Перш ніж предметно зупинитися на розгляді питання, звернемося до історії і дещо пригадаємо. Так, колишній Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III передбачав можливість існування у ВНЗ посади почесного ректора (президента, начальника, директора тощо, далі — почесний президент).
Так, у ч. 3 ст. 32 цього Закону було сказано: при виході на пенсію з посади керівника ВНЗ керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів поспіль, може бути призначений на посаду почесного президента ВНЗ із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі зарплати, яку він отримував перед виходом на пенсію. Призначення почесного президента ВНЗ здійснюється у порядку, встановленому Кабміном. Але з часу прийняття зазначеного Закону порядок призначення почесного президента так і не був затверджений.
06.09.2014 р. набрали чинності більшість положень нового Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII (далі — Закон про вищу освіту). Цим документом посада почесного ректора замінена радником керівника ВНЗ ( ч. 8 ст. 34 Закону про вищу освіту). З цього моменту — докладніше.
Вимоги для призначення радником керівника
Вимоги до особи, яка може бути призначена радником керівника ВНЗ, залишилися колишніми. Так, ним може бути призначено колишнього керівника ВНЗ, який:
а) вийшов на пенсію з посади керівника ВНЗ;
б) пропрацював на посаді керівника ВНЗ не менше як 10 років підряд, тобто не менше двох термінів.
Проте є й відмінності. Ось вони.
Важливо! По-перше, тепер радник керівника може бути призначений як за рахунок власних надходжень ВНЗ, так й на громадських засадах. По-друге, порядок призначення радника визначається виключно статутом ВНЗ.
Тож, на наш погляд, статутом ВНЗ повинно бути визначено:
1) порядок призначення (обрання) радника керівника;
2) строк, на який призначається (обирається) радник керівника, а також кількість його каденцій.
3) права і обов’язки радника керівника;
4) порядок оплати праці радника керівника за рахунок власних надходжень.
Радник керівника на громадських засадах
Слід зазначити, що трудовим законодавством не визначено механізм призначення особи на громадських засадах.
Проте можна зробити висновок, що в такому разі радник керівника ВНЗ буде позаштатним працівником (тобто такої посади не буде у штатному розписі) та буде виконувати свої обов’язки безоплатно.
Про можливість призначення на посаду радника керівника з виконанням обов’язків на громадських засадах (безоплатно) має бути записано в статутних документах організації та зазначено в рішенні (протоколі) про призначення (обрання) радника керівника.
Важливо! З особами, які працюють на громадських засадах, трудові (або цивільно-правові) договори не укладають.
Раднику керівника, який працює на громадських заставах, не виплачується зарплата (посадовий оклад, доплати та надбавки), не оплачуються лікарняні та не надаються відпустки.
Проте вважаємо, що в такому разі може виплачуватися винагорода у будь-якому вигляді (наприклад, премії та інші види заохочень) за рахунок спецфонду. Така винагорода не входить до фонду оплати праці, тому єдиний соцвнесок на неї не нараховують та з неї не утримують. А ось податок на доходи фізосіб та військовий збір утримують на загальних засадах.
Чи може в цьому випадку особа займатися викладацькою роботою? Вважаємо, що так. Проте з цього питання ще слід з’ясувати думку Міносвіти.
Радник керівника з зайняттям відповідної посади
Інший варіант — це призначення радника керівника з зайняттям відповідної посади та виплатою зарплати за рахунок власних надходжень (спецфонду).
Слід зазначити, що Типовими штатними нормативами вищих навчальних закладів I — II рівнів акредитації, затвердженими наказом Міносвіти від 23.01.2014 р. № 60, посаду «радник керівника» не передбачено. Проте абз. 2 п. 3 наказу, яким затверджено ці Типові штати, керівникам закладів надано право у разі виробничої необхідності за рахунок спеціального фонду вводити додаткові посади, але не більше 10 % від загальної чисельності працівників навчального закладу, розрахованої за нормативами, затвердженими цим наказом.
Отже, керівник ВНЗ своїм розпорядженням може ввести до штатного розпису закладу посаду «радник керівника» з оплатою за рахунок спецфонду.
Слід зазначити, що Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327 (далі — Класифікатор професій), посади «радник керівника» не містить. Проте в ньому є посада «радник», яка віднесена до «Професіоналів»*.
* Передбачено професійну назву «Радник» як із кодом 2429 «Професіонали з правознавства», так і з кодом 2490 «Професіонали, що не входять в інші класифікаційні угруповання». Останній код більш відповідає нашому випадку.
Відповідно до примітки 2 додатка В до Класифікатора професій за потреби назви професій можуть бути розширені для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності. Отже, наприклад, від базової професійної назви роботи «Радник» утворюється розширена (деталізована) назва посади «Радник керівника».
Тепер відповімо на запитання, поставлені читачем. Перш за все зазначимо, що радник керівника:
1) не керівна посада. Це випливає з Класифікатора професій, відповідно до якого такий працівник є професіоналом;
2) не є педагогічним працівником, оскільки посада «радник керівника» не міститься у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963. Тому однозначно можна стверджувати, що працівник, який займає таку посаду, не має права на подовжену відпустку, встановлену для педагогічних працівників, надбавки за вислугу років та за престижність праці.
Що стосується інших питань оплати праці радника керівника, то тут не все так просто. Є дві точки зору з цього питання.
Перша. В ч. 8 ст. 34 Закону про вищу освіту сказано, що особа може бути призначена радником керівника за рахунок власних надходжень ВНЗ у порядку, визначеному статутом вищого навчального закладу. Тож можна зробити висновок, що заклад має право не тільки самостійно розробити порядок призначення (обрання) радника керівника, а й визначити механізм оплати його праці (наприклад, взяти за основу раніше встановлений порядок та виплачувати раднику керівника дохід у тому розмірі, який він отримував перед виходом на пенсію тощо).
Друга. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабміном (незалежно від того, за рахунок загального чи спеціального фонду здійснюється оплата праці). Тож визначаючи умови оплати праці радника керівника, слід орієнтуватися саме на постанову КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 та розроблений на її виконання наказ Міносвіти «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557. У такому разі слід мати на увазі наступне.
1. Посадовий оклад радника керівника цим наказом не визначено. Тому це питання ми адресуємо Міносвіти.
2. Працівник, який займає посаду радника керівника, має право на загальні для усіх працівників доплати й надбавки. Наприклад, йому може бути встановлено надбавку за складність, напруженість у роботі. 3. Оскільки радник керівника не є педагогічним працівником, то тривалість його відпустки становить не більше 24 календарних днів. На умовах, визначених колективним договором, такому працівнику може бути встановлено ненормований робочий день та, відповідно, надаватися додаткова відпустка за роботу в таких умовах тривалістю до 7 календарних днів.
4. Заборону щодо виконання викладацької роботи радником керівника в законодавстві ми не знайшли.
Отже, як бачимо, наразі в цьому питанні більше запитань, ніж відповідей. По усім неузгодженим моментам редакція газети направила запит до Міносвіти. Як тільки отримаємо відповідь, обов’язково вас проінформуємо.
