Відповідно до частини другої статті 54 Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що додається.
Прем’єр-міністр України В. Гройсман
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. № 500
Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань
1. Цей Порядок визначає умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі — матеріальна допомога) та її розмір.
2. Державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
3. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.
4. Рішення про надання керівнику державної служби у державному органі та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного державного органу за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу).
5. Державним службовцям, переведеним з одного державного органу в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.
Коментар редакції
«Соціально-побутова» допомога держслужбовцям: Уряд визначив умови та розмір
Постановою, що коментується, Кабмін затвердив порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі — Порядок). Зазначений Порядок (набув чинності 16.08.2016 р.) затверджено на виконання ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІ.
Що встановлює новий документ?
Періодичність виплати та розмір. Кожен український держслужбовець може претендувати раз на рік на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Її виплачуватимуть у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника. Колишні умови оплати праці держслужбовця встановлювали такий розмір «побутової» допомоги як максимальний. Новий Порядок відтепер чітко визначає: один раз на рік і в розмірі середньомісячної зарплати. Правила для визначення середньомісячного заробітку регламентує Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).
Підстава для виплати. Для отримання такої допомоги держслужбовець-претендент повинен подати особисту заяву. На відміну від проекту такого документа, який було підготовлено ще у травні поточного року, постанова, що коментується, не містить ніяких уточнень щодо переліку обставин, за яких її може бути надано, та необхідності обґрунтування таких обставин.
Отже, законодавець не встановлює визначення соціально-побутового питань, переліку обставин, які належать до них, а також вимоги щодо їх обґрунтування держслужбовцем (затребування у заявника додаткових документів, що засвідчуватимуть певні соціально-побутові потреби).
Раніше, наприклад, у листах від 19.01.2015 р. № 39/13/84-15 та від 21.07.2015 р. № 409/13/116-15 Мінсоцполітики наводило приклади, коли держслужбовець міг претендувати на допомогу для вирішення соціально-побутових питань: у разі скрутного матеріального становища, у зв’язку з тривалою хворобою тощо. Також враховувались обставини, викладені у заяві (малося на увазі, що підстава повинна бути обґрунтована). Відомство радило: обставини, за яких «побутова» допомога виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, рекомендується визначати у відповідному Положенні, затвердженому в такому органі.
І мабуть, саме тому, що існує законодавча невизначеність у цьому питанні, від детальної конкретики у постанові, яка коментується, вирішили відійти.
Прийняття рішення для виплати. Остаточне рішення про надання такої допомоги держслужбовцям прийматиметься керівником державної служби у державному органі у межах затвердженого фонду оплати праці (п. 3 Порядку). Тобто керівники держструктур на місцях винесуть свій остаточний вердикт для «побутової» допомоги держслужбовцю-претенденту виходячи з фінансових можливостей: фонду оплати праці, затвердженого у кошторисі відповідного держоргану. Звісно, якщо прийнято рішення про надання, то воно повинно бути оформлене відповідним наказом (розпорядженням) керівника держоргану.
Стосовно самих керівників держслужби та їх заступників рішення про надання такої допомоги приймається керівником відповідного державного органу за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу) (п. 4 Порядку).
Як бачимо, допомога для вирішення соціально-побутових питань залишилась необов’язковою виплатою для держслужбовців. Якщо коштів на її виплату недостатньо, то немає і можливості її нараховувати та виплачувати.
Переведення протягом року. Нарешті врегульовано питання із переведенням держслужбовців з одного держоргану в інший протягом бюджетного року та можливістю отримати «побутову» допомогу. Пунктом 5 Порядку встановлено: державним службовцям, переведеним з одного державного органу в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.
Відповідно такий факт неотримання повинен бути підтверджений довідкою з колишнього місця роботи, який надасть держслужбовець новому роботодавцю. Якщо на попередньому місці роботи «побутову» допомогу уже виплачували, то в цьому самому році переведення за новим місцем роботи її не може бути виплачено (вдруге не виплачується).
Ніяких інших вимог щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань держслужбовцям Порядком не встановлено.
Отже, саме керівник має право прийняти рішення, наприклад, щодо виплати такої допомоги працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до трьох (шести) років, а також тим, хто відпрацював менше шести місяців у такому держоргані тощо, попередньо оцінивши можливості затвердженого фонду оплати праці.
Зі свого боку додамо: якщо рішення про виплату «побутової» допомоги прийнято (є відповідний наказ (розпорядження)), то бухгалтер для нарахування такої допомоги орієнтується саме на дату видання наказу (розпорядження) про виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У загальному випадку розрахунковим періодом для обчислення такої допомоги є два останніх календарних місяці, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата ( абз. 3 п. 2 Порядку № 100).
Саме тому два попередні місяці (у загальному випадку), що передують даті видачі розпорядчого документа, будуть розрахунковим періодом. І від дати видання розпорядження керівника (не від дати написання заяви) в установи виникають зобов’язання щодо нарахування такої «побутової» допомоги.
Людмила ТРОХИМЕНКО, експерт з питань оплати праці
