Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи A I групи (далі — додаткова відпустка на дітей). Порядок надання цієї відпустки встановлений ст. 1821 та 1861 КЗпП, а також ст. 19 Закону про відпустки.
Так, згідно із зазначеними нормами жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зауважимо: додаткова відпустка на дітей надається усім працівникам бюджетної сфери незалежно від галузевої належності установи (організації, закладу), в якій вони працюють. Це означає, що для усіх працівників-бюджетників (зокрема, педагогічних працівників, працівників медичних закладів та установ соцзахисту населення, держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування тощо) правила надання такої відпустки єдині.
10 важливих правил надання «дитячої» відпустки
Як уже було зазначено вище, додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, тому при її наданні необхідно дотримуватися низки правил.
Правило 1. Додаткова відпустка на дітей надається особам*, які фактично працюють (виконують свої трудові обов’язки).
* Це стосується усіх категорій працівників, зазначених у ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки (див. табл. 1 на с. 23).
У працівників не виникає право на соцвідпустку на дітей за роки, в яких вони повністю перебували у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у соцвідпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років (див. лист Мінсоцполітики від 20.10.2011 р. № 307/13/133-11).
Слід ураховувати, що викладене не поширюється на випадок, коли жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працює на умовах неповного робочого часу. У такому разі вона має право на додаткову відпустку на дітей.
Правило 2. Додаткову відпустку на дітей надають за календарний рік незалежно від відпрацьованого у цьому році часу.
Тому для отримання права на соцвідпустку на дітей працівник повинен відпрацювати хоча б один день у відповідному календарному році.
Правило 3. Додаткову відпустку на дітей надають понад щорічну основну та додаткову відпустки (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).
Це означає, що тривалість «дитячої» відпустки не враховують при визначенні максимальної тривалості щорічних відпусток у 59 календарних днів, яка встановлена ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки.
Правило 4. Додаткова відпустка на дітей завжди надається повної тривалості.
Правила поділу відпустки на частини, установлені ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки, стосуються лише щорічних відпусток. Оскільки додаткова відпустка на дітей віднесена до виду соціальних відпусток, то вона не підлягає поділу на частини. Тобто працівник, який має право на соцвідпустку за однією підставою, має одразу скористатися належними 10 календарними днями цієї відпустки.
У той же час Мінсоцполітики дозволяє (див. лист від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15) за наявності права на соціальну відпустку за двома підставами (17 к. дн.) використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. дн., а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 к. дн.
Правило 5. Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Пояснюється це тим, що робота на умовах сумісництва (неповного робочого часу) не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (див. листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16 та від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08).
При цьому слід зазначити, що працівник-сумісник має право на додаткову відпустку на дітей лише за одним місцем роботи за сумісництвом (за умови, що таких місць одночасно декілька або працівник працював протягом року у різних роботодавців за сумісництвом).
Правило 6. Не можна відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
Працівників недопустимо відкликати із соцвідпустки на дітей за жодних обставин. Справа у тому, що чинне законодавство допускає відкликання працівника лише із щорічної відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки).
Правило 7. Відпустку на дітей новоприйнятому працівнику, для якого місце роботи у конкретній установі не перше (протягом поточного календарного року), не надають.
У загальному випадку для новоприйнятих працівників слід розрізнювати дві ситуації. Так, якщо до працевлаштування у нового роботодавця працівник:
— не працював жодного дня в іншого роботодавця (підтвердження — трудова книжка) — у такому разі за новим місцем роботи у нього виникає право на додаткову відпустку за поточний рік;
— працював в іншого роботодавця — у такому разі за попереднім місцем роботи він або скористався відпусткою на дітей або отримав за дні цієї відпустки грошову компенсацію при звільненні. Право на додаткову відпустку на дітей виникає один раз за відповідний календарний рік. При цьому Мінсоцполітики рекомендує новому роботодавцю отримати від працівника довідку з його попереднього місця роботи про те, що цим працівником реалізовано право (використана або виплачена грошова компенсація) на соцвідпустку на дітей за відповідний рік у колишнього роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 31.07.2014 р. № 292/13/133-14).
Правило 8. На додаткову відпустку на дітей поширюються загальні правила перенесення або продовження відпусток.
У ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки вказано: соцвідпустка на дітей переноситься на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 цього Закону (тобто за правилами, установленими для щорічної відпустки).
Так, додаткова відпустка на дітей повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі, зокрема, тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку (п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки). Тобто додаткова відпустка на дітей переноситься на інший період або продовжується на кількість календарних днів хвороби, що припали на цю відпустку згідно з листком непрацездатності (див. лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16).
Крім того, при визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей не враховуються святкові і неробочі дні, вказані у ст. 73 КЗпП (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). Тобто якщо на період цієї відпустки припадають святкові і неробочі дні, то такі дні додаються до соцвідпустки на дітей і працівник відпочиває довше.
