Податкові новини — 2019

ПДВ

Новий обов’язковий реквізит ПН

До п. 201.1 ПКУ, який визначає перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної, додано новий п.п. «й» — «індивідуальний податковий номер».

Це означає, що з 01.01.2019 р. обов’язковими реквізитами ПН будуть і ІПН (як покупця, так і продавця), і новий реквізит, передбачений новою формою ПН «Податковий номер платника податку…».

Напевно у платника ПДВ може виникнути запитання: а невже раніше ІПН не був обов’язковим реквізитом ПН? Ні, він і раніше був обов’язковим реквізитом. Але зараз ІПН виділили окремо як обов’язковий реквізит для того, щоб вказати на те, що обидва реквізити (як ІПН, так і податковий номер платника податку) є обов’язковими.

Касовий метод для ЖКГ-послуг

Внесено зміни до п. 187.10 ПКУ, який стосується постачальників комунальних послуг, щодо постачання:

• теплової енергії, природного газу (крім скрапленого);

• послуг з транспортування та/або розподілу природного газу;

• інших житлово-комунальних послуг, перелік яких визначений законом;

• послуг (робіт), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

• послуг з управління багатоквартирним будинком.

Оскільки податкові зобов’язання з ПДВ за касовим методом визначають платники, які постачають зазначені операції серед іншого й бюджетним установам, то останнім варто звернути увагу на змінений пункт ПКУ. Зазначимо, що порівняно з попередньою редакцією п. 187.10 ПКУ в ньому більше не згадуються окремо послуги водопостачання та водовідведення, а також послуги з вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття. Це пов’язано з тим, що зазначені послуги визначено в ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. № 2189-VIII серед переліку житлово-комунальних послуг.

Продовжено ПДВ-пільги

Закон № 2628 продовжив дію деяких пільг у вигляді звільнення від оподаткування ПДВ, зокрема, для:

• операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу й картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД (п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ) — до 01.01.2022 р.

При цьому Кабмін поквапився та постановою від 27.12.2018 р. № 1177 вніс відповідні зміни до постанови КМУ «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 12.01.2011 р. № 15;

• операцій із ввезення/постачання для лікарських виробів, медтехніки, що передбачені п. 38 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, — до 31.12.2020 р.

Також уточнено, що звільнення від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 197.1.21 ПКУ стосується й операцій з надання в суборенду (а не тільки в оренду) земельних ділянок, які перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо кошти за такі послуги в повному обсязі сплачуються безпосередньо на відповідні рахунки органів Держказначейства.

Відмовитись від ПДВ-пільг неможливо

Відповідно до п. 30.4 ПКУ платник має право відмовитися від пільги або призупинити її використання. Однак Закон № 2628 зробив із цього правила виняток для ПДВ-пільг.

Тож з 01.01.2019 р. в п. 30.4 ПКУ чітко визначено, що право платника на відмову від пільг не поширюється на ПДВ-пільги.

Незважаючи на досить ліберальну трактовку раніше діючого п. 30.4 ПКУ, фіскали критично ставились до можливості відмови від користування пільгами.

Наприклад, зазначали, що відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків має право виключно у випадках, коли режим звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не встановлюється для окремих операцій з постачання товарів/послуг. Зокрема, така думка ДФС була висловлена в індивідуальній податковій консультації від 16.05.2018 р. № 2183/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Тож завдяки Закону № 2628 з 01.01.2019 р. платник не зможе добровільно відмовитися від ПДВ-пільги.

У зв’язку з цим нагадаємо бюджетним установам, що відповідно до п. 30.6 ПКУ суб’єкти господарювання — платники податків, які не сплачують до бюджету суми податків та зборів у зв’язку з отриманням податкових пільг, як і раніше, повинні вести облік таких сум. Нині такий облік здійснюють відповідно до вимог Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233. При цьому інформацію про суми податкових пільг наводять у Звіті про суми податкових пільг. Такий Звіт складають за формою, наведеною у додатку до зазначеного Порядку.

