19-02-02-15, від 16.10.2014 р. № 5229/6/99-99-19-03-02-15 та від 27.02.2015 р. № 4223/6/99-99-19-02-01-15.
Отже, фіскали зазначали, що відбувається передача майна (зокрема, транспортного засобу) в тимчасове користування, а тому така передача не є об’єктом оподаткування, оскільки не відбувається операції з постачання товару.
Тепер щодо питання нарахування амортизації на мобілізовані транспортні засоби.
Дійсно, установа на певний період часу припиняє користуватися таким транспортним засобом. А чи є підстави припинити нараховувати амортизацію на таке майно?
Для того щоб установа припинила нараховувати амортизацію, необхідно, щоб такий об’єкт основних засобів перестав визнаватися активом та був вилучений з експлуатації. У нашому ж випадку, як зазначалось вище, установа продовжує обліковувати мобілізований транспортний засіб на балансі.
Нагадаємо, що вичерпний перелік випадків, коли установа має право прийняти рішення про вибуття (списання з балансу), наведено в п. 1 розд. VI НП(С)БО 121 «Основні засоби», затвердженому наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202, а саме у разі:
— ліквідації;
— продажу;
— передачі без оплати (у таких випадках здійснюється передача права власності);
— невідповідності критеріям визнання активом;
— нестачі.
Як бачимо, жоден із цих випадків не стосується виконання військово-транспортного обов’язку, зокрема мобілізації транспортних засобів.
Також зазначимо, що в деяких ситуаціях установи мають право призупинити нарахування амортизації на основні засоби. Перелік таких винятків наведений у п. 3 розд. IV НП(С)БО 121 «Основні засоби» і п. 2 розд. V Методрекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11. Це:
1) реконструкція;
2) модернізація;
3) добудова;
4) дообладнання;
5) консервація.
Проте врахуйте, що в кожному з указаних випадків керівник установи повинен передусім прийняти рішення про виведення об’єктів основних засобів з експлуатації та подбати про належне оформлення відповідної документації.
З огляду на те, що при мобілізації транспортних засобів бюджетна установа передає таке майно у тимчасове користування, вона не повинна припиняти нараховувати амортизацію на такий транспортний засіб. Винятками з цього правила можуть бути тільки п’ять вищезгаданих випадків.
Отже, мобілізовані транспортні засоби установа продовжує амортизувати на загальних підставах.
Також декілька слів варто сказати про особливості застосовування такого поняття, як «консервація». Так, визначення поняття «консервація» і порядок її проведення наведені в Положенні про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженому постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183 (далі — Положення № 1183).
Так, консервація основних засобів — це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше трьох років) зберігання основних засобів у разі припинення виробничої й іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Що ж відбувається при мобілізації транспортних засобів? З одного боку, установа тимчасово припиняє користуватися таким майном, але з іншого, таким майном фактично продовжує тимчасово користуватися інший суб’єкт господарювання.
Найбільш реальний варіант консервації у бюджетних установах — це припинення будівництва. У таких випадках установі необхідно керуватися не лише Положенням № 1183, а й Положенням про порядок консервації та розконсервації об’єктів будівництва, затвердженим наказом Мінбудівництва, архітектури та ЖКГ від 21.10.2005 р. № 2.
Таким чином, вважати мобілізацію транспортних засобів різновидом консервації зовсім не доцільно, оскільки такі транспортні засоби продовжують функціонувати (експлуатуватися) поза межами установи. Подібні ситуації ми аналізували в статті «Нараховуємо амортизацію: вирішуємо робочі ситуації» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 21).
