Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У статті 119 Кодексу законів про працю України:

частину третю після слів «на особливий період» доповнити словами «або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік».

2. Статтю 335 Кримінального кодексу України викласти в такій редакції:

«Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу

Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу —

карається обмеженням волі на строк до трьох років».

3. Пункти 12 і 17 статті 10¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викласти в такій редакції:

«12. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження ними строкової військової служби»;

«17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів».

4. У Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:

частину третю статті 2 після слів «у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період» доповнити словами «або прийняття на військову службу за контрак­том у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію»;

частину другу статті 12 доповнити словами «або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію».

5. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

1) у підпункті 2 пункту «а» частини першої статті 34 слова «(крім військовослужбовців строкової служби)» замінити словами «(крім військово­службовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу)»;

2) пункт 1 частини першої статті 36 після слів «призову громадян на» доповнити словами «військову службу за призовом осіб офіцерського складу».

6. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу»:

1) у частині п’ятій статті 5 слова «переатестація військовозобов’язаних» замінити словами «переатестація громадян України»;

2) у частині першій статті 9 слова «професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, а також вищих» замінити словами «загальноосвітніх та професійно-технічних»;

3) у статті 11:

у частині другій слова та цифри «студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання» замінити словами «громадяни України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра»;

у частині третій слова «студентів вищих навчальних закладів» замінити словами «громадян України»;

у частині п’ятій:

у першому реченні слова «здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем» замінити словами «мають освітній ступінь вищої освіти»;

у другому реченні слова «можуть бути призвані» замінити словами «підлягають призову»;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«9. Порядок заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки»;

доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

«11. Контроль за організацією військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу здійснює Міністерство оборони України»;

4) у частині першій статті 15 слова «в мирний час» виключити, а цифри і слово «25-річного» замінити цифрами і словом «27-річного»;

5) у статті 17:

у частині першій слова «проходження служби у військовому резерві» виключити;

пункт 3 частини другої доповнити словами «за умови офіційного працевлаштування призовника»;

частину четверту виключити;

частину п’яту доповнити словами «на час проходження строкової військової служби братами, до звільнення в запас одного з них»;

частини дванадцяту і тринадцяту викласти в такій редакції:

«12. У разі переведення призовників, які навчаються у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, для навчання в інший вищий навчальний заклад із зазначеною формою навчання право на відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачається.

13. Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:

педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, — на весь період їх роботи за спеціальністю у сільській місцевості;

медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, — на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості;

священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, — на час виконання обов’язків священнослужителя;

сільським, селищним, міським головам — на строк виконання ними цих повноважень;

особам, які мають науковий ступінь кандидата (доктора) наук та працюють на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, — на весь період їх роботи за цією спеціальністю;

резервістам — на весь період служби у військовому резерві;

особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України — на весь період їх служби»;

6) у частині першій статті 18:

в абзаці третьому цифри і слово «25-річного» замінити цифрами і словом «27-річного»;

в абзаці сьомому слова «арешту чи виправних робіт» виключити;

7) у статті 20:

у частині першій:

абзац третій після слова «вищу» доповнити словами «професійно-технічну або повну загальну середню»;

в абзаці п’ятому слова «та резервісти» виключити;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого та вищого начальницького складу або класні чини, — на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п’ятої статті 5 цього Закону»;

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«3. Громадяни України, які не досягли граничного віку перебування в запасі, у разі настання особливого періоду можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на строк військової служби в календарному обчисленні, встановлений частиною третьою статті 23 цього Закону».

У зв’язку з цим частини третю — п’яту вважати відповідно частинами четвертою — шостою;

8) у статті 23:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються:

для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;

для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістр, — до 12 місяців»;

в абзаці сьомому частини другої цифру і слово «5 років» замінити словами і цифрами «від 1 до 5 років»;

в абзаці третьому частини четвертої цифру і слово «5 років» замінити словами і цифрами «строк від 3 до 5 років»;

9) у статті 26:

у частині другій:

пункт «а» доповнити словами «та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті»;

пункт «б» після слів «частиною шостою» доповнити словами «з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою»;

пункт «в» після слів «частиною сьомою» доповнити словами «з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою»;

пункт «г» доповнити словами «та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті»;

пункт 2 частини третьої доповнити підпунктом «ґ» такого змісту:

«ґ) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років»;

у частині шостій:

пункти «ї» та «й» викласти в такій редакції:

«ї) у зв’язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі;

й) у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу)»;

доповнити пунктами «к» та «л» такого змісту:

«к) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

л) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

частину сьому доповнити пунктами «і» та «ї» такого змісту:

«і) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

ї) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

у пункті 1 частини восьмої:

у підпункті «а» цифри «16» замінити цифрами «18»;

абзац четвертий підпункту «ґ» після слова «дитиною» доповнити словами «а також батьками своїми чи дружини (чоловіка)»;

доповнити пунктом «є» такого змісту:

«є) у зв’язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 цього Закону»;

10) в абзаці дев’ятому пункту 2 частини першої статті 37 цифри і слово «(25-річного)» замінити цифрами і словом «(27-річного)»;

11) частини другу і третю статті 39 викласти в такій редакції:

«2. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

За громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прий­няттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання більше ніж на один рік.

3. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам — підприємцям не здійснюється».

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

3. Запропонувати Президенту України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Коментар редакції

Закон, що коментується, набув чинності 08.02.2015 р. Він підкоригував низку законодавчих актів з метою удосконалення проходження військової служби та поліпшення соціального захисту військовослужбовців, які проходять службу під час особливого періоду. Однак містить він і контрзаходи, спрямовані на посилення відповідальності за ухилення від служби.

Але, як мовиться, давайте про все по черзі. Почнемо зі змін, які будуть цікаві безпосередньо роботодавцям і військовим частинам.

У квітні 2015 року мине рік, як військова служба за призовом у зв’язку з мобілізацією, на особ­ливий період, стала одним з видів військової служби. Виходить, що роботодавці після закінчення року з того часу, як працівника мобілізували, фактично можуть звільнити його за п. 3 ст. 36 КЗпП. За умови, звичайно, що він до цього часу не повернеться на роботу. Нагадаємо, що Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 р. № 15/2015 визначено: у період з 18 березня по 1 травня 2015 року мають бути звільнені в запас (демобілізовані) військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час першої хвилі мобілізації. Тому в цей період слід чекати повернення мобілізованих працівників на свої робочі місця. Тим часом події можуть розвиватися по-різному.

Варіант 1. Працівник дотримався строку і став до роботи до закінчення річної відсутності. У такому разі роботодавцю слід видати наказ про продовження його роботи після військової служби у зв’язку з мобілізацією. При цьому датою закінчення виплати працівнику середнього заробітку буде дата закінчення проходження військової служби, зазначена в його військовому квитку.

Якщо під час відсутності працівника його обов’язки виконувала інша особа за строковим трудовим договором, то вона підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.

Однак життя вносить свої корективи, і може статися так, що працівник не стане до роботи у строк (тобто відразу ж після дати демобілізації), а затримається на декілька днів. У такому разі, безумовно, можна піти назустріч працівнику і оформити непояву на роботі з поважної причини. Однак виплачувати середній заробіток потрібно виключно по день закінчення проходження працівником військової служби, про що має бути виданий відповідний наказ керівника.

Варіант 2. Працівник не дотримався строку та не вийшов на роботу. У такому разі після закінчення річного строку з моменту призову його можна звільнити за п. 3 ст. 36 КЗпП. Безумовно, перш ніж це зробити, роботодавець повинен з’ясувати причини відсутності працівника та його подальші наміри стосовно роботи/нероботи в установі. Однак після закінчення року з дня мобілізації працівнику потрібно припинити виплачувати середній заробіток, про що має бути виданий відповідний наказ керівника.

Варіант 3. Працівник після демобілізації вирішив продовжити службу за контрактом. З метою врегулювання такої ситуації саме і ухвалено Закон, що коментується. Ним ст. 119 КЗпП доповнили новим абз. 4 такого змісту: «За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прий­няттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік».

Тому якщо ваш працівник після закінчення року з моменту його мобілізації залишиться служити за контрактом, потрібно буде продов­жувати виплачувати йому середній заробіток протягом усього строку його контракту. Ідеальний випадок, якщо працівник надасть відповідну інформацію роботодавцю, більш того, зробить це своєчасно та надасть документи, що підтверджують факт проходження військової служби за контрактом (наприклад, копію військового квитка). Тоді потрібно буде видати наказ про збереження середнього заробітку за працівником, який проходить військову службу за контрактом.

Якщо ж однорічний строк з дня мобілізації минув, а від працівника ні слуху ні духу, то доцільно уточнити його місцезнаходження у військовому комісаріаті, який призвав працівника на військову службу, військовій частині тощо. Тільки після з’ясування відповідної інформації можна приймати рішення про збереження за ним середнього заробітку.

Нагадаємо, що законодавці зобов’язали роботодавців зберігати місце роботи (посаду) і середній заробіток за особами, які проходять військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, але не більше одного року. При цьому було внесено істотне застереження: середній заробіток компенсується за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Кабміном. Незважаючи на те, що зазначені зміни були внесені до ч. 3 ст. 119 КЗпП ще в середині минулого року, відповідний порядок досі так і не з’явився.

