Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо необхідності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) підприємством — постачальником комунальних послуг та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Згідно з пунктом 11 розділу XX ПКУ з 01.02.2015 р. реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній / розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 ПКУ.
Сума, на яку платники ПДВ мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН (далі — реєстраційна сума), обчислюється за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 ПКУ.
Така реєстраційна сума формується за рахунок сум ПДВ, зазначених в отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, а також сум, сплачених при ввезенні товарів на митну територію України.
Крім того, відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, у збільшення реєстраційної суми також враховуються суми субвенцій з державного бюджету, які перераховуються платнику податку для погашення заборгованості з різниці у тарифах.
У разі недостатності реєстраційної суми для реєстрації податкових накладних в ЄРПН платник повинен поповнити електронний рахунок коштами з власного поточного рахунку.
Стосовно формування податкового кредиту слід зазначити, що згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 ПКУ, а саме:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);
в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПКУ;
г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.
Таким чином, якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.
Голова Р. Насіров
Коментар редакції
ПДВ за комунальними послугами можна відображати без податкової накладної: роз’яснює ДФСУ
Лист, що коментується, заслуговує на увагу тому, що фіскали звернулись до правил відображення податкового кредиту (далі — ПК) одержувачами комунальних послуг. А оскільки бюджетні установи разом зі звичайними підприємствами є стандартними одержувачами комунальних послуг, їм також будуть цікаві висновки, наведені у цьому листі.
Зауважимо, що ажіотаж навколо права на ПК за комунальними послугами виник через те, що підприємства — постачальники комунальних послуг регулярно зволікають з реєстрацією податкових накладних (далі — ПН). У результаті бюджетним установам — одержувачам таких послуг доводиться самостійно вирішувати це питання на свій розсуд, хоча законні підстави для відображення ПК за комунальними послугами без ПН існували вже давно і передбачені вони в п. 201.11 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Дійсно, з одного боку, серед підстав для відображення ПК без ПН згідно з п. 201.11 ПКУ наведений такий документ, як рахунок, що виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається на підставі показань приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця (крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами). А оскільки вартість таких комунальних послуг, як послуги водопостачання, водовідведення, теплопостачання, що отримуються бюджетними установами, визначається на підставі показань приладів обліку, то цією нормою можна було скористатися й раніше.
Проте, з іншого боку, щодо цього питання фіскальна служба довго мовчала і тому мало хто на практиці ризикував напряму керуватися нормою, наведеною в п.п. «а» п. 201.11 ПКУ.
І ось у листі, що коментується, ДФСУ дозволила відображати ПК за рахунками, виставленими платнику ПДВ постачальниками комунальних послуг за спожиті послуги, вартість яких визначається за показаннями лічильників.
При цьому головна умова — такі рахунки повинні містити загальну суму платежу, суму ПДВ і податковий номер постачальника.
Усе б було гаразд, однак, як завжди, у будь-якій бочці меду є ложка дьогтю. Не стала винятком і ця ситуація.
Річ у тім, що до формули розрахунку, наведеної в п. 2001.3 ст. 2001 «Електронне адміністрування податку на додану вартість» ПКУ, включається тільки сума ПДВ, зазначена в отриманих ПН, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому документи, що замінюють ПН (у цій ситуації — рахунки за комунальні послуги), реєстраційний ліміт не збільшують. Тому, для того щоб такий ліміт збільшити, усе ж таки потрібно отримати ПН від постачальника комунальних послуг.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
