Якщо допомога з ФСС затримується

Савченко Олена, налоговый эксперт
Останнім часом затримка з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування (ФСС), на жаль, стала звичайною практикою. Що робити в цьому випадку роботодавцеві? Чи треба йому виплачувати допомогу працівникові за рахунок своїх коштів? Як бути з ПДФО, ВЗ і ЄСВ? Адже граничних строків для їх сплати ніхто не скасовував! А що робити, якщо на час звільнення працівника допомога з Фонду так і не надійшла? Детальніше з цими запитаннями зараз і розберемося.

Про строки: сподіваємося та чекаємо

ФСС відведено 10 робочих днів після надходження від роботодавця-страхувальника Заяви-розрахунку на те, щоб її перевірити і перерахувати страхувальникові фінансування або надати обґрунтовану відмову в прийманні Заяви-розрахунку. Про це зазначено у п. 8 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженому постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. № 12 (далі — Порядок № 12).

Виплатити допомогу роботодавець зобов’язаний після надходження коштів, зазначених у Заяві-розрахунку, на спецрахунок, але не пізніше ніж у строки, визначені в ч. 2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон про соцстрахування) (див. п. 9 Порядку № 12).

У свою чергу, роботодавець повинен виплатити лікарняні/декретні в найближчий після дня їх призначення строк, установлений для виплати зарплати (п. 1 ч. 2 ст. 32 Закону про соцстрахування).

Як бачите, усі норми сформульовані так, щоб працівник якнайшвидше отримав кошти.

Але як бути, якщо граничний строк їх виплати, визначений Законом про соцстрахування, настав, а фінансування немає? Чи треба роботодавцеві платити лікарняні/декретні зі своєї кишені?

Однозначно, суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яку роботодавці виплачують працівникам за рахунок своїх коштів, потрібно видати (перерахувати) в строки, встановлені для виплати зарплати.

Що стосується допомоги від ФСС, то тут залишається лише чекати, поки надійде фінансування. Ніде в законодавстві не прописаний обов’язок роботодавця виплачувати допомогу зі своєї кишені до отримання фінансування з ФСС. Але навіть якщо роботодавець зробить це з власної ініціативи, у нього можуть виникнути проблеми з компенсацією понесених витрат. Річ у тому, що коли кошти з ФСС все-таки надійдуть на спеціальний рахунок страхувальника, з перекиданням їх на свій поточний рахунок виникнуть труднощі.

Страхові кошти, зараховані на окремий спеціальний рахунок страхувальника, можуть бути використані ним виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам (п. 2 ст. 34 Закону про соцстрахування). Навіть якщо орган Держказначейства (банк) і пропустить операцію з перекидання (а такі поодинокі випадки були на практиці), то можуть потім виникнути проблеми з ФСС, який може розглядати цю операцію як нецільове використання коштів ФСС. Виходить, єдине, що слід робити у разі затримки допомоги з Фонду, — чекати, поки ФСС їх перерахує.

Сплата ЄСВ, ПДФО і ВЗ

ЄСВ і ЄСВ-звіт. Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (за рахунок ФСС) та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (за рахунок роботодавця), а також суми допомоги по вагітності та пологах включаються до бази для нарахування ЄСВ (ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Сплатити ЄСВ слід при виплаті лікарняних/декретних, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування допомоги (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Тож будьте уважні і не пропустіть граничний строк сплати ЄСВ.

Навіть якщо фінансування з ФСС не надійшло до 20-го числа наступного місяця, нараховану суму ЄСВ потрібно сплатити на відповідний рахунок органу ДФСУ не пізніше цієї дати. Поготів, що ЄСВ у будь-якому випадку потрібно сплатити з поточного рахунку роботодавця.

Лікарняні та декретні відображаємо в ЄСВ-звіті, сформованому за той місяць, в якому ці виплати були фактично нараховані.

ПДФО, ВЗ і форма № 1ДФ. Допомога по вагітності та пологах — це неоподатковуваний дохід (див. п.п. 165.1.1 ПКУ). Тому залишаємо його осторонь.

Суми оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця і допомогу по тимчасовій непрацездатності ПКУ відносить до зарплати (п.п. 169.4.1 ПКУ), і, відповідно, їх оподатковують ПДФО і ВЗ.

Граничний строк сплати ПДФО і ВЗ із нарахованих, але не виплачених лікарняних — 30-й календарний день, що настає за останнім днем місяця, в якому сума допомоги була нарахована (п.п. 168.1.5 ПКУ).

І ось тут якраз і виникає основна проблема. За звичайних обставин ПДФО і ВЗ із суми допомоги по тимчасовій непрацездатності роботодавець утримує і перераховує до бюджету із спецрахунку страхувальника одночасно з виплатою працівникові допомоги. У нашому випадку зробити це неможливо: на спецрахунку грошей немає. Але строків сплати ПДФО (30 календарних днів після місяця нарахування) ви дотриматися зобов’язані, інакше — штрафи. Тож залишається єдиний вихід.

Важливо!

Якщо на граничну дату сплати ПДФО і ВЗ допомога не надійшла, то ПДФО і ВЗ перераховуйте з поточного рахунку.

Після надходження на спецрахунок фінансування з ФСС виплачуйте працівникові допомогу і повторно сплачуйте ПДФО і ВЗ, але вже із спецрахунку. У результаті виникне переплата з ПДФО і ВЗ, яку можна буде зарахувати в рахунок майбутніх платежів з ПДФО і ВЗ.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ принцип відображення такий. Декретні показуємо за фактом нарахування та виплати. Якщо це сталося в різних кварталах, то так і відображаємо — нарахування в одному кварталі, виплату — в іншому.

До лікарняних застосовуємо ті ж самі правила відображення, що й до звичайної зарплати. Включаємо в один рядок із зарплатою (з ознакою «101»). Якщо виплата лікарняних відбулася своєчасно, то її відображаємо в тому ж кварталі, що й нарахування. Якщо несвоєчасно — у наступному.

Якщо працівник звільняється

Роботодавець у день звільнення працівника повинен провести з ним остаточний розрахунок (ст. 116 КЗпП). Але фінансування з ФСС так і не надійшло. Чи є небезпека, що в разі невиплати допомоги з ФСС, яка належить працівникові, доведеться сплатити суму в розмірі середнього заробітку працівника за увесь період затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП)?

Відразу заспокоїмо: виплачуючи допомогу після звільнення, роботодавець не порушить норми ст. 116 КЗпП (див. листи ФТВП від 12.01.2015 р. № 8-37-17, від 21.03.2011 р. № 01-16-590 і від 01.04.2011 р. № 03-28-738). Пояснення тут єдине: суми матеріального забезпечення застрахована особа отримує від Фонду і за рахунок коштів Фонду (це не кошти роботодавця), тобто в цьому випадку не порушено ст. 116 КЗпП.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі