Програмна класифікація видатків: як визначити код

Перш за все слід зазначити, що питання застосування бюджетної класифікації у бюджетному процесі регулюються Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ).

Відповідно до ст. 2 цього Кодексу бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

У ст. 8 БКУ визначено: бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація:

— є єдиною для всіх бюджетів;

— використовується на всіх стадіях бюджетного процесу;

— є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Затверджує бюджетну класифікацію та вносить зміни до неї Міністерство фінансів України.

Розглянемо складові бюджетної класифікації.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

При цьому податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Неподаткові надходження включають:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу (далі — ПЦМ) у бюджетному процесі.

До застосування ПЦМ у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Які рівні має функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету, покажемо на схемі:

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною ознакою видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

У складі витрат (видатків) бюджету відповідно до бюджетної класифікації виділяються:

— витрати (видатки) споживання;

— витрати (видатки) розвитку.

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету.

Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за типом:

1) кредитора (тобто за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань);

2) боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АР Крим, територіальної громади міста.

Борг класифікується за типом:

1) кредитора;

2) боргового зобов’язання.

Усі перераховані види бюджетної класифікації з відповідними кодами (крім програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) затверджені наказом Мінфіну «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 р. № 11.

Слід наголосити на тому, що одним із принципів бюджетної системи України є принцип єдності, який забезпечується, зокрема, застосуванням єдиної бюджетної класифікації як на державному, так і на місцевому рівнях.

Це є однією із передумов запровадження ПЦМ на рівні місцевих бюджетів.

Більш детально зупинимося на програмній класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, адже саме вона застосовується у процесі ПЦМ-бюджетування на місцевому рівні і саме про неї йдеться у запитанні нашого читача.

На рівні місцевих бюджетів програмна класифікація видатків та кредитування формується:

по-перше, місцевим фінансовим органом за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту рішення про місцевий бюджет у бюджетних запитах;

по-друге, відповідно до Структури кодування програмної класифікації та з урахуванням Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, які затверджені наказом Мінфіну від 02.12.2014 р. № 1195 (далі — Типова програмна класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів).

Відповідно до підходів, визначених у даному наказі, для програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів використовується семизначна структура коду, де:

перші два знаки відображають головного розпорядника бюджетних коштів та визначаються відповідно до кодів Типової відомчої класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.02.2011 р. № 96;

третій знак — ознака відповідального виконавця бюджетної програми у системі головного розпорядника.

Якщо відповідальним виконавцем бюджетної програми є безпосередньо головний розпорядник бюджетних коштів, то третім знаком коду проставляється цифра «1», для визначення інших відповідальних виконавців використовуються цифри від «2» до «9» у межах одного головного розпорядника;

четвертий, п’ятий, шостий, сьомий знаки — код бюджетної програми, визначений відповідно до Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів. Ця класифікація передбачає присвоєння кожній бюджетній програмі унікального коду, який застосовується при формуванні коду програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (КПКВК).

Так, код Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів складається з 4 цифр, які відображають номер бюджетної програми (четверта, п’ята та шоста цифри) та номер підпрограми (сьома цифра), і використовується для ідентифікації бюджетних програм та підпрограм (сформованих у межах відповідних бюджетних програм) з метою аналізу ефективного використання бюджетних коштів та формування зведеної звітності про виконання місцевих бюджетах.

Відповідно до зазначеної Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів програмам, що відповідають відповідній галузі, присвоюються номери відповідного цифрового діапазону:

— бюджетні програми галузі «Державне управління» мають номери в діапазоні від «0120» до «0190»;

— галузі «Освіта» — від «1010» до «1213»;

— галузі «Охорона здоров’я» — від «2010» до «2404»;

— галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення» — від «3010» до «3500»;

— галузі «Культура і мистецтво» — від «4010» до «4200»;

— галузі «Фізична культура і спорт» — від «5010» до «5100»;

— галузі «Житлово-комунальне господарство» — від «6010» до «6150»;

— галузі «Будівництво» — від «6310» до «6430»;

— галузі «Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика» — від «6610» до «6800»;

— галузі «Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави» — від «7010» до «7100»;

— галузі «Засоби масової інформації» — від «7210» до «7214»;

— галузі «Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство» — від «7310» до «7340»;

— галузі «Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю» — від «7410» до «7500»;

— галузі «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» — від «7610» до «7700»;

— галузі «Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха» — від «7810» до «7850»;

— видатки, не віднесені до основних груп, — від «8010» до «8800»;

— обслуговування боргу — 9010;

— цільові фонди — від «9110» до «9180».

Давайте для наочності у таблиці розглянемо приклад формування коду програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів: