Дійсно, нещодавно Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX унесено велику кількість змін до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Зокрема, збільшено вартісний критерій для ОЗ із 6 тис. грн до 20 тис. грн (п.п. 14.1.138).
А отже, саме з 23.05.2020 р.* основними засобами вважають матеріальні активи, в тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання в його господарській діяльності, вартість яких перевищує 20 тис. грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
* Дата набрання чинності Законом № 466.
Додамо, що порядок податкового обліку основних засобів, установлений п.п. 138.3.3 ПКУ, передбачає класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів за 16 групами, застосування 5 методів амортизації основних засобів та ведення всередині кожної групи пооб’єктного обліку.
Але увага: на бюджетні установи критерії щодо ОЗ та правила обліку, визначені ПКУ, не поширюються. Чому? Пояснимо такий висновок.
По-перше, визначення ОЗ, що наведене в п.п. 14.1.138 ПКУ, стосується платників податку на прибуток. А як відомо, бюджетні установи не є платниками цього податку.
Це чітко зазначено в п. 133.4 ПКУ, а саме: не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації в порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Яким вимогам повинна відповідати бюджетна установа для того, щоб бути включеною до Реєстру неприбуткових установ та організацій? Відповідь відома: правила віднесення бюджетних установ до неприбуткових та основні вимоги наведено в п.п. 133.4.1 ПКУ.
З огляду на це, вимоги до порядку віднесення матеріальних цінностей до складу ОЗ, а також правила обліку таких активів, установлені ПКУ, стосуються виключно платників податку на прибуток.
А тому на бюджетні установи не поширюються жодним чином.
По-друге, нагадаємо, що відповідно до ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Мінфіном. Саме на цей орган покладено завдання щодо здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку, фінансової та бюджетної звітності в Україні, розробки стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку та складання фінансової й бюджетної звітності.
На підставі зазначених вимог регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює Мінфін, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Починаючи з 01.01.2015 р. для бюджетних установ основними документами, в яких визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, є такі документи:
Як зазначено в п.п. 3.2.3 п. 3 розд. ІІ цього стандарту, суб’єкти державного сектору відносять до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети, вартість яких (без ПДВ) за одиницю (комплект) не перевищує 6 тис. грн та строк використання яких перевищує один рік.
Це означає, що до основних засобів бюджетних установ належать матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб’єкта державного сектору або здавання в оренду іншим особам та відповідають таким основним критеріям:
• вартісний — вартість придбання (не плутайте з первісною вартістю!) за одиницю складає 6 тис. грн та більше (без урахування ПДВ);
• строк корисного використання (експлуатації) перевищує один рік.
Тож лише тоді, коли до вищезазначених документів Мінфіном будуть унесені відповідні зміни та встановлено новий вартісний критерій, бюджетні установи зможуть застосовувати його для ОЗ.
Також зауважимо, що згадані критерії є визначальними для бюджетних установ при віднесенні витрат на придбання тих чи інших матеріальних цінностей за відповідними КЕКВ до поточних та капітальних витрат.
Так, відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, розмежування витрат на придбання матеріальних цінностей установи здійснюють таким чином:
• видатки на придбання або створення власними силами активів, віднесених згідно із законодавством до ОЗ та окремих інших необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи», — за КЕКВ 3100 «Придбання основного капіталу»;
• видатки на придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як ОЗ, тобто вартість яких не перевищує 6 тис. грн та термін експлуатації яких більше одного року, — за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
