Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуло звернення <…> щодо деяких питань оплати праці та в межах компетенції повідомляє.
1. Нарахування виплат для оплати часу відпустки проводять з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження відповідно до норм Порядку, встановлені пунктом 3 Порядку.
До таких виплат відносяться: основна заробітна плата, доплати і надбавки (в тому числі і за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
При цьому пунктом 3 Порядку передбачено, що тільки одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Всі інші виплати, при обчисленні середньої заробітної плати, відносяться до заробітку тих місяців, в яких вони нараховані.
Тобто, виплата за надурочну роботу відноситься до заробітку того місяця, в якому було здійснено її нарахування, та враховуватиметься у разі, якщо місяць, в якому було здійснено її нарахування, входитиме до розрахункового періоду.
<…>
3. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) умови і розміри оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови оплати праці працівників навчальних закладів та установ освіти визначаються згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» (зі змінами) (далі — наказ № 557), розробленим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами) та Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, яка з 1 вересня 2005 року застосовується в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним наказом № 557.
Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зі змінами) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин (0,5 ставки) на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Відповідно до статті 1021 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Таким чином, працівники, що працюють за сумісництвом нарівні з іншими працівниками підприємства, мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства.
Згідно з додатком 6 до наказу № 557 посади учителів всіх спеціальностей віднесені до 10 — 14 тарифного розряду залежно від кваліфікаційної категорії.
Тарифні розряди встановлюються за наслідками атестації.
Відповідно до пункту 1.5 Типового положення про атестацію педагогічних працівників (далі — Типове положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 р. № 930 (зі змінами), атестація для педагогічних працівників є обов’язковою.
Пунктом 4.9 Типового положення визначено, що науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, які перейшли на педагогічні посади, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності не менше двох років стажу науково-педагогічної діяльності, «спеціаліст першої категорії» — не менше п’яти років, «спеціаліст вищої категорії» — не менше восьми років.
Також зазначаємо, що перелік доплат, які можуть бути встановлені працівникам закладів освіти, визначено наказом № 557.
Це, зокрема, доплати за вчене звання та науковий ступінь. Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним ученим званням та науковим ступенем.
Відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником навчальних закладів, установ освіти та наукових установ.
Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам і вимогам, передбаченим законодавством.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Заступник Міністра Ю. Свириденко