Правило 9. Чинним законодавством не встановлено строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткову відпустку на дітей.
Якщо працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей, з будь-яких причин не скористався нею в рік досягнення дитиною певного віку або за декілька попередніх років, то він має право використовувати цю відпустку пізніше або в разі звільнення отримати компенсацію.
Правило 10. Додаткову відпустку на дітей без звільнення не можна замінити грошовою компенсацією (при продовженні трудових відносин).
У процесі трудових відносин працівник може лише використати належні дні додаткової відпустки на дітей. Іншого законодавчою базою не передбачено. Така відпустка не підлягає грошовій компенсації у випадку, якщо працівник не звільняється (див. лист Мінсоцполітики від 19.01.2017 р. № 132/0/101-17/284). Тому компенсацію за невикористану відпустку на дітей працівник може отримати лише при звільненні.
Хто має право на додаткову відпустку на дітей?
Перелік працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей, наведено у ст. 1821 КЗпП і ст. 19 Закону про відпустки. Однак при визначенні остаточного кола претендентів на зазначену відпустку слід також враховувати категорії працівників, визначених у ст. 1861 КЗпП, зокрема піклувальників та одного з батьків-вихователів.
Так, відповідно до п. 1 ст. 244 СКУ піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Зауважимо, що опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років (п. 2 ст. 243 СКУ). Таким чином, після досягнення підопічним 14 років опікун стає піклувальником автоматично, жодного спеціального рішення щодо цього не приймається (п. 2 ст. 76 ЦКУ).
Що стосується визначення поняття «батьки-вихователі», то згідно з п. 1 ст. 2566 СКУ — це подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт абоі дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.
Варто зазначити, що дитиною вважається особа до 18 років (до повноліття) (ст. 1 Закону № 2402), звісно, якщо за законом вона не набуває прав повнолітньої раніше (але про це поговоримо далі).
Отже, як бачимо, право на додаткову відпустку на дітей залежить як від підстав, так і від віку дитини.
Таке право працівник втрачає починаючи з року, наступного за роком, в якому дитина досягає граничного віку.
Для наочності інформацію про осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, та граничний вік дитини, що дає право на отримання такої відпустки, наведемо у табл. 1.
Таблиця 1
Особи, які мають право на додаткову відпустку на дітей, та граничний вік дитини,
що дає право на отримання такої відпустки
| Категорія працівників, які працюють і мають право на додаткову відпустку на дітей | Граничний вік дитини, що дає право на відпустку | Підстава для визначення граничного віку дитини для цілей надання додаткової відпустки на дітей |
| Жінка, яка має двох або більше дітей | 15 років | Ст. 19 Закону про відпустки |
| Жінка, яка має дитину-інваліда | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 |
| Жінка, яка всиновила дитину | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 |
| Мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи | Не обмежений (з 18 років) | Ст. 19 Закону про відпустки |
| Одинока мати | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 |
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 |
| Батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує його без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | Не обмежений (з 18 років) | Ст. 19 Закону про відпустки |
| Особа, яка взяла дитину під опіку | 14 років | Ст. 243 СКУ |
| Особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А I групи | Не обмежений (з 18 років) | Ст. 19 Закону про відпустки |
| Один з прийомних батьків | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 |
| Особа, визначена в установленому порядку як піклувальник | З 14 до 18 років | Ст. 243 СКУ, ст. 1861 КЗпП |
| Один із батьків-вихователів | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811, ст. 1861 КЗпП |
Яка тривалість додаткової відпустки на дітей?
Зауважимо: з 1 січня 2010 року тривалість додаткової відпустки на дітей становить 10 календарних днів (ст. 19 Закону про відпустки, ст. 73 і 1821 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Причому кожна підстава, визначена ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, є окремою підставою. А визначаючи підстави для надання додаткової відпустки на дітей, візьміть до уваги, що одна дитина може бути врахована декілька разів.
Якщо ви надаєте невикористані додаткові відпустки на дітей за роки, що передують 2010 року, їх тривалість має визначатися згідно з нормами законодавства, які діяли на той час. Для зручності в табл. 2 на с. 24 наведено інформацію про тривалість додаткової відпустки на дітей в період з 1997 року по теперішній час.
Документи, що підтверджують право на додаткову відпустку на дітей
Право на додаткову відпустку на дітей працівник підтверджує шляхом подання роботодавцю певного набору документів. Зауважимо, що якщо працівник не подав необхідні документи, то роботодавець вправі відмовити йому у наданні відпустки на дітей (див. лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13). На нормативному рівні не передбачено періодичність, з якою працівник має повторно подавати документи (поновлювати їх) для підтвердження права на додаткову відпустку на дітей. Проте Мінсоцполітики стосовно документів для підтвердження права на таку відпустку за підставою «одинока мати» вказує: роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік (оскільки надання цієї відпустки прив’язане саме до календарного року) (див. лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14).
