Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо повноважень органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів

Міністерство фінансів України
Бюджетна бухгалтерія Травень, 2018/№ 20
Друк
Лист від 26.03.2018 р. № 11230-17-10/8220

Міністерство фінансів України спільно з Державною фіскальною службою України <…> розглянуло лист <…> щодо повноважень органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів і повідомляє.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Так, копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, який не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

При цьому Кодекс містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Кодексу до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

При цьому таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

Водночас слід зазначити, що по більшості місцевих податків і зборів Кодексом визначена лише верхня межа ставки. Тобто мінімальна ставка для таких податків (зборів) дорівнює «0». Тому, з метою уникнення бюджетних втрат та збалансування показників місцевих бюджетів при їх формуванні та виконанні, а також враховуючи те, що кожне рішення набирає чинності з початку відповідного бюджетного періоду, органи місцевого самоврядування мають щорічно приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів або про продовження дії попередніх рішень.

У той же час, виходячи з роз’яснень Державної фіскальної служби України, до повноважень якої згідно з Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236, належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та контроль за своєчасністю подання платниками податків звітності, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, для цілей оподаткування, терміни «бюджетний період» та «податковий період» є тотожними.

В. о. директора Департаменту податкової політики В. Овчаренко

Коментар редакції

Затвердження ставок місцевих податків та зборів: щорічно чи ні?

Затвердили місцеві податки і збори − відпочивайте! Або ж як говорять російською мовою: «Сделал дело — гуляй смело». Чи справді це так? Чи можна прийняти рішення про затвердження місцевих податків та зборів і поширити його дію на наступні роки? Чи дійсно орган місцевого самоврядування повинен щороку перезатверджувати таке рішення?

Саме на ці запитання надає відповідь Мінфін у листі, що коментується. Позиція Мінфіну полягає в тому, що органи місцевого самоврядування (далі — ОМС) дійсно мають щорічно приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів або про продовження дії попередніх рішень.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі − ПКУ), Мінфін вказує на наявність низки норм, які підтверджують його позицію. Розглянемо їх.

Відповідно до п.п. 12.4.3 ст. 12 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

При цьому таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п. 12.3.4 ст. 12 ПКУ).

Відповідно до п.п. 12.3.5 ст. 12 ПКУ у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Мінфін у листі, що коментується, зазначає, що по більшості місцевих податків та зборів ПКУ визначена лише верхня межа ставки. Тобто мінімальна ставка для таких податків (зборів) дорівнює «0». Як розуміємо, у такому випадку місцевий бюджет втрачає чимало надходжень від місцевих податків та зборів.

Тому, з метою уникнення бюджетних втрат та збалансування показників місцевих бюджетів при їх формуванні та виконанні, а також враховуючи те, що кожне рішення набирає чинності з початку відповідного бюджетного періоду, ОМС мають щорічно приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів або про продовження дії попередніх рішень.

До речі, підтримує цю позицію й Державна регуляторна служба України, оскільки в її листі від 05.10.2017 р. № 8737/0/20-17 (далі — лист № 17) було вказано на те, що враховуючи норми Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) та ПКУ, органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня кожного року) переглядати розміри ставок місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку. Відповідні ставки будуть діяти лише протягом року, на який прийняті.

Таким чином, слід чітко розуміти: якщо органи місцевого самоврядування до 15 липня поточного року оприлюднили рішення про затвердження місцевих податків та зборів на наступний (плановий) бюджетний період, то такі рішення будуть діяти лише протягом наступного бюджетного періоду.

У разі якщо органи місцевого самоврядування оприлюднили рішення про затвердження місцевих податків та зборів на наступний (плановий) бюджетний період після 15 липня поточного року, такі рішення будуть діяти тільки в бюджетному періоді, що настає за плановим (тобто через один календарний рік).

Аналогічна позиція викладена і в листі ДФСУ від 15.06.2016 р. № 10340/5/99-99-12-02-03-16 (ср. 025069200).

Аналізуючи вищенаведену інформацію, слід зазначити, що ПКУ прямо не встановлює обов’язку щорічно перезатверджувати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Але, виходячи з системного аналізу його положень, можна погодитись із думкою вищезазначених органів про необхідність щорічного перезатвердження рішення про встановлення місцевих податків та зборів або про продовження дії попередніх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР на ОМС покладається обов’язок установлювати місцеві податки та збори відповідно до ПКУ.

Тобто головним орієнтиром для ОМС є податкове законодавство. Законодавець у п.п. 12.3.4 ст. 12 ПКУ вказує на те, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів, незалежно від того, прийнято воно до чи після 15 липня, буде діяти лише протягом певного бюджетного періоду (становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року).

Отже, встановлюючи вимоги до строків оприлюднення рішення, законодавець фактично вказує на необхідність їх щорічного перезатвердження.

Також цікавим є питання щодо затвердження рішення про встановлення місцевих податків та зборів без зазначення бюджетного (податкового) періоду або із зазначенням його безстроковості. На нього, на жаль, Мінфін не відповів у листі, що коментується.

Комплексно аналізуючи положення ПКУ, можна погодитись із думкою Державної регуляторної служби щодо цього питання. Згідно із п.п. 12.3.2 ст. 12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків та зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи для відповідного місцевого податку чи збору.

Оскільки податковий період є обов’язковим елементом будь-якого податку, то він повинен бути встановлений у рішенні місцевої ради. Інакше можна вважати, що таке рішення порушує вимоги ПКУ.

У разі якщо рішення про встановлення місцевих податків та зборів були прийняті без зазначення бюджетного періоду або із зазначенням, що такі рішення є безстроковими, — це є порушенням вимог БКУ та ПКУ. Про це йдеться у листі № 17.

Що стосується термінів «бюджетний період» та «податковий період», то, на думку Мінфіну, висловлену у листі, що коментується, вони є тотожними.

На нашу ж думку, ці поняття не слід ототожнювати.

Так, згідно зі ст. 33 ПКУ податковий період — це певний строк, протягом якого у платника податків виникає податковий обов’язок у зв’язку з наявністю об’єкта оподаткування та визначення бази оподаткування. З іншого боку, податковий період забезпечує дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об’єкт оподаткування протягом установленого податкового періоду може оподатковуватися податком або збором тільки один раз. Причому цей принцип потрібно розуміти не лише стосовно сплати податку, а й інших підвидів податкового обов’язку платника, таких як обчислення та декларування податку (збору). Тобто на платника, який правильно обчислив, задекларував та сплатив податок (збір) за відповідний податковий період, не може бути покладено обов’язок виконати ще раз вищезазначені дії за той же податковий період.

Поняття ж бюджетного періоду закріплено в ст. 3 БКУ. Він становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. По суті, ці поняття є дещо схожими, оскільки вони пов’язані з виконанням і наповненням бюджету. Також строки, на які вони поширюються, можуть збігатися, але їх правова природа має різний характер. Тому, роблячи вибір про зазначення в рішенні ОМС податкового чи бюджетного періоду, необхідно вказати саме податковий період як обов’язковий елемент будь-якого податку.

Оксана КУЧЕРОВА, юрист

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі