Ліцензія на зберігання пального: кому потрібна, а кому — ні

В обраному У обране
Друк
Крот Юлія, економіст-аналітик
Бюджетна бухгалтерія Серпень, 2019/№ 32
На балансі нашої установи перебувають два легкові автомобілі. Обидва вони використовуються для здійснення службових поїздок. І звісно ж, у баці кожного авто постійно знаходиться певна кількість пального. Крім того, у гаражі зберігається кілька каністр по 20 л з пальним (бензином) для заправки такого обладнання, як бензопила та мотокоса. Чи необхідно отримувати ліцензію на зберігання пального у незначних об’ємах (до 100 л) за умови його використання виключно для власних потреб установи? Зустрічали інформацію щодо застосування високих штрафів починаючи з 1 липня поточного року за зберігання пального (незалежно від кількості) без відповідної ліцензії. Чи дійсно це так?

Вже понад 20 років поспіль основним нормативним документом, який регулює ліцензування господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481). Та зміни, внесені до нього наприкінці минулого року (23.11.2018 р.)*, наробили неабиякого галасу. Адже відповідно до оновленого Закону № 481 починаючи з 1 липня 2019 року всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності мають право зберігати пальне лише за наявності ліцензії.

* Зміни до Закону № 481 внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 р. № 2628-VIII.

При цьому під зберіганням пального слід розуміти діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Таке тлумачення наведено в абз. 55 ст. 1 Закону № 481.

Тоді як визначення самого пального слід шукати у п.п. 14.1.1411 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Так, пальним вважаються нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 ПКУ. Тож повний перелік всього того, що є пальним для цілей ліцензування, можна знайти саме у п.п. 215.3.4 ПКУ.

У свою чергу, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди, обладнання, ємності для зберігання пального на праві власності або користування (абз. 51 ст. 1 Закону № 481). І жодних тобі обмежень щодо об’єму ємностей.

Фактично під таке визначення підпадають і гараж, і бак автівки, і навіть звичайнісінька каністра. Причому законодавство вимагає отримання ліцензії на кожне місце зберігання пального (ч. 8 ст. 15 Закону № 481).

З урахуванням вищезазначеного, картина виглядає не те, що не райдужно, а відверто похмуро і навіть дещо загрозливо.

Але не варто хвилюватися. Бо це все не стосується бюджетних установ. Звісно, установи та організації, які фінансуються з бюджету, завжди були на особливому рахунку. Ось і цього разу законотворці для них зробили виняток.

Так, відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не потрібна:

• підприємствам, установам та організаціям, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

• підприємствам, установам та організаціям системи державного резерву;

• суб’єктам господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Таким чином, всі бюджетні установи можуть зітхнути з полегшенням. Отримувати ліцензію вам не треба і ніякі штрафи вам не загрожують.

Також отримувати окрему ліцензію на зберігання пального не треба всім тим, хто виробляє пальне, здійснює оптову та роздрібну торгівлю ним на підставі відповідних ліцензій (ч. 16 ст. 15 Закону № 481).

Інших винятків щодо ліцензування зберігання пального законодавством не передбачено. Разом з тим нещодавно податківці дійшли довгоочікуваного і абсолютно логічного висновку з цього приводу.

Увага!

Ліцензія не потрібна для зберігання пального у баках транспортних засобів, технічного обладнання, пристроях. Адже такі резервуари не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно із Законом № 481.

На цьому особливо наголосили фахівці головного податкового органу у своєму роз’ясненні від 16.08.2019 р. Прес-служба ДФСУ розмістила це повідомлення на офіційному порталі (sfs.gov.ua) з позначкою «Важлива інформація!».

Тож у цьому питанні нарешті можна поставити крапку. Дискусії щодо необхідності отримання ліцензії всім і кожному, хто має в гаражі буквально кілька літрів пального у каністрі, офіційно завершено.

Підсумуємо: для зберігання пального у баках автівок (інших транспортних засобів, обладнання тощо), а також переносних ємностях (каністрах), отримувати ліцензію не треба.

Взагалі і нікому. Джерела фінансування суб’єкта господарювання у цьому випадку не мають жодного значення.

Тобто і розпорядникам, і одержувачам бюджетних коштів, які використовують пальне виключно для власних поточних потреб і не зберігають його у стаціонарних ємностях, ліцензія (на зберігання пального) не потрібна.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити