Насамперед зауважимо, що за загальним правилом керівник держоргану не може ініціювати оформлення держслужбовцями (чи іншими працівниками) відпустки без збереження зарплати, яка надається, зокрема, згідно зі ст. 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Проте з цього «постулату» на сьогодні існує виняток.
Річ у тім, що з 01.01.2015 р. діє норма п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII (далі — Закон № 76). Оскільки окремих приписів щодо часових рамок її застосування немає, вона має силу і в 2016 році.
Згідно із зазначеною нормою керівники органів виконавчої влади та інших держорганів мають право відправляти своїх працівників у відпустки без збереження зарплати і навіть визначати тривалість таких відпусток. Підкреслимо, що в цьому випадку згода працівника не потрібна. Також зауважимо: дія п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76 не поширюється на органи, які беруть участь в АТО, здійсненні заходів щодо забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
До речі, зазначеною нормою Закону № 76 нині дуже активно змушені користуватися держоргани з метою економії коштів фонду оплати праці.
Далі розглянемо, у яких саме випадках перебування у відпустці «за свій рахунок», передбаченій п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76, має працеоплатні наслідки.
Стаж держслужби. До стажу держслужби, зокрема, включається: період, коли держслужбовець не працював з поважних причин, але залишався в трудових відносинах з держорганом (п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 р. № 229, діє з 01.05.2016 р.).
Перебування в неоплачуваній відпустці за рішенням керівника якраз є поважною причиною, через яку держслужбовець був відсутній на робочому місці, але при цьому залишався в трудових відносинах з держорганом. Отже, період відпустки без збереження зарплати, оформленої на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76, включається до стажу держслужби.
Причому це твердження стосується і періоду до 01.05.2016 р. (під час дії «старого» законодавства у сфері держслужби), оскільки згадана норма про зарахування аналогічного періоду до стажу держслужби була і в п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283 (втратив чинність з 01.05.2016 р.).
Надбавка за вислугу років. Розмір надбавки за вислугу років залежить від наявного стажу держслужби — що триваліший стаж, то більший процентний розмір надбавки за вислугу років належить держслужбовцю (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, далі — Закон № 889). Про визначення надбавки за вислугу років дізнайтеся з консультації фахівця Мінсоцполітики в «Бюджетній бухгалтерії», 2016, № 16, с. 19.
Як ми вже з’ясували, період відпустки «за свій рахунок» включається до стажу держслужби. Тому період перебування в неоплачуваній відпустці за рішенням керівника не позначиться негативно на розмірі надбавки за вислугу років.
Щорічна додаткова відпустка за стаж держслужби. Тривалість такої відпустки також залежить від стажу держслужби, наявного у держслужбовця (ч. 1 ст. 58 Закону № 889, Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою КМУ від 06.04.2016 р. № 270).
Оскільки відпустка без збереження зарплати включається в стаж держслужби, держслужбовець, перебуваючи в неоплачуваній відпустці за рішенням керівника, в частині визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за стаж держслужби не постраждає.
Щорічна основна відпустка. У ст. 59 Закону № 889 сказано: щорічні відпустки надаються держслужбовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Тому в питанні визначення стажу роботи держслужбовця, що дає право на щорічну основну відпустку, звернемося до Закону № 504.
Нагадаємо, що надання щорічної основної відпустки, у тому числі і держслужбовцю, прив’язане до відпрацьованого часу в робочому році. При цьому в ч. 1 ст. 9 Закону № 504 визначено періоди, які включаються до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки. Так от, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 до зазначеного стажу включають час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону № 504 (крім відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, інсулінозалежною дитиною — до 16 років, дитиною-інвалідом підгрупи А — до 18 років). Як бачимо, про відпустку без збереження зарплати, що надається згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76, не йдеться.
Важливо! Період відпустки без збереження зарплати, в якій працівники органів виконавчої влади та інших держорганів перебувають за рішенням їх керівників, виключають із стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
У результаті перебування у відпустці «за свій рахунок» за рішенням керівника держоргану призведе до зменшення тривалості щорічної основної відпустки за робочий рік, на який припала «вимушена» неоплачувана відпустка. Покажемо на прикладі.
Приклад 1. Держслужбовець був у відпустці без збереження зарплати, що надається на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76, з 04.07.2016 р. по 24.07.2016 р. Період цієї неоплачуваної відпустки припав на п’ятий робочий рік держслужбовця (з 15.09.2015 р. по 14.09.2016 р.). Як визначити тривалість щорічної основної відпустки для держслужбовця за п’ятий робочий рік?
