Тривала хвороба працівника: як правильно звільнити?

Право чи обов’язок?

Однією із підстав для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Ця норма надає право роботодавцю розірвати трудовий договір із працівником у зв’язку з нез’явленням на роботу більше 4 місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності.

Підкреслимо ще раз: звільнення за цією підставою є правом, а не обов’язком роботодавця. Якщо через відсутність працівника нормальний робочий процес установи не порушується, звільняти його не обов’язково. А на час хвороби можна прийняти іншого працівника за строковим трудовим договором.

Особливі моменти при звільненні

Якщо роботодавцем все ж таки прийнято рішення про розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, йому слід звернути увагу на наступні моменти.

У загальному випадку, для того щоб скористатися цією підставою для звільнення, непрацездатність працівника повинна тривати більше чотирьох місяців поспіль.

Якщо працівник вийшов на роботу хоч би на один день або між лікарняними листами узяв щорічну відпустку або відпустку без збереження зарплати тощо, перебіг 4-місячного строку уривається. Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше чотирьох місяців, не можна.

Крім того, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП строк повинен закінчитися повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно звільнити працівника можна в перший день п’ятого місяця непрацездатності на підставі лікарняних листів і табелів обліку використання робочого часу.

Слід переконатися, що працівник, який довго хворіє, не належить до пільгових категорій, яких не можна звільняти за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Так, ч. 3 ст. 184 КЗпП установлює заборону на звільнення за ініціативою роботодавця жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю.

При цьому майте на увазі, що гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, поширюються також на опікунів (піклувальників), одного із прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП).

Потрібно зібрати докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, за якою заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ні перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби). Інакше звільнення може бути визнане судом неправомірним.

У разі якщо працівник є членом профспілки, необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення за підставою п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Слід з’ясувати, чи не приступив працівник до роботи в день звільнення. Річ у тім, що звільнення працівника можливе тільки в період його тимчасової непрацездатності. Якщо працівник приступив до роботи, його звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП неможливе.

Роботодавцеві потрібно видати наказ про звільнення. Також слід провести із працівником остаточний розрахунок, видати йому копію наказу про звільнення та трудову книжку. За загальним правилом, встановленим ст 47 та 116 КЗпП, усі вищеперелічені дії слід здійснити у день звільнення. Але як це зробити, якщо працівник перебуває на лікарняному?

У такому випадку в день звільнення потрібно направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення і пропозицію з’явитися за трудовою книжкою.

Що стосується остаточного розрахунку, то належні працівникові суми в день розірвання трудового договору можна перерахувати на його рахунок у банку або отримати до каси з подальшим депонуванням у встановлені строки.

Чи є винятки?

У п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП наведені випадки, коли роботодавець на має права звільнити працівника через 4-місячний пропуск внаслідок хвороби.

По-перше, не можуть бути звільнені працівники, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.

За такими працівниками місце роботи (посаду) зберігають до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Перелік професійних захворювань затверджено постановою № 1662¹.

¹ Перелік професійних захворювань, затверджений постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662.

По-друге, після закінчення чотирьох місяців не можуть бути звільнені особи, тимчасова непрацездатність яких викликана захворюваннями, щодо яких законодавством установлений триваліший строк збереження робочого місця. Наприклад, за працівником, хворим на туберкульоз, місце роботи зберігають на увесь період лікування, який може тривати до 10 місяців із дня початку основного курсу лікування (ст. 25 Закону № 2586²).

² Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III.

По-третє, 4-місячний пропуск за лікарняним не є підставою для звільнення у разі непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами.