Перш за все звернемося до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ). Згідно з п. 3 ст. 10 цього документа головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Нагадаємо, що одержувач бюджетних коштів — це суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Відповідно до п. 6 ст. 22 БКУ критерії визначення одержувача бюджетних коштів установлюються Кабміном з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
Саме такі критерії визначені п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 (далі — Порядок № 228). Наведемо їх.
Так, критеріями визначення одержувача для здійснення заходів бюджетної програми є:
— досвід роботи за відповідним профілем не менше двох років та наявність відповідної кваліфікації з урахуванням напряму чи заходу бюджетної програми;
— виробничий потенціал і показники виробничої діяльності, науково-технічної бази (у разі потреби);
— наявність бездефіцитного фінансового плану на поточний рік, фінансово-економічного розрахунку (обґрунтування) здійснення заходів бюджетної програми;
— незбиткова діяльність одержувача за останні два роки, відсутність простроченої заборгованості за кредитами, наданими банками;
— співвідношення вартості робіт, послуг та їх якості;
— застосування договірних умов.
Крім того, одержувачем не може бути суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яку визнано в установленому порядку банкрутом, стосовно якої порушено справу про банкрутство чи яка перебуває у стадії ліквідації, крім вугледобувних підприємств, щодо яких уведено процедуру розпорядження майном.
Тож, як бачимо, збиткова діяльність підприємства є перешкодою для його включення до мережі головного розпорядника бюджетних коштів та відповідно надання йому бюджетних коштів.
Що стосується відповідальності за включення збиткового підприємства до мережі головного розпорядника бюджетних коштів та надання йому бюджетних коштів зазначимо таке.
У разі включення до мережі одержувачів бюджетних коштів збиткового підприємства головний розпорядник прямо порушує вимоги п. 6 ст. 22 БКУ та п. 9 Порядку № 228, тобто допускає порушення бюджетного законодавства.
Вичерпний перелік порушень бюджетного законодавства, за які передбачена адміністративна відповідальність, наведений у ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КУпАП).
Із можливих порушень, що наведені у ч. 1 цієї статті, випадок, який ми зараз розглядаємо, підпадає під формулювання «Включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань».
Крім того, у разі взяття зобов’язань за такими асигнуваннями випливає інше порушення бюджетного законодавства, визначене у ч. 3 вищезазначеної статті, а саме «Взяття зобов’язань з перевищенням повноважень, встановлених БКУ».
Обидва порушення бюджетного законодавства передбачають досить суттєві розміри адміністративних штрафів для винних посадових осіб.
Так, порушення щодо включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 850 грн.).
Взяття зобов’язань з перевищенням повноважень, установлених БКУ, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1190 грн.).
У разі складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 16412 КУпАП, посадова особа органу державного фінансового контролю повинна дотримуватись вимог розд. VI Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2013 р. № 1045, а отже, рішення про притягнення чи непритягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, щодо яких складені матеріали про порушення бюджетного законодавства, прийматиме суд.
Необхідно також враховувати положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, якою визначено, що, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, установленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, у разі позитивного розгляду судом одночасно двох справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та 3 ст. 16412 КУпАП, можливе притягнення винної посадової особи головного розпорядника бюджетних коштів до адміністративної відповідальності в межах більшої із двох санкцій, а саме — штрафу в сумі до 1190 грн.
