Спочатку з’ясуємо, хто ж такий соціальний працівник. Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV соціальний працівник — це професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги.
Стаття 17 цього Закону встановлює, що кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні органи виконавчої влади.
Кваліфікаційні вимоги до посади «соціальний працівник» та кваліфікаційна характеристика цієї посади затверджені наказом Мінсоцполітики від 24.07.2006 р. № 274.
Зокрема, цим наказом передбачено, що робітник, який працює на посаді «соціальний працівник», повинен знати законодавство у сфері надання соціальних послуг; основи етики та професійного спілкування; зміст, форми та порядок надання послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; методи і форми соціальної роботи зі спеціальними групами клієнтів; основи психології; основи медичних та гігієнічних знань; основи економіки, права та трудового законодавства, норми охорони праці та виробничої санітарії; діловодство. Також норми цього наказу визначають, що для роботи на цій посаді достатньо неповної вищої освіти відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
Кваліфікаційні характеристики інших посад соціальних працівників визначено у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 80. Соціальні послуги», затвердженому наказом Мінсоцполітики від 14.10.2005 р. № 324.ср.
Цим Довідником передбачено, що порядок застосування кваліфікаційних характеристик, внесення змін і доповнень до них, визначено у розділі «Загальні положення» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 1. Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 29.12.2004 р. № 336 (далі — Довідник № 336).
А якщо працівник не має відповідного напряму освіти, але в нього чимало практичного досвіду? У такому випадку слід звернутися до Довідника № 336.
Зокрема, у п. 11 Загальних положень цього Довідника зазначено: особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов’язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу).
Тобто рішення про те, чи можливо призначити працівника на відповідну посаду, чи відповідає він усім необхідним вимогам, приймає атестаційна комісія. Про це також ідеться у п. 5.1 розд. 5 «Порядку атестації соціальних працівників, інших фахівців, що надають соціальні та реабілітаційні послуги», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 01.10.2012 р. № 612.
Крім того, п. 5.2 зазначеного Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про відповідальність працівника займаній посаді, виконуваній роботі комісія може рекомендувати безпосередньо керівнику працівника організувати його стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації.
Підсумуємо: працівник, який не має освіти відповідного напряму підготовки, але має достатній практичний досвід та успішно виконує покладені на нього завдання та обов’язки, за рекомендацією атестаційної комісії може не тільки бути визнаний як такий, що відповідає займаній посаді, а й набути права обійняти більш високу посаду.
