Перш за все слід зазначити, що у теперішній час діє Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII (далі — Закон № 2019).
Відповідно до положень п. 23 розд. XVII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону частково втратив чинність Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР, зокрема його ст. 26.
Саме в статті 26 було зазначено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Закон № 2019, яким відмінено цю норму, набрав чинності 11.06.2017 р.
Але при цьому ніхто не відміняв Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (далі — Правила № 28) та Типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача (далі — Типовий договір), який є додатком 1 до цих Правил.
Саме в п.п. 4.2.2 Типового договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Новий примірний договір постачання електричної енергії споживачу має затвердити Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до вимог ч. 11 ст. 56 Закону № 2019. Поки що такий договір не затверджений.
Тож якщо у вашому договорі постачання електричної енергії зазначена вимога щодо подвійної сплати у випадку перевищення лімітів споживання, то ви не маєте права порушувати договірні відносини.
У подальшому ви можете укласти додаткову угоду до договору і виключити таку умову. Але все ж таки поки така умова є в договорі чинною, її слід виконувати, незважаючи на те, що новий Закон № 2019 її не містить.
Що стосується сплати за перевищення ліміту споживання електричної енергії, то ми неодноразово звертали увагу на сторінках нашого видання на те, що така сплата за бюджетні кошти є незаконною. До речі, цієї думки дотримується і Держаудитслужба при перевірці питання правильності проведення розрахунків за електричну енергію.
І хоча Держказначество у своїх листах від 18.09.2013 р. № 17-09/74-22000 та від 06.10.2017 р. № 16-13/931-16652 висловило думку, що такі видатки можуть проводитися за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії», ми дотримуємося іншої думки і вважаємо, що в цьому випадку Казначейство просто не «докопалося» до істини. Пояснимо чому саме.
Відповідно до п. 5.5 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії має містити, зокрема, умови, що є істотними та обов’язковими для цього виду домовленостей, а саме:
— договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно);
— порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин;
— зобов’язання сторін у разі порушення договірних величин.
При цьому важливим є те, що пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії є пріоритетними при оформленні договірних величин споживання.
Тобто не електропостачальник вирішує, якими саме будуть ліміти, а споживач.
Відповідно до п. 4 ст. 77 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.
При затвердженні кошторисів повинні додаватись детальні розрахунки за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» на підставі затверджених в установленому порядку лімітів, відповідно до п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 (ср. ).
Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.
Так, договірна величина споживання електричної енергії — це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 6.14 Правил № 28 перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Визначена відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини та обсягом договірної величини електричної енергії відповідно до п. 6.16 Правил № 28 зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Як визначає п. 8.1 Правил № 28, постачальник електроенергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.
Виходячи з цього, така оплата не належить до штрафів та інших фінансових санкцій, а є підвищеною порівняно зі звичайним тарифом.
Але сплата бюджетними організаціями двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини є неправомірною. Це твердження базується на такому.
Згідно з п. 4.4 Правил № 28 споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Постачальник електричної енергії протягом 5 робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву, приймає рішення та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.
Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
За результатами розгляду заяви споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід’ємною частиною договору.
Отже, як бачимо, споживання електричної енергії понад договірну величину можна уникнути при своєчасному коригуванні договірних величин. Цим повинен займатись працівник бюджетної установи, на якого згідно з посадовими обов’язками покладені функції щодо контролю за використанням електричної енергії, подання звітів до організації — постачальника електричної енергії тощо.
Враховуючи вищезазначене, можна зробити остаточний висновок: сплата подвійного розміру за використання електричної енергії понад установлені договірні величини є нічим іншим як сплатою бюджетних коштів за фактично не отримані послуги з електропостачання. Такі витрати бюджетних коштів є необґрунтованими і підлягають стягненню до відповідного бюджету.
Як ми вже зазначали вище, фахівці Держаудитслужби саме так і трактують випадки подвійної оплати за електроенергію бюджетними організаціями.
Докладніше щодо питання оплати за електроенергію понад установлені ліміти ви можете дізнатися з консультації спеціалістів Держаудитслужби (раніше — Держфінінспекції) «Бюджетні установи мають сплачувати тільки за фактично спожиту електроенергію» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2008, № 24, с. 16; 2011, № 28, с. 15).
Крім того, відзначимо, що кошти на сплату електроенергії, як і інші бюджетні кошти, які є в розпорядженні бюджетних організацій, чітко обмежені кошторисом.
При розрахунку потреби в електроенергії кошти на сплату перевищення договірних величин, звичайно ж, не передбачаються. Тому така сплата може в подальшому призвести до ситуації, коли бюджетних коштів на сплату послуг з електропостачання буде недостатньо навіть при повному фінансуванні потреби.