Але починаючи з 01.01.2020 р. до цього Порядку постановою КМУ від 31.10.2018 р. № 891 буде унесено зміни та скасовано необхідність подання Звіту про суми податкових пільг. Натомість облік податкових пільг будуть вести контролюючі органи на підставі податкової звітності, що подають суб’єкти господарювання — платники податків.

Як передбачено змінами, інформація про суми податкових пільг у податковій звітності повинна містити такі дані:

• код пільги за кожним видом податкових пільг, найменування пільг згідно з довідником пільг, форма та порядок ведення якого затверджуються ДФС;

• суму податку (збору), не сплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги (вивільнені від оподаткування кошти);

• строк користування податковою пільгою у звітному періоді — число, місяць, рік початку та закінчення користування пільгами. У разі коли строк користування податковою пільгою встановлений до початку звітного періоду і продовжується після його закінчення, такий строк збігається з датою початку та закінчення зазначеного періоду;

• суму податкової пільги, що використана за цільовим призначенням, — обсяг пільг за платежами відповідно до довідника пільг у разі цільового використання податкових пільг.

Тож протягом 2019 року тим бюджетним установам, які мають пільги з податків та зборів (ПДВ, плата за землю), не слід забувати своєчасно подавати Звіт про суми податкових пільг. Нагадаємо, що Звіт подають за 3, 6, 9 і 12 календарних місяців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. Лише у разі, якщо бюджетна установа пільгами не користується, такий Звіт подавати не потрібно. При цьому таким обов’язком не варто нехтувати, адже неподання або несвоєчасне подання такого звіту тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зверніть увагу: ДФСУ затверджено нові довідники пільг станом на 01.01.2019 р., якими необхідно керуватись при складанні Звіту про пільги за 12 календарних місяців 2018 року.

Екологічний податок

Певні корективи унесено Законом № 2628 до порядку сплати екоподатку.

Так, з 01.01.2019 р. суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, не є платниками цього виду екоподатку за викиди двоокису вуглецю в обсязі, що не перевищує 500 т за рік (п. 240.7 ПКУ). Що стосується всіх інших забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу при експлуатації стаціонарного джерела забруднення, то за них доведеться платити незалежно від обсягу викидів.

При цьому якщо бюджетна установа при експлуатації стаціонарного джерела забруднення здійснює викиди тільки двоокису вуглецю (що відбувається доволі рідко), то вона не зобов’язана реєструватися платником екоподатку. Але тільки доти, доки річний обсяг викидів двоокису вуглецю не перевищить 500 т за рік. Як тільки це станеться, установа зобов’язана зареєструватися платником екоподатку в податковому (звітному) періоді (кварталі), в якому відбулося таке перевищення.

Крім того, вона буде зобов’язана скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

Майте на увазі: сплачувати екоподаток за викиди двоокису вуглецю доведеться тільки за розмір викидів, що перевищує 500 т. Річ у тім, що згідно з новим п. 242.4 ПКУ база оподаткування за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 т за рік.

Як саме відбуватиметься таке зменшення до оновлення форми декларації з екоподатку, зараз визначити складно. Адже з п. 242.4 ПКУ випливає, що це потрібно робити за підсумками року, тобто в декларації за IV квартал. Тож поживемо-побачимо, як ця норма ПКУ буде працювати на практиці.

З 01.01.2019 р. ставку екоподатку на викиди двоокису вуглецю суттєво підвищено — збільшено майже у 25 разів. І на сьогодні згідно з п. 243.4 ПКУ розмір екоподатку за викиди двоокису вуглецю дорівнює 10,00 грн./т (раніше — 0,41 грн./т).

Плата за землю

Індекс споживчих цін за період з 2017 по 2023 рік, що використовується для коефіцієнта індексації НГО землі, застосовується для всіх видів земель зі значенням 100 % (п. 9 підрозд. 6 розд. ХХ ПКУ). Тобто індексація НГО за 2017 — 2023 роки при розрахунку плати за землю (як земподатку, так і орендної плати) не проводиться.

