Однак ця норма має два винятки. Така гарантія не діє у разі звільнення працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП — за нез’явлення працівника на роботу більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (до цього строку не зараховуються відпустки по вагітності і пологах). Також ця норма не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.
Слід мати на увазі, що на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП не можуть бути звільнені працівники, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.
За такими працівниками місце роботи (посаду) зберігають до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Перелік професійних захворювань затверджений постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662. При цьому конкретного списку захворювань, де вказаний строк збереження місця роботи при певному захворюванні, не встановлено. Проте у ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III зазначається, що працівникам, в яких вперше виявлено захворювання на туберкульоз, листок непрацездатності може видаватися на строк до 10 місяців та, відповідно, протягом цього строку за такими особами зберігається місце роботи.
Отже, звільнити працівника за п. 5 ст. 40 КЗпП можливо вже на наступний день після закінчення терміну чотирьох місяців, якщо його хвороба не пов’язана з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом і не є захворюванням на туберкульоз.
Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності.
Коли немає документів, що засвідчують цю обставину (довідки, лікарняні листки), підстава для звільнення може бути іншою — прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП.
Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами взяв щорічну відпустку, «за свій рахунок» тощо, перебіг 4-місячного строку уривається.
Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше чотирьох місяців, не можна.
На це звертає увагу Мін’юст у роз’ясненні від 01.02.2011 р.
Передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП строк повинен спливти повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з хворобою.
Якщо ж перерви немає, звільнити працівника можна в перший день п’ятого місяця непрацездатності на підставі лікарняного листа та табелів обліку використання робочого часу.
Також слід пам’ятати про ч. 3 ст. 184 КЗпП, у якій вказано, що забороняється звільняти з ініціативи керівництва підприємства жінок, які мають дітей віком до трьох років (в окремих випадках — до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Отже, в разі наміру звільнити когось із жінок, які довго хворіють, керівництву підприємства слід переконатися, що вони не підпадають під дію зазначеної норми.
При звільненні працівника роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність.
Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, при якій заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ані перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ані прийняти іншого працівника на період його хвороби). У випадку якщо працівник є членом профспілки, необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Якщо керівництво підприємства приймає рішення про звільнення працівника, який хворіє тривалий час, до його трудової книжки вноситься такий запис: «Звільнено у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ст. 40 КЗпП».
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки працівник може звернутися з відповідною заявою до суду з метою визнання такого звільнення незаконним та поновлення на роботі.
За матеріалами ГУ Держпраці в Івано-Франківській області (dspif.gov.ua)
