Він об’єднав у собі загальні правила організації проведення виборів (книга 1), а також конкретні норми для виборів Президента України (книга 2), народних депутатів України (книга 3) та місцевих виборів (книга 4). При цьому відповідні закони втратили чинність повністю або частково.
Цей документ загалом діє з 01.01.2020 р., а окремі його положення — з 01.07.2020 р.
Головним досягненням нового документа є вибори на засадах пропорційної системи:
• народних депутатів обиратимуть за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від партій (без мажоритарної системи відносної більшості в одномандатних виборчих округах). Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають партії, на підтримку регіональних виборчих списків кандидатів у депутати від яких у межах загальнодержавного округу подано п’ять і більше відсотків загальної кількості голосів виборців, які підтримали регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від усіх партій у межах загальнодержавного округу;
• депутатів сільської, селищної ради, міської ради обиратимуть за системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах або за системою пропорційного представництва за відкритими виборчими списками кандидатів у депутати. При цьому депутатів обласних і міських рад з населенням понад 90 тисяч пропонують обирати за пропорційною системою з відкритими регіональними партійними списками. Вибори депутатів районних, районних у містах, сільських, селищних рад відбуватимуться за мажоритарною системою у багатомандатних округах.
Простіше кажучи, пропорційна система з відкритими списками передбачає, що виборці зможуть проголосувати за конкретного кандидата й одночасно за партію, яку він представляє.
Окремо приділили увагу питанню оплати праці членів виборчих комісій та осіб, які залучаються до роботи у виборчих комісіях. По суті, правила залишились незмінними, зокрема:
• робота членів виборчкомів оплачується, при цьому така оплата не може бути меншою за їх середню зарплату за основним місцем роботи (за наявності) або мінзарплату на день нарахування;
• у межах фонду економії оплати праці може бути виплачена одноразова грошова винагорода;
• робота та її оплата безробітним та пенсіонерам не може бути підставою для обмеження/позбавлення їх статусів, пільг та належних виплат.
Ці та інші норми прописані у:
• ст. 92 — оплата праці на виборах Президента;
• ст. 149 — оплата праці на виборах нардепів;
• ст. 212 — оплата паці на місцевих виборах.
При цьому додали норми, що регулюють кількість членів комісії, які можуть виконувати свої повноваження на платній основі. Раніше такі норми містили підзаконні нормативні документи. До речі, ці документи й досі діють. Мова йде про порядки, затверджені Центрвиборчкомом та Кабміном ще до появи Виборчого кодексу. Вони регулюють порядок та умови оплати праці членів виборчих комісій та виплати їм одноразової грошової винагороди (наприклад, постанови КМУ від 05.09.2012 р. № 848, від 28.07.2004 р. № 966 та постанови ЦВК від 08.04.2014 р. № 226, від 20.01.2006 р. № 251). При цьому такі документи посилаються на закони про вибори — попередники Кодексу. Тому в найближчому майбутньому слід очікувати або внесення змін до наявної нормативної бази, або затвердження нової.