Отже, індексувати НГО, як і в 2018 році, так і в 2019 році, слід спираючись на індекси, визначені в п. 9 підрозд. 6 розд. ХХ ПКУ, а не на індекси споживчих цін, встановлені за рік органом статистики.

Враховуючи те, що за 2018 рік коефіцієнт індексації дорівнює 1, для розрахунку податкових зобов’язань за 2019 рік платнику плати за землю, у якого у 2018 році не відбулося зміни НГО, достатньо взяти НГО минулого року, тобто перенести її значення із декларації на 2018 рік.

Також установлено граничний розмір ставок земподатку за лісові землі. Так, якщо НГО лісових земель проведена, то граничний розмір ставок земельного податку не може бути більшим 0,1 % від їх НГО (п. 274.1 ПКУ), а якщо не проведена — 0,1 % НГО площі ріллі по АР Крим або по області (п. 277.1 ПКУ).

І останній момент. Згідно з оновленим п. 271.2 ПКУ вимога про офіційне оприлюднення рішень рад щодо НГО земельних ділянок відповідним органом місцевого самоврядування стосується всіх земель, НГО яких проведена. Строк оприлюднення — до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування НГО земель або змін (плановий період). Раніше ця вимога стосувалась лише земель, розташованих у межах населених пунктів.

Туристичний збір

Законом № 2628 внесено суттєві зміни щодо туристичного збору, який є одним з видів місцевих податків та зборів.

Далі зупинимось на ключових змінах щодо обчислення та сплати туристичного збору, оскільки бюджетні установи у випадках, передбачених п. 268.5 ПКУ, можуть бути податковими агентами, які здійснюють нарахування, утримання та сплату такого збору.

1. Ставки збору встановлено за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі). Розмір ставок залежить від того, звідки приїхав турист:

• для внутрішнього туризму — до 0,5 % мінзарплати на 1 січня звітного (податкового) року (у 2019 році — до 20,87 грн. за добу);

• для в’їзного туризму — до 5 % мінзарплати на 1 січня звітного (податкового) року (у 2019 році — до 208,65 грн. за добу).

Як бачимо, для нерезидентів (які майже всі тепер є платниками туристичного збору) гранична ставка у 10 разів вища. Водночас звертаємо увагу, що ставки турзбору, як і раніше, повинні встановлюватися за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади (далі — рада ОТГ) про встановлення туристичного збору.

2. З 01.01.2019 р. базою збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 ПКУ. Тоді як раніше це була вартість усього періоду проживання (ночівлі).

3. Згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради ОТГ, справляння збору може здійснюватися як податковими агентами, зазначеними в п.п. 268.5.2 ПКУ, так і з тимчасового розміщення місцях проживання (ночівлі). Перелік таких місць наведено у новому п.п. 268.5.1 ПКУ, а саме до них віднесено:

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

У переліку осіб, що не є платниками збору (повний перелік див. у п.п. 268.2.2 ПКУ), дві важливі зміни. Перше: як і раніше, турзбір не повинні платити особи, які прибули у відрядження, але тепер — тільки з числа резидентів! Крім того, турзбір не повинні сплачувати особи-резиденти, які розміщуються в місцях проживання, зазначених у п.п. «б» п. 268.5.1 ПКУ, що належать виключно фізособам на праві власності або користування.

4. В п.п. 268.6.1 ПКУ передбачено, що платники збору («туристи») сплачують збір авансом перед їх тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які стягують збір, за ставками, встановленими відповідними місцевими радами. Яким чином така сплата здійснюватиметься та який документ податковий агент зобов’язаний видати платникові («туристові») на підтвердження оплати збору, поки незрозуміло. Але сплатити його необхідно заздалегідь. Адже якщо особа розміщується не в податкового агента, то розміщення можливе виключно за умови наявності в платника документа про сплату туристичного збору (п.п. 268.6.2 ПКУ).

