Так, потрібно. Правові підстави для цього встановлені п. 2 ч. 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) та ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зазначеними нормами передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Отже, при проведенні остаточного розрахунку із працівником роботодавець має право утримати із зарплати працівника суму відпускних за дні відпустки, надані «наперед».
Проте у ч. 2 і 3 ст. 22 Закону про відпустки зазначено перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться. Це можливо, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:
— призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
— переведенням працівника за його згодою до іншої установи або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
— відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
— змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням установи, скороченням чисельності або штату працівників;
— виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
— нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
— поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
— направленням на навчання;
— виходом на пенсію.
Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться у разі смерті працівника.
Зауважимо, що нормами ст. 22 Закону про відпустки регламентовано відрахування із заробітної плати відпускних за дні відпустки, надання якої прив’язане до робочого року. У свою чергу, лише надання щорічної відпустки має прив’язку до робочого року.
Важливо! У разі звільнення працівника, який перевикористав відпустку, з його зарплати можна утримати лише відпускні за «наперед» надані дні щорічної відпустки.
Якщо ж працівник звільняється, скориставшись, наприклад, навчальною відпусткою (ст. 13-15 Закону про відпустки), соцвідпусткою на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додатковою відпусткою для учасників бойових дій (ст. 162 Закону про відпустку), то підстав для утримання відпускних за дні таких відпусток немає.
Таким чином, у випадку, що розглядається, утримання за дні щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року працівника, проводити потрібно. При цьому, як зазначено у ч. 2 ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості установі, де вони працюють, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Це означає, що при остаточному розрахунку при звільненні працівника необхідно обчислити суму відпускних, яку було нараховано за дні невідпрацьованого ним періоду. Потім із заробітної плати за відпрацьований поточний місяць утримують суму незароблених відпускних.
Увага! Не потрібно заново визначати середньоденну зарплату, виходячи з нового розрахункового періоду. Для розрахунку беруть той середньоденний заробіток, який застосовували під час нарахування відпускних.
Слід пам’ятати, що при здійсненні утримання незароблених відпускних потрібно враховувати обмеження, встановлені ч. 1 ст. 128 КЗпП. А саме: при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20 %. Вказаний відсоток застосовують до суми зарплати після проведення усіх обов’язкових утримань (податків, зборів), якщо у своїй письмовій заяві працівник не надав згоду на утримання всієї суми боргу.
Як розрахувати суму відпускних за невідпрацьований час, розглянемо на прикладі.
Приклад. Працівника бюджетної установи було прийнято на роботу 07.07.2015 р., а звільняється він 21.05.2018 р. При цьому працівник використав щорічну відпустку повної тривалості (24 календарні дні) за всі відпрацьовані роки, у тому числі за період з 07.07.2017 р. по 06.07.2018 р.
При звільненні працівника слід визначити кількість днів відпустки, яку він заробив за період з 07.07.2017 р. по 21.05.2018 р.
Для цього спочатку визначимо стаж роботи в установі, що дає право на відпустку (з 07.07.2017 р. по 21.05.2018 р. включно):
25липень + 31серпень + 30вересень + 31жовтень + 30листопад + 31грудень + 31січень + 28лютий + 31березень + 30квітень + 21травень = 319 (к. дн.).
Отриману кількість календарних днів зменшуємо на кількість святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП), що припадають на цей період:
319 к. дн. - 9 к. дн. = 310 к. дн.
Далі розраховуємо кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день фактично відпрацьованого періоду:
24 к. дн. : (365 к. дн. - 11 к. дн.) = 0,0678,
де 11 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, які припадають на робочий рік працівника, за який йому надається відпустка (13.07.2017 р. — 12.07.2018 р.).
І, нарешті, визначаємо кількість днів відпустки, які може бути надано працівнику за період з 07.07.2017 р. по 21.05.2018 р.:
310 к. дн. х 0,0678 = 21,018 = 21 к. дн.
У зв’язку з тим, що працівник замість 21 календарного дня відпустки використав 24 календарних дні, йому зайво надано 3 дні відпустки (у рахунок невідпрацьованої частини робочого року). Тому з його заробітної плати при звільненні слід утримати суму відпускних, виплачених за ці 3 дні.
Припустимо, що середньоденна зарплата працівника на момент надання відпустки становила 184 грн. Тому суму остаточного розрахунку з ним у день звільнення слід зменшити на 552 грн. (3 к. дн. х 184 грн.).
Цілком ймовірно може виникнути ситуація, коли за поточний період розміру заробітної плати не вистачить для компенсації незароблених відпускних. Таке можливо, наприклад, якщо працівниця перед декретною відпусткою використає щорічну відпустку «наперед», а після виходу з декрету невдовзі (або відразу) звільниться. У такому випадку працівниці необхідно буде внести суму перевикористаних відпускних до каси установи. У разі її відмови роботодавець має право звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду. Нагадаємо, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами ч. 3 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Також зазначимо, що якщо при виході у щорічну відпустку працівник отримав матдопомогу на оздоровлення, а невдовзі звільнився (не відпрацювавши повністю рік, за який надається відпустка), то підстав для повернення такої допомоги немає. На це, зокрема, вказали фахівці Мінсоцполітики у листах від 04.09.2013 р. № 963/13/84-13 та від 31.12.2015 р. № 618/014/91-15 (ср. ).
