Порядок надання податкових соціальних пільг (далі — ПСП) установлений ст. 169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 % (а з 01.01.2016 р. — 100 %) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунок на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року ( ч. 1 розд. ХІХ, п.п. 169.1.1 ПКУ).
ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень ( абз. 1 п.п. 169.4.1 ПКУ).
Отже, протягом усього 2015 року будь-який працівник має право на ПСП в розмірі 609 грн. (1218 грн. х 50 %), якщо розмір його заробітної плати не перевищує 1710 грн. (1218 грн. х 1,4).
Таку ПСП назвемо звичайною. Особи, які мають право на підвищену ПСП, визначені пп. 169.1.2 — 169.1.4 ПКУ.
Відповідно до п.п. 169.1.3 ПКУ платник податку має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % звичайної ПСП (тобто у 2015 році — 913,50 грн.), якщо він, зокрема, є:
— інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ (п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ);
— учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551), крім осіб, визначених у п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ (п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ).
Згідно з п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ платник податку має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 200 % звичайної ПСП (тобто у 2015 році — 1218 грн.), якщо він є учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І або ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551.
Враховуючи наведене, якщо працівник отримав статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції (далі — АТО), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення (пп. 19 і 20 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551), тобто є учасником бойових дій на території України, а не на території інших країн у період після Другої світової війни, то він не має права на підвищену ПСП, якщо одночасно не є інвалідом I або II групи.
Як і будь-який інший працівник, він має право на звичайну ПСП (у 2015 році — 609 грн.), якщо розмір одержаного ним доходу не перевищує граничного розміру доходу для застосування ПСП (у 2015 році — 1710 грн.).
Якщо працівник отримав статус учасника бойових дій за участь в АТО і є інвалідом I або II групи, то він має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % звичайної ПСП, як інвалід I або II групи згідно з п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ, якщо розмір одержаного ним доходу не перевищує граничного розміру доходу для застосування ПСП.
Відзначимо, що Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою КМУ від 20.08.2014 р. № 413. Цей Порядок визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій такій категорії осіб.