5. Зміни стосуються порядку сплати турзбору податковими агентами. Як і раніше, базовий звітний період — квартал. Але згідно з новими правилами п.п. 268.7.1 ПКУ для податкових агентів є два варіанти сплати збору — або за підсумками квартальної декларації (у 10-денний строк), або авансовими платежами до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому — до 28 (29) числа включно). Податкові агенти, які платитимуть турзбір авансами, відображають у декларації за звітний квартал суми нарахованих щомісячних авансових внесків. При цьому остаточна сума збору, обчислена відповідно до декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансів), сплачується ними в строки, визначені для квартального податкового періоду.

6. Законом № 2628 введено штрафи як для платників збору («туристів»), так і для податкових агентів. Для цього КУпАП доповнено новою ст. 163¹⁷, відповідно до якої передбачено штрафи:

• для платника туристичного збору за несплату — у розмірі 50 нмдг (850 грн.);

• для податкового агента, особи, яка здійснює тимчасове розміщення платника збору в місцях проживання (ночівлі), за порушення порядку та/або особливостей справляння та/або сплати туристичного збору — у розмірі 100 нмдг (1700 грн.). За повторне порушення штраф зросте вдвічі й становитиме 200 нмдг (3400 грн.).

Інші зміни

Зберігання первинних документів

У п. 44.3 ПКУ додали новий абзац, який стосується зберігання первинних документів, регістрів бухобліку, інших документів, пов’язаних з обчисленням податків і зборів, при ліквідації платника податків.

Так, у разі ліквідації платника первинні документи за період його діяльності не менш ніж 1095 днів до дати його ліквідації, в установленому законодавством порядку передаються в архів.

Хоча не можна назвати це новою вимогою, адже платники робили це й раніше. Зазначимо, що одним з документів, який необхідно було подати держреєстратору при ліквідації, була (і залишається) довідка з архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню (п. 2 ч. 13 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV).

Нові строки для оскарження та заперечення

Починаючи з 01.01.2019 р. змінюються строки подання скарги контролюючому органу вищого рівня (ст. 56 ПКУ).

Раніше на подання скарги було передбачено 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (далі — ППР) або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. З 01.01.2019 р. цей строк становитиме 10 робочих днів (п. 56.3 ПКУ).

Також змінилися строки для подання заперечень до акта (довідки) за результатами перевірки чи документів, які підтверджують показники податкової звітності: 10 робочих днів замість 5-ти. А ось фіскалами такі заперечення та/або документи розглядаються, як і раніше, протягом 7 робочих днів (відлік ведеться від дня, наступного за днем отримання заперечень та/або документів) (п. 86.7 ПКУ).

Оскільки було збільшено строки для подання заперечень до акта, то й строки для прийняття фіскалами ППР також «посунулися». Починаючи з 01.01.2019 р. ППР буде прийматися протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику акта перевірки. Раніше цей строк становив 10 робочих днів (п. 86.8 ПКУ).

Пеня

Закон № 2628 уточнив порядок, за яким має нараховуватися пеня при самостійному виправленні (тобто коли ми самостійно виправляємо помилки в податковій звітності і на підставі п. 50.1 ПКУ подаємо уточнюючий розрахунок або уточнюючу декларацію).

Так, завдяки змінам, внесеним до пп. 129.1 та 129.4 ПКУ, тепер чітко встановлено, що при самостійному виправленні нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення сплати починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у випадку самостійному виправлення відповідно до п.п. 39.5.4 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, і закінчуючи днем погашення зобов’язань (включно).

Судовий збір

Законом № 2628 знижено ставку максимального розміру судового збору за позови майнового характеру в адміністративному суді, які подаються юридичними особами. Тепер максимально можливий судовий збір становитиме не 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році — 616700 грн.), а 10 (у 2019 році — 19210 грн.).

