Відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160 (далі — Закон) рішення про встановлення місцевих податків та зборів мають ознаки регуляторних актів та потребують реалізації процедур, передбачених цим Законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-ІХ (далі — Закон № 466) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
Суттєвих змін зазнала ст. 12 ПКУ, якою визначаються повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів. Зазначені зміни набули чинності 23.05.2020 р.
Так, Законом № 466 змінені строки прийняття та оприлюднення рішень про встановлення податків та/або зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів приймаються органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п. 12.3 ст. 12).
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст.12).
Також Законом № 466 визначено, що у рішенні про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати може не визначатися термін його дії. У такому випадку рішення буде чинним до прийняття нового рішення (абз. 2 п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12).
Отже, Законом № 466 скасований обов’язок щорічного прийняття рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів.
Таким чином, органи місцевого самоврядування у поточному році можуть не приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому випадку, з урахуванням прийнятих змін:
— єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі) будуть справлятися із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів;
— податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір та земельний податок за лісові землі (у разі їх встановлення) — за ставками, що визначені у діючих рішеннях.
Зміна ставок місцевих податків та/або зборів, податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів потребує прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення або внесення змін до діючого рішення.
Таке рішення має бути прийнято до 15 липня року та офіційно оприлюднено до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
Якщо орган місцевого самоврядування оприлюднив рішення про встановлення місцевих податків та зборів після 25 липня поточного року, норми такого рішення будуть діяти не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто через один календарний рік) (п.п.12.3.4 п. 12.3 ст.12).
При прийняті рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів, податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, а також внесення змін до таких рішень орган місцевого самоврядування має дотримуватися процедур, передбачених Законом.
У разі прийняття органами місцевого самоврядування рішень, положеннями яких передбачається внесення змін до діючих рішень виключно в частині зміни року або його виключення у назві рішення (безстрокове рішення), такі рішення не будуть мати ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребуватиме застосування процедур, визначених Законом.
Приклади:
1. Якщо орган місцевого самоврядування вирішив не змінювати ставки місцевих податків та/або зборів, пільги з їх сплати, а продовжити (на 2021 рік або на необмежений термін) дію затверджених у 2019 році рішень про встановлення місцевих податків та зборів.
Виходячи з положень ПКУ орган місцевого самоврядування має право у 2020 році внести зміни до затверджених рішень в частині зміни у назві рішення року (періоду), у якому будуть діяти норми цих рішень (2021 рік або без зазначення року), та дати, з якої норми рішень вступають в дію (з 01.01.2021 р.).
Такі рішення не будуть мати ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребуватиме застосування процедур, визначених Законом.
2. Якщо орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до діючих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів на 2020 рік в частині ставок та/або пільг із сплати податків та/або зборів тощо) та продовжити (на 2021 рік або на необмежений термін) дію затверджених у 2019 році рішень про встановлення місцевих податків та зборів.
Зазначені рішення будуть мати ознаки регуляторного акта, а їх прийняття потребуватиме застосування процедур, визначених Законом.
При цьому звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог ст. 10 Закону щодо відстеження результативності регуляторних актів та вимог Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою КМУ від 11.03.2004 р. № 308 (із змінами, внесеними постановою КМУ від 16.12.2015 р. № 1151), зокрема, в частині розрахунку витрат на запровадження державного регулювання суб’єктів підприємництва на наступні 5 років (якщо термін дії рішення не встановлюється).
3. Якщо орган місцевого самоврядування у 2020 році прийняв рішення (або розробив проєкт рішення) на виконання законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 03.03.2020 р. № 540 та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 р. № 591 в частині зменшення ставок єдиного податку та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
У 2020 році до таких проєктів рішень, рішень органів місцевого самоврядування, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів вимоги Закону можуть не застосовуватися.
У разі якщо органи місцевого самоврядування одночасно у цих рішеннях встановлюють місцеві податки та/або збори на 2021 рік або на необмежений термін (при цьому зазначають, що такі положення набирають чинності з 01.01.2021 р.), то такі рішення потребуватимуть реалізації процедур, передбачених Законом.
За інформацією, розміщеною на сайті Державної регуляторної служби України: www.drs.gov.ua
