Кабінет Міністрів України постановою від 4 березня 2015 року № 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі — Порядок), який набрав чинності з 17 березня 2015 року. Цим Порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до п. 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.
Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям (п. 4 Порядку).
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю (п. 6 Порядку).
Тобто з метою виконання гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, зокрема, виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину та інформують про її розмір органи соціального захисту населення шляхом заповнення звітів, доданих до Порядку. Після отримання коштів, передбачених у державному бюджеті, роботодавці проводять виплату компенсації у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю.
Обкладення, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію проводяться відповідно до Податкового кодексу України і Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (п. 7 Порядку).
Згідно із п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи зазначене, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку, не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не обкладається податком на доходи фізичних осіб.
Коментар редакції
Середній заробіток мобілізованим працівникам ≠ компенсація з бюджету: незбагненна позиція фіскалів
Іноді тлумачення представниками Держфіскальної служби законодавчих норм може довести ситуацію до абсурду. Роз’яснення, що коментується, зайвий раз тому підтвердження. Як ви зрозуміли, ідеться про оподаткування середнього заробітку, що виплачується мобілізованим працівникам. А справа ось у чому.
Ви пам’ятаєте, що у березні 2015 року нарешті побачив світ Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 105 (далі — Порядок № 105). І здавалося б, керівники та бухгалтери бюджетних установ повинні зітхнути з полегшенням, адже нарешті законодавці виконали те, чого від них чекали цілий рік. Але де там... Пояснимо.
Ми звертали вашу увагу, що в Порядку № 105 немає чітких вказівок на те, як треба виплачувати середній заробіток мобілізованим працівникам. А варіантів тут два.
Перший: нарахувати і виплатити мобілізованому працівникові середній заробіток, а потім зробити запит на компенсацію витрат з держбюджету.
Другий: нарахувати середній заробіток, отримати компенсацію з держбюджету, а потім виплатити його працівникові.
Який же з них правильний? Як виявилося, відповідь на це запитання важлива не лише для правильного дотримання норм Порядку № 105, але і в цілях обкладення таких виплат ПДФО та ЄСВ. Поки фахівці Мінсоцполітики із цього приводу відмовчуються (досі немає жодного роз’яснення з приводу того, який же з наведених варіантів правильний), фіскали використали цю ситуацію на свою користь.
На думку фахівців Держфіскальної служби, наведену в листі від 24.04.2015 р. № 8720/6/99-99-17-03-03-15, від того, яким варіантом скористається роботодавець, залежатиме порядок оподаткування виплат мобілізованим працівникам.
Так, якщо роботодавець розрахує середній заробіток (зверніть увагу: щодо його нарахування у бухобліку — ані слова!), проінформує про його розмір органи соцзахисту населення шляхом заповнення звіту (додаток 1 до Порядку № 105), то, отримавши відповідну компенсацію з держбюджету, може сміливо скористатися:
— п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI і не обкладати таку виплату ПДФО (ознака доходу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ — «128») та відповідно військовим збором;
— ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI і не обкладати компенсацію ЄСВ.
А ось якщо роботодавець нарахує середній заробіток і виплатить його мобілізованому працівникові, то, на думку фіскалів, це буде не що інше як зарплатна виплата з усіма наслідками: обкладенням ПДФО (ознака доходу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ — «101»), ЄСВ і військовим збором. Навіть незважаючи на те, що згодом середній заробіток компенсують із держбюджету.
Як бачимо з роз’яснення, що коментується, відступати від своєї позиції фіскали не мають наміру. Але скажіть, чи є різниця в тому, як роботодавець вирішить питання про виплату мобілізованому працівникові середнього заробітку? Головне одне — у результаті він отримає компенсацію з держбюджету, яка не є об’єктом оподаткування! Чому за примхою фіскалів роботодавець, який, не чекаючи компенсації з держбюджету, виплатить середній заробіток працівникові, що знаходиться у зовсім незавидному положенні, повинен у «покарання» нести додаткові витрати зі сплати ПДФО, ЄСВ і військового збору? Абсолютно абсурдна позиція фіскалів.
Зазначимо: Комітет Незалежної асоціації банків України з питань оподаткування та обліку проінформував, що звернувся в офіційних листах до керівництва Мінфіну і Мінсоцполітики з проханням ініціювати відповідне звернення до Держфіскальної служби і сприяти скасуванню її роз’яснень щодо оподаткування компенсаційних виплат. Тому дуже сподіваємося, що незабаром це питання буде вирішено на користь роботодавців.
Надія РОМАНЕНКО, експерт з питань оплати праці