Перелік підтвердних документів залежно від категорії отримувачів додаткової відпустки на дітей наведено у табл. 3.
Таблиця 3
Документи, що підтверджують право працівника
на додаткову відпустку на дітей
| № з/п | Категорії працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей | Підтвердні документи |
| 1 | Жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років | Копії свідоцтв про народження дітей |
| 2 | Жінка, яка має дитину-інваліда | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ* |
| * Періодичність надання відповідає встановленим МОЗ строкам перегляду таких документів. | ||
| 3 | Жінка, яка усиновила дитину | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення суду про усиновлення дитини |
| 4 | Мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК |
| 5 | Одинока матір, у тому числі: | |
| — жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблений за вказівкою матері | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Довідка органів РАЦС про підстави внесення відомостей про батька дитини до книги реєстрації актів про народження | |
| — вдова | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про укладання шлюбу. 3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка | |
| — розлучена жінка, яка виховує дитину без батька | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу. 3. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини* | |
| * Із роз’яснень, наданих Мінсоцполітики в листах від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15 та від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14, випливає, що документами, які підтверджують цей факт, можуть бути: • рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; • рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини; • рішення суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; | ||
| • акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, створеною в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; • довідка зі школи (дитячого садка) про те, що батько не бере участі в вихованні дитини (не спілкується з вчителями/вихователями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах). Майте на увазі: довідка з ЖЕКу про те, що дитина проживає з матір’ю без батька для цих цілей не підходить. Адже батько дитини може брати участь у її вихованні і без фактичного проживання разом з ним. | ||
| — жінка, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини | |
| — жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не усиновлена | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини. 3. Копія свідоцтва про укладання нового шлюбу* | |
| * Якщо дані батька у свідоцтві про народження дитини та дані чоловіка у свідоцтві про шлюб не збігаються, це свідчить про те, що дитина новим чоловіком не всиновлена. | ||
| 6 | Батько, який виховує дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, які підтверджують той факт, що матір не бере участі у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері дитини або рішення про позбавлення матері батьківських прав, або рішення суду (органу опіки та піклування), згідно з яким дитина залишається жити з батьком і матір не бере щоденної участі в її вихованні, тощо), — якщо документи подає батько, який виховує дитину без матері. 3. Довідка з лікувальної установи про тривале лікування матері дитини — якщо матір дитини тривалий час перебуває в лікувальній установі. 4. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК — якщо батько виховує інваліда з дитинства підгрупи А I групи |
| 7 | Вдівець, який одружився, але його дитина до 18 років новою дружиною не всиновлена | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про смерть матері дитини. 3. Копія свідоцтва про укладання нового шлюбу* |
| * Якщо дані матері у свідоцтві про народження дитини та дані дружини у свідоцтві про шлюб не збігаються, то це свідчить про те, що дитина новою дружиною не усиновлена. | ||
| 8 | Особа, яка взяла під опіку (або особа, визнана в установленому порядку піклувальником) дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про встановлення опіки (піклування). 3. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК — якщо під опіку взятий інвалід з дитинства підгрупи А I групи |
| 9 | Один з прийомних батьків | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про створення прийомної сім’ї. 3. Копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї. 4. Довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує таку відпустку |
| 10 | Один із батьків-вихователів | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення райдержадміністрації або виконкому міськради про влаштування дитини до прийомної сім’ї. 3. Документи, що підтверджують статус дитини. 4. Довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує таку відпустку |
Розрахунок, оподаткування та відображення у звітності додаткової відпустки на дітей
Нарахування працівникам зарплати за час будь-якого виду відпустки (у тому числі додаткової відпустки на дітей) здійснюється відповідно до Порядку № 100. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає нарахуванню за час відпустки, є середньоденна зарплата (п. 5 Порядку № 100). Вона розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед початком відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових та неробочих днів, установлених законодавством).
Суму відпускних визначають шляхом множення отриманого результату на кількість календарних днів відпустки (п. 7 Порядку № 100).
Крім того, середній заробіток за час «дитячої» відпустки підлягає коригуванню у випадках, передбачених п. 10 Порядку № 100 (більш детально про порядок коригування відпускних див. в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 22, с. 24).
Що стосується оподаткування, то відповідно до п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 оплата за час додаткової відпустки на дітей відноситься до фонду додаткової заробітної плати та підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (18 %) та військовим збором (1,5 %). Крім того, на суми відпускних нараховується єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в розмірі 22 %.
Щодо відображення сум додаткової відпустки на дітей у звітності зазначимо наступне. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відобразити зазначену виплату не становитиме труднощів. Адже разом із зарплатою ця сума відображається в одному рядку з ознакою доходу «101». Що стосується ЄСВ-звіту, то в таблиці 1 Звіту (форма № Д4) сума відпустки вказується в рядку 1.1, тобто в загальній сyмі заробітної плати. У таблиці 6 Звіту нарахування за дні додаткової відпустки на дітей відображають окремим рядком (у графі 10 вказуємо Код типу нарахувань «10»).
| Запитання | Відповідь |
| Граничний вік дитини, до досягнення якого вона враховується при визначенні права на додаткову відпустку на дітей | |
| Працівниця має право на соцвідпустку на дітей за підставою «одинока мати». У січні 2017 року її дитина померла. Чи належить їй соцвідпустка на дітей за 2017 рік? | У працівниці виникає право на соцвідпустку на дітей за підставою «одинока мати» за 2017 рік незважаючи на те, що у цьому році померла дитина, на яку надавалася ця відпустка. Скористатися цими днями соцвідпустки на дітей за 2017 рік працівниця може і після смерті дитини (навіть у наступних роках). Починаючи з 2018 року у працівниці не виникає право на соцвідпустку на дітей за підставою «одинока мати». (див. лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16) |
| Працівниця — одинока мати сама виховує доньку 17 років, яка народила дитину у березні 2017 року. Чи втрачає така працівниця право на соцвідпустку на дітей? | У загальному випадку працівниця — одинока мати має право на соцвідпустку на дітей до досягнення дитиною 18 років. Але така працівниця втрачає право на соцвідпустку на дітей, якщо її дитина набуває повної цивільної дієздатності до виповнення 18 років (повноліття). Так, повна цивільна дієздатність може |
| бути надана, зокрема, неповнолітній особі, яка записана матір’ю дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУ). Отже, у ситуації, що розглядається, працівниця втрачає право на соцвідпустку на дітей за підставою «одинока мати». Пояснення: донька працівниці, для догляду за якою вона отримувала соцвідпустку на дітей за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності до досягнення 18 років у зв’язку з народженням нею дитини | |
| Підстави для надання та тривалість відпустки на дітей | |
| Чи має право на відпустку чоловік, який перебуває у шлюбі з матір’ю своїх трьох дітей, вік яких не перевищує 15 років? | Право на додаткову відпустку має тільки одинокий батько. Щодо наявності трьох дітей до 15 років, то право на відпустку за цією підставою має працююча жінка (тобто мати дітей) |
| У працівниці установи є двоє дітей віком 8 та 11 років, а також усиновлена дитина віком 16 років. Якої тривалості їй має бути надана додаткова відпустка на дітей? | Працівниця має право на соцвідпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів. Оскільки вона має право на цю відпустку одразу за двома підставами: «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «жінка, яка всиновила дитину» |
| Нюанси надання та виплати додаткової відпустки на дітей | |
| Чи можна провести оплату додаткової вiдпустки на дітей пiсля її надання? | Оскiльки чинним законодавством детально не регулюється порядок надання додаткової соціальної вiдпустки, вiн може бути визначений у колективному договорi установи. Суми, що належать до виплати за час вiдпустки, виплачуються до вiдпустки, якщо iнше не передбачене угодою між працівником і роботодавцем. Заробiтна плата працiвникам за час вiдпустки виплачується не пізніше нiж за три днi до її початку. При цьому, враховуючи норми ст. 21 Закону про відпустки, працiвник має завчасно подати заяву на отримання вiдпустки, аби кадрова служба установи встигла пiдготувати наказ про її надання, а бухгалтерiя — своєчасно провести оплату |
| Чи можна перерахувати суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей при переведенні працівника на роботу до іншої установи? | Ні, не можна. У цьому випадку всю суму компенсації має бути виплачено на руки працівнику. Це пов’язане з тим, що згідно зі ст. 24 Закону про відпустки в разі переведення працівника на роботу до іншої установи грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням має бути перераховано на рахунок установи, в яку перейшов працівник. Оскільки додаткова відпустка на дітей до щорічних відпусток не належить, то й такого права щодо перерахування на рахунок іншої установи компенсації за дні додаткової відпустки на дітей працівник не має |
Також хотілося б нагадати, що сума середнього заробітку за час додаткової відпустки на дітей не враховується до зарплати для забезпечення її мінімального розміру (лист Мінсоцполітики від 13.02.2017 р. № 322/0/101-17/282 // «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 8, с. 17). Її необхідно нарахувати «зверху» мінімального розміру місячної зарплати (3200 грн.) або розміру МЗП, визначеного пропорційно до виконаної норми праці.
Розбираємо практичні ситуації
А зараз розглянемо найактуальніші запитання, які надійшли в редакцію від наших читачів з приводу надання додаткової відпустки на дітей.
Нормативні документи
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 2811 — Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII.
Закон № 2402 — Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Інструкція № 5 — Інструкція за статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.
