Спочатку розповімо історію спроби запровадження Типових штатних нормативів вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, затверджених наказом МОН від 11.01.2014 р. № 26 (далі — наказ № 26, Типові штати № 26), що так і не втілилася в життя. Цей нормативний документ з коментарем редакції до нього див. у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2014, № 6, с. 8.
Спочатку передбачалося, що наказ № 26 набуде чинності 01.09.2014 р. Набуття ним чинності дійсно чекали, оскільки сучасного аналога йому просто не існувало в законодавстві.
Однак, оскільки Типові штати № 26 виявилися недосконалими + не враховували очікуваних на той момент трансформацій у сфері вищої освіти, МОН наказом від 30.05.2014 р. № 669 відстрочило дату початку застосування наказу № 26 ще на рік — перенесло її на 01.09.2015 р. (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2014, № 25, с. 16).
До заявленої дати Рубікону ми підійшли та минули її без будь-яких нових відстрочень. А профільне Міністерство тим часом готувало сюрприз.
І ось МОН наказом від 13.10.2015 р. № 1082 визнало наказ № 26 таким, що втратив чинність. Причому втратив чинність він з 01.09.2015 р.
У чому причина такого рішення МОН? Типові штати № 26 розроблені під старий Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III, а він вже втратив чинність. Так, з вересня 2014 року діє новий Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII (далі — Закон № 1556). По суті, цей факт уже свідчить про те, що Типові штати № 26 не можуть застосовуватися у своєму первісному вигляді. Однак, на нашу думку, головна причина їх скасування криється зовсім в іншому.
Річ у тім, що Законом № 1556 передбачені вагомі реформи у вищих освітніх закладах. ВНЗ отримали автономність і самостійність у вирішенні певного кола питань. Зокрема, їх наділено правом формувати та затверджувати власний штатний розпис (п. 5 ч. 2 ст. 32 Закону № 1556). Очевидно, це і стало вирішальним чинником у скасуванні МОН наказу № 26.
Тому вважаємо, що не варто чекати від МОН нових типових штатних нормативів. ВНЗ III — IV рівнів акредитації є самостійними у виборі кількості та різноманітності тих штатних одиниць, які їм потрібні.
Увага! При цьому не забувайте: керівники повинні утримувати чисельність працівників і здійснювати фактичні витрати на оплату праці в межах затвердженого фонду зарплати.
Нагадаємо також, що розпорядники бюджетних коштів свої видатки приводять у відповідність до бюджетних асигнувань та інших показників, доведених лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, запропонована до затвердження за штатним розписом, має бути приведена у відповідність до визначеного фонду оплати праці, а інші видатки — у відповідність до інших затверджених асигнувань так, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.
Зауважимо: Типові штати № 26 не регламентували кількість штатних одиниць викладацького складу. При їх визначенні, як і раніше, необхідно використовувати постанову КМУ «Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад’юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності» від 17.08.2002 р. № 1134. Чи буде скасована ця постанова? Інформації про це немає. Тож продовжуємо використовувати її в роботі. Тим більше що її норми не прив’язані до будь-яких нормативно-правових актів, що існували в епоху до прийняття Закону № 1556.