Мораторій на планові перевірки на 2019 рік не діє

Мораторій на проведення планових перевірок органами держнагляду у сфері господарської діяльності діяв до 31.12.2018 р. Але з 01.01.2019 р. втратив чинність Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. № 1728-VIII, який встановлював мораторій на планові заходи контролю й особливий порядок позапланових заходів. Це означає, що у 2019 році мораторію на планові перевірки немає.

А тому положення про перевірки у цьому році запрацюють на повну потужність. У зв’язку з цим бюджетним установам не варто забувати про норми Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (ср. ).

До речі, на інспекційному порталі (https://inspections.gov.ua) вже розміщено річні плани тих органів контролю, на яких розповсюджується дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Тому вже зараз бюджетні установи можуть самостійно переглянути, чи потрапили вони до річного плану перевірок. А якщо установа не потрапила у цьому році до річних планів, чи означає це, що у 2019 році її не перевірятимуть? Дійсно, щодо такого суб’єкта господарювання планових перевірок у поточному році не буде. При цьому звертаємо увагу, що за наявності відповідних підстав щодо такого суб’єкта може бути проведено позапланові перевірки.

Валютні операції

Суб’єктам господарювання, які мають справу з валютою, у цьому році слід взяти до уваги революційні нововведення у валютній сфері. Річ у тім, що з 07.02.2019 р. набере чинності Закон про валюту. Цей Закон ще на етапі його прийняття назвали революційним, оскільки він скасовує більшість звичних нам валютних правил і надає небувалу свободу у здійсненні валютних операцій.

Наведемо найбільш актуальні нововведення, які принесе Закон про валюту та які зацікавлять бюджетні установи:

• вдвічі збільшується граничний строк здійснення розрахунків за експортно-імпортними контрактами — до 365 днів;

• скасовується валютний нагляд за експортно-імпортними операціями до 150 тис. грн;

• дозволяється вільне використання рахунків юридичних осіб за кордоном (крім операцій з переказів коштів з України на такі рахунки);

• скасовуються індивідуальні ліцензії на валютні операції — їх замінить система е-лімітів (2 млн євро/рік для юридичних осіб, 50 тис. євро/рік для фізичних осіб);

• скасовуються санкції у вигляді припинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків розрахунків;

• скасовується обмеження на дострокове погашення зовнішніх зобов’язань;

• дозволяється здійснення операцій за рахунками юридичних осіб-нерезидентів у банках України;

• скасовується процедура реєстрації зовнішніх запозичень;

• уніфіковано переміщення валютних цінностей через кордон.

І це лише невеликий перелік змін, який чекає на суб’єктів господарювання у зв’язку з набранням чинності Законом про валюту. Більше інформації про нову систему валютного регулювання Нацбанк надав на своєму веб-сайті (https://bank.gov.ua) та оприлюднив дорожню карту валютної лібералізації.

Також НБУ 02.01.2019 р. затвердив і оприлюднив усі нормативно-правові акти, які є основою для нової ліберальної системи валютного регулювання, передбаченої Законом про валюту. Зазначимо, що нова система складається з восьми основних постанов Правління НБУ від 02.01.2019 р., які замінять попередню базу з 56 нормативно-правових актів у сфері валютного регулювання:

• постанова № 1 «Про затвердження Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України»;

• постанова № 2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями»;

• постанова № 3 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей»;

• постанова № 4 «Про затвердження Положення про перелік заходів захисту, порядок та критерії їх запровадження, подовження та дострокового припинення»;

• постанова № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті»;

• постанова № 6 «Про затвердження Положення про порядок надання банками Національному банку України інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками»;

• постанова № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів»;

• постанова № 8 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції».

Після того, як з 07.02.2019 р. нова система валютного регулювання почне повноцінно працювати, ми ще повернемось до цієї теми в тій частині, яка буде цікава та корисна для бюджетних установ.