Неоплачувана відпустка
Донедавна відпустка без збереження зарплати за угодою (домовленістю) сторін на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) надавалась максимально лише на 15 календарних днів на рік.
Однак «антивірусний» Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 р. № 530-IX уніс зміни до ст. 84 КЗпП та ст. 26 Закону про відпустки. З 17.03.2020 р. тривалість відпустки «за свій рахунок», яку працівник може взяти на період карантину, не включається до максимального 15-денного строку, передбаченого для такого виду відпустки.
Тобто будь-який працівник за угодою сторін може взяти неоплачувану відпустку на період карантину, встановленого Кабміном*. Саме так і вчинив працівник установи в ситуації, що розглядається.
* Всеукраїнський карантин продовжено до 24 квітня 2020 року (подробиці — у першій статті цього номера).
Аліменти
Відразу зазначимо: розмір аліментів не може бути менший мінімального гарантованого розміру, встановленого Сімейним кодексом України (далі — СКУ). Суд може встановити аліменти в частці від доходу платника аліментів або в твердій грошовій сумі — за вибором того з батьків (чи іншого законного представника), з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СКУ). При цьому згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тому встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Він не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд одночасно з твердою сумою або часткою доходу платника може додати уточнення «але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».
Нагадаємо, що за загальним правилом (ст. 180 СКУ) батьки повинні утримувати дитину (у тому числі сплачувати на неї аліменти) до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років. Але є виняток — повнолітня дитина продовжує навчання й у зв’язку з цим їй потрібна матеріальна допомога. У такому разі батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Якщо дитина припиняє навчання, то втрачає право на отримання аліментів (ст. 199 СКУ).
Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком від 18 до 23 років становить 1051 грн.
Саме таку суму у ситуації, що розглядається, бухгалтер щомісяця стягує із зарплати працівника.
Як бачимо, зарплата за березень менше суми аліментів, яку слід перерахувати їх одержувачу. Що ж робити?
Забрати все зароблене і віддати дитині? Чи поділити «порівну»?
Тут треба пам’ятати, що існують обмеження відрахувань із зарплати. Згідно зі ст. 128 КЗпП і ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі — Закон № 1404) загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, у тому числі у разі відрахування за декількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із зарплати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У такому разі граничний розмір утримань із зарплати становить 70 %.
Зазначені обмеження не діють лише при добровільній сплаті аліментів за заявою працівника-платника: ані в частини мінімальних розмірів, ані в частині максимальних відрахувань.
Але це не той випадок. А тому, оскільки аліменти стягуються на користь повнолітньої дитини, то відрахувати можна не більше 50 % зарплати працівника. А другу половину потрібно виплатити працівнику. Детальний матеріал про призначення, розміри та способи сплати аліментів ви можете знайти у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 7, с. 21.
ВАЖЛИВО!
Відраховувати аліменти треба із суми «чистої» зарплати, що залишилася після утримання з неї податків і зборів, тобто ПДФО і військового збору (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404).
А що ж робити із сумою аліментів, на яку зарплати не вистачило?
Якщо сума зарплати не дотягує до необхідного розміру утримуваних аліментів, то в працівника утворюється заборгованість з їх сплати (абз. 2 ч. 6 ст. 71 Закону № 1404). Таку заборгованість стягують до повного її погашення незалежно від віку дитини. Відзначимо, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчими листами за минулий час у межах 10-річного строку, який передував пред’явленню виконавчого листа до виконання (ч. 1 ст. 194 СКУ). Не забудьте зазначити таку заборгованість у графі «Примітка» Звіту про здійснені відрахування та виплати (його форма затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5).
При цьому обов’язково позначте причину несплати — недостатність заробітку. Подаючи Звіт, слід урахувати кілька важливих моментів:
1) Звіт заповнюється за кожною постановою про стягнення;
2) Звіт подається щомісяця після закінчення строку відповідних виплат або в разі звільнення працівника;
3) Звіт подається у паперовому вигляді (особисто до виконавчої служби або поштою рекомендованим листом із описом вкладення).
При цьому чітких строків подання цього документа не встановлено. Такий строк може бути визначений у постанові виконавця. Радимо подавати Звіт якнайшвидше після виплати зарплати і перерахування аліментів за відповідний місяць.
Наприклад, провівши всі виплати за березень, Звіт подайте в першій половині квітня і так далі за кожен місяць. В умовах введеного карантину особисто подати Звіт не так уже й просто. Тому радимо надіслати його рекомендованим листом.
