Позашкільні навчальні заклади: коли реєструватися платниками ПДВ

Як бачимо, нашого читача цікавить багато запитань, які стосуються не тільки ПДВ. Тож розглянемо всі запитання по черзі. До того ж на деяких моментах зупинимось більш детальніше.

Спочатку з’ясуємо особливості взяття на податковий облік бюджетних установ, які є самостійними юридичними особами та які обслуговуються централізованими бухгалтеріями.

Чому саме це слід з’ясувати насамперед? А тому, що саме від цього залежить, хто повинен реєструватися платником ПДВ: відділ культури чи, власне, заклади, які йому підпорядковані? Тож залежно від цього вже й буде зрозуміло, як визначати обсяг операцій для реєстрації платником ПДВ: окремо за кожним закладом чи разом за всіма підпорядкованими закладами.

Зазначимо, що механізм реєстрації або взяття на облік контролюючими органами юридичних осіб за місцем знаходження врегульовано Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588 (далі — Порядок № 1588).

Відповідно до п. 1.3 розд. I цього Порядку взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків.

Взяття на облік юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб контролюючі органи здійснюють незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того чи іншого податку та збору.

Разом із тим неприбуткові організації, які повністю фінансуються з бюджету, обслуговуються централізованими бухгалтеріями в частині розрахунків з оплати праці працівників та перерахування до бюджету податків, зборів і не мають власних поточних рахунків у фінансових установах, обліковують в Єдиному банку даних юридичних осіб з ознакою «не є платником податків». Таку особливість обліку неприбуткових організацій, які не ведуть самостійно облік розрахунків з оплати плати праці та не здійснюють самостійно перерахування до бюджету податків та зборів, визначено в п. 3.12 розд. III Порядку № 158.

У такому разі для встановлення ознаки «не є платником податків» установа або організація, яка обслуговується централізованою бухгалтерією, подає до контролюючого органу підтвердження від централізованої бухгалтерії про факт її обслуговування.

Але частіше централізовані бухгалтерії подають до контролюючих органів за своїм місцезнаходженням повний перелік усіх установ та організацій, що обслуговуються такими бухгалтеріями. Новий перелік надають у разі виникнення змін у ньому.

На підставі поданих документів контролюючий орган встановлює такій установі чи організації ознаку «не є платником податків» в Єдиному банку даних юридичних осіб. Після чого передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) дані про те, що організація або установа обліковується в контролюючих органах з ознакою «не є платником податків» у зв’язку із тим, що обслуговується централізованою бухгалтерією. Серед таких даних, зокрема, зазначають: дату та номер запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційний код контролюючого органу, у якому установа чи організація перебуває на обліку. Також наводять інформацію про те, що установа або організація обліковується з ознакою «не є платником податків» у зв’язку із обслуговуванням централізованою бухгалтерією.

З огляду на це, статус платника податків з усіма правами та обов’язками Порядок № 1588 надає саме відділу культури. Тому тільки цей відділ має право реалізувати юридичні права та обов’язки у сфері оподаткування, тобто бути повноцінним суб’єктом податкових правовідносин. Що стосується підпорядкованих закладів, то вони, хоча й є самостійними юридичними особами, але не отримують статусу платника податків. Це означає, що вони не мають жодних можливостей реалізувати будь-які права чи зобов’язання, визначені податковим законодавством. На підтвердження цього податкова служба встановлює їм відповідну ознаку.

Варто знати, що Порядок № 1588 містить норму, яка, попри все вищезазначене, дозволяє неприбутковим організаціям, які повністю фінансуються з бюджету та обслуговуються централізованими бухгалтеріями, отримати статус платника податків. У якому разі це можливо реалізувати?

Так, у разі прийняття рішення про самостійну сплату податків, зборів така установа чи організація повідомляє про це контролюючий орган за основним місцем обліку. Організація повинна повідомити про таке рішення протягом 10 днів з дня його прийняття та надати підтвердні документи.

Отримавши таке звернення, контролюючий орган на підставі поданих документів знімає ознаку «не є платником податків» в Єдиному банку даних юридичних осіб щодо такої установи чи організації та передає до ЄДР дані про те, що стосовно певної організації або установи знято ознаку «не є платником податків». Також зазначають дату та номер запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційний код контролюючого органу, у якому установа чи організація перебуває на обліку.

Тепер саме час з’ясувати, хто повинен реєструватися платником ПДВ у нашому випадку.

Для відповіді на це запитання звернемося до основного документа — Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).

Як зазначено в п. 180.1 ПКУ, платником ПДВ, зокрема, є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку (так звана добровільна ПДВ-реєстрація);

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Звісно, це далеко не повний перелік тих осіб, кого ПКУ розглядає як претендентів на ПДВ-реєстрацію, решта — визначена в п. 180.1 цього Кодексу. Але решта таких осіб нас зовсім не цікавить.

Варто звернути увагу на те, що серед зазначених претендентів на ПДВ-реєстрацію податкове законодавство розглядає виключно осіб, які зареєстровані (або підлягають реєстрації) як платники податків.

Додамо, що для цілей розд. V ПКУ (тобто для оподаткування ПДВ) особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, яка, зокрема, є платником податків і зборів, установлених цим Кодексом (крім єдиного податку). Таке визначення наведено в п.п. 14.1.139 ПКУ.

Отже, реєструватися платником ПДВ необхідно тій юридичній особі, яка отримала статус платника податків і зборів, тобто пройшла всю процедуру реєстрації, передбачену Порядком № 1588, та отримала необхідні документи.

З огляду на це, у нашому випадку реєструватися платником ПДВ необхідно саме відділу культури, а не підвідомчим установам, які хоча й є юридичними особами, але не мають зобов’язань для сплати податків та зборів.

Переходимо до наступного запитання, а саме: як правильно визначити обсяг оподатковуваних операцій для обов’язкової реєстрації платником ПДВ? Тобто які доходи необхідно враховувати для визначення такого обсягу?

Відповідно до п. 181.1 ПКУ особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн. (без урахування ПДВ).

При цьому до розрахунку обсягу оподатковуваних операцій із постачання товарів/послуг включають операції, які:

• підлягають оподаткуванню за ставками 20, 7 і 0 %;

• звільнені від оподаткування (ст. 197 ПКУ).

Отже, операції, які не є об’єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ), для такого розрахунку не враховують.

До речі, аналогічна відповідь ДФС розміщена в Загальнодоступному інформаційно-довідниковому ресурсі (http://zir.sfs.gov.ua/) в категорії 101.02.

Тепер розглянемо останнє, найцікавіше запитання: як правильно класифікувати доходи, отримані бібліотеками, музеями, клубами, палацами, школами естетичного виховання від надання платних послуг:

• як операції, що звільнені від оподаткування ПДВ на підставі п.п. 197.1.2 ПКУ чи

• як операції, що не є об’єктом оподаткування згідно з п.п. 196.1.8 ПКУ?

Для цього варто уважно переглянути згадані норми ПКУ та визначити, на кого вони поширюються і за яких умов застосовуються.

Так, відповідно до п.п. 197.1.2 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках.

До таких послуг, зокрема, належать послуги з виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп’ютерного навчання).

Отже, зазначені операції звільнені від ПДВ за умови виконання таких умов:

• послуги пов’язані з вихованням та навчанням дітей;

• послуги надають дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв, будинки культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп’ютерного навчання), спортивні школи та клуби.

На нашу думку, у цій ситуації особливу увагу варто звернути на п.п. 196.1.8 ПКУ.

Як визначено у цьому підпункті Кодексу, не є об’єктом оподаткування операції з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Виходить, що зазначені операції не є об’єктом оподаткування ПДВ за умови виконання таких умов:

• надаються позашкільним навчальним закладом;

• надаються як платні послуги у сфері позашкільної освіти;

• надаються такі платні послуги вихованцям, учням і слухачам.

З огляду на те, що п.п. 196.1.8 ПКУ дає можливість застосовувати зазначену норму Кодексу більшій кількості платників податків, визначимо, які навчальні заклади є позашкільними.

Основним документом, у якому визначено правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади позашкільної освіти, є Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-III (далі — Закон № 1841).

Відповідно до ст. 1 цього Закону позашкільна освіта — сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб’єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.

Також у цій статті Закону № 1841 визначено, що належить до системи позашкільної освіти. Зокрема, це освітня підсистема, що включає:

• державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти;

• інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої);

• гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої;

• клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

• культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи;

• фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана із функціонуванням позашкільної освіти;

• відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи, інші суб’єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.

У свою чергу, заклад позашкільної освіти — це складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів і слухачів.

Звісно, наведені визначення не завжди дають можливість зрозуміти, належить той чи інший заклад до позашкільної освіти. Як же з’ясувати це?

Радимо звернутися до Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 433 на виконання вимог ст. 12 Закону № 1841 (ср. ).

Далі для зручності в таблиці наведемо, які позашкільні навчальні заклади можуть користуватися п.п. 196.1.8 ПКУ (за умови виконання вимог, передбачених цим підпунктом).

Як бачимо, перелік позашкільних закладів, які можуть застосовувати п.п. 196.1.8 ПКУ, значно ширший, ніж для тих закладів, які можуть користуватися п.п. 197.1.2 ПКУ. Тому відділу культури необхідно самостійно визначити, чи виконуються умови для застосування п.п. 196.1.8 ПКУ. На додаток радимо ознайомитися з Індивідуальною податковою консультацією від 14.09.2018 р. № 4037/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (див. «Про звільнення від оподаткування ПДВ освітніх послуг» цього номера журналу).