1. Визначаємо кількість календарних днів, що включаються до стажу для надання щорічної основної відпустки:
366 - 10 - 21 = 335 (к. дн.),
де 366 — кількість календарних днів у робочому році (з 15.09.2015 р. по 14.09.2016 р.);
10 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, які припадають на робочий рік;
21 — кількість календарних днів відпустки без збереження зарплати за рішенням керівника (з 04.07.2016 р. по 24.07.2016 р.).
2. Розраховуємо, скільки календарних днів щорічної основної відпустки припадає на 1 відпрацьований календарний день:
30 : (366 - 10) = 0,0843 (к. дн.),
де 30 — кількість календарних днів щорічної основної відпустки, які належать держслужбовцю за повністю відпрацьований робочий рік (ст. 57 Закону № 889);
366 — кількість календарних днів за рік;
10 — кількість святкових і неробочих днів відповідно до ст. 73 КЗпП.
3. Розраховуємо тривалість щорічної основної відпустки держслужбовця, на яку він має право за робочий рік з 15.09.2015 р. по 14.09.2016 р.:
335 х 0,0843 = 28,2405 ≈ 28 (к. дн.).
Як бачимо, перебування держслужбовця у відпустці «за свій рахунок» за рішенням керівника держоргану позбавило такого держслужбовця двох календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік.
Розрахунок відпускних. У абз. 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, зазначено: час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
При цьому відпустка без збереження зарплати за рішенням керівника передбачена на законодавчому рівні (п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76). Отже, календарні дні такої неоплачуваної відпустки (як і календарні дні відпустки «за свій рахунок» згідно зі ст. 25 і 26 Закону № 504) виключають із загальної кількості календарних днів розрахункового періоду, визначеного для обчислення відпускних.
Приклад 2. Держслужбовець перебував у неоплачуваній відпустці за рішенням керівника з 04.07.2016 р. по 24.07.2016 р. Він іде в щорічну відпустку тривалістю 10 календарних днів з 19.09.2016 р. Як визначити розрахунковий період для обчислення відпускних?
Розрахунковим періодом для відпустки у вересні 2016 року є травень — серпень 2016 року. Визначимо кількість календарних днів у розрахунковому періоді:
123 - 6 - 21 = 96 (к. дн.),
де 123 — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді травень — серпень 2016 року;
6 — кількість святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП, що припали на розрахунковий період;
21 — кількість календарних днів відпустки «за свій рахунок» (за період з 04.07.2016 р. по 24.07.2016 р. включно), оформленої за рішенням керівника на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76.
Як бачимо, при такому розрахунку кількості календарних днів за розрахунковий період час перебування держслужбовця у відпустці «за свій рахунок» середню зарплату для розрахунку відпускних не зменшить.
Розрахунок лікарняних та декретних. Середньоденна зарплата для визначення суми лікарняних (декретних) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нараховувався ЄСВ, на кількість календарних днів за розрахунковий період без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин ( п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266). При цьому поважними причинами вважаються:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку за медичним висновком;
— відпустка без збереження заробітної плати.
Як бачимо, як поважну причину зазначено відпустку без збереження зарплати. Таким чином, із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період час відпустки «за свій рахунок» за рішенням керівника держоргану виключається. У зв’язку з цим розмір фактичної середньоденної зарплати занижено не буде.
Проте, слід врахувати, що період перебування у відпустці «за свій рахунок» не включається до страхового стажу для розрахунку лікарняних. Нагадаємо, що лікарняні оплачуються залежно від страхового стажу працівника:
— 50 % середньої зарплати — страховий стаж до 3 років;
— 60 % середньої зарплати — страховий стаж від 3 до 5 років;
— 70 % середньої зарплати — страховий стаж від 5 до 8 років;
— 100 % середньої зарплати — страховий стаж понад 8 років.
Крім того, слід врахувати, що у разі, якщо працівник протягом 12 місяців до настання страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців, то він має право на допомогу в таких розмірах:
1) лікарняні — виходячи з нарахованої зарплати, але в розрахунку на місяць не вище розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на момент настання хвороби;
2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої зарплати, але у розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної зарплати та не менше, ніж розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на момент настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Отже, перебування держслужбовця у відпустці «за свій рахунок» за рішенням керівника держоргану може позначитися на розмірі отримуваних ним лікарняних / допомоги по вагітності та пологах. Особливість розрахунку допомоги у цьому разі бухгалтер обов’язково має взяти до уваги.