У разі збереження середнього заробітку за працівником, який після демобілізації продовжує службу за контрактом, також передбачена компенсація таких виплат з Держбюджету. Сподіваємося, що цього року ми все ж дочекаємося відповідного порядку, тим більше що передумови до цього є. Так, на відміну від минулого року, до Держбюджету-2015 «заклали» відповідні кошти у розмірі 1790,00 млн грн. (додаток 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. № 80-VІІІ). Отже, чекаємо.

Однак у поспіху законодавці забули безпосередньо про п. 3 ст. 36 КЗпП. У цій нормі досі йдеться про те, що працівника можна звільнити на такій підставі після закінчення року з дня призову його на військову службу (про контракт в ній немає ані слова). Сподіваємося, що таку недоробку законодавці незабаром усунуть.

Законом, що коментується, підкоригували ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232). У ній також прописали необхідність збереження середнього заробітку за працівником, який після демобілізації продовжує служити за контрактом.

Разом із цим уточнили, що за особами, які після демобілізації продовжують служити за конт­рактом, потрібно зберігати місце навчання.

Що стосується  претендентів на вищу освіту, призваними на військову службу у зв’язку з оголошенням мобілізації, то за ними зберігають місце навчання та стипендію на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII. На сьогодні про збереження стипендії за особами, які після демобілізації продовжують служити за контрактом, нічого не сказано. Сподіваємося, що це питання законодавці незабаром вирішать.

На відміну від вищої освіти, в Законі України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР про збереження місця навчання за особами, які проходять військову службу, не було ані слова. Тепер же за учнями ПТНЗ слід зберігати місце навчання як у випадку призову на військову службу у зв’язку з мобілізацією, та і при продовженні такими особами військової служби за контрактом після демобілізації.

Тепер усі строковики мають право на відпустку строком 10 календарних днів (без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад), але не раніше ніж через 3 місяці проходження ними строкової військової служби. Відповідні зміни внесено до п.п. 12 ст. 10¹ Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII.

Також в особливий період з моменту оголошення мобілізації до введення військового стану (або прийняття рішення про демобілізацію) військовим нададуть відпустки, передбачені пп. 1, 6 і 12 ст. 10¹ зазначеного Закону, а також відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин (основні щорічні відпустки, канікулярні відпустки курсантам (слухачам) військових ВНЗ).

Розглянемо інші зміни, пов’язані безпосередньо з проходженням військової служби.

1. Запроваджено кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Вона полягає в позбавленні волі строком до 3 років (оновлена ст. 335 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III). У зв’язку з цим до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад додали сприяння організації призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР).

2. Підвищено призовний вік для строковиків (з 25 до 27 років). Відповідні зміни внесено до абз. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 2232. Як і раніше, такі особи за певних обставин мають право на звільнення або відстрочення від призову. Однак підкреслимо, що й самі підстави для відстрочення від військової служби, наведені у ст. 17 Закону № 2232, змінено. Наприклад, за бажанням призовника, який має одиноких батька або матір, в яких на утриманні двоє та більше неповнолітніх дітей, відстрочення до досягнення старшою дитиною повноліття нададуть лише за умови офіційного працевлаштування такого призов­ника. А педагогічні та медичні працівники тепер зможуть отримати відстрочення, лише якщо вони працюють у сільській місцевості.

Також скасовано відстрочення для:

— випускників ВНЗ і ПТНЗ;

— депутатів місцевих рад;

— міських і сільських вчителів.

3. Продовжено строк строкової військової служби незалежно від виду збройних сил до 18 місяців, а для тих, у кого є ступінь бакалавра, — до 12 місяців.

Водночас військовим на посадах сержантського та старшинського складу до досягнення граничного віку перебування на військовій службі зможуть продовжити строк служби за новим контрактом на строк від 3 до 5 років (раніше — лише на 5 років).

4. Тепер за пенсіонерами-військовими, призваними на військову службу за контрактом, зберігатимуть пенсію протягом усього періоду служби до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації (ч. 3 ст. 2 і ч. 2 ст. 12 Закону № 2232).

5. Розширено список осіб, які можуть бути призвані на контрактну службу. Зокрема, тепер на таку службу призиватимуть громадян призов­ного віку, які мають профтехнічну або повну загальну середню освіту.

6. Запроваджено додаткові підстави для звільнення з військової служби. Наприклад, достроково звільнятимуть зі служби жінку — особу офіцерського складу, яка проходить службу за призовом та має дитину (дітей) віком до 18 років, у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати службу.

Також з’явилися ще дві підстави для звільнення зі служби контрактників і офіцерів, які проходять кадрову військову службу, а саме:

1) настання особливого періоду та небажання продовжувати службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

2) застосування заборони, передбаченої ч. 3 і 4 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. 1682-VII.