Суспільно корисні роботи для аліментника
Суспільно корисні роботи є варіантом «відпрацювання» адміністративного правопорушення, найчастіше — несплати аліментів. Цікаво, що з моменту появи такого виду робіт фахівці ніяк не визначаться, як правильно оформлювати ці відносини: за трудовими чи цивільно-правовими нормами?
На законодавчому рівні це питання не врегульовано, тому кожен діє на свій розсуд. При цьому, на нашу думку, виконання суспільних робіт не можна зі 100-відсотковою упевненістю оформлювати ані за правилами трудового договору, ані за нормами цивільно-правових договорів (ЦПД).
Чому ж не ЦПД? За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується відповідна плата. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці (ч. 3 ст. 2351 КУпАП). Прив’язка до мінзарплати не відповідає природі оплати за ЦПД.
1 Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затверджений наказом Мінюсту від 19.03.2013 р. № 474/5.
Крім того норми Порядку № 474/51 передбачають обов’язок видати наказ про початок виконання суспільно корисних робіт, скласти графік виходу на роботу, вести табель виходу на роботу такого порушника, ознайомити з вимогами техніки безпеки.
Однак цивільно-правові відносини не вимагають від працівника дотримуватись внутрішнього розпорядку установи. Це є ознакою трудових відносин.
Проте і повністю трудовою таку співпрацю назвати не можна. Один із аргументів — оплата за виконані роботи. Нарахована порушнику оплата відправляється на рахунок органу державної виконавчої служби (Порядок № 474/5). Тобто сам виконавець робіт не отримує ці гроші.
Суспільно корисні роботи — це окремий варіант відносин. Проте деякі роботодавці прагнуть все ж таки обрати один із двох звичних варіантів оформлення відносин. При цьому вони схиляються до трудового договору, а конкретніше — строкового.
У такому разі слід пам’ятати: особа, з якою укладено строковий трудовий договір, автоматично стає працівником установи із усіма наслідками. Наприклад, такий працівник має право на відпустку (як мінімум щорічну основну) або на відпускну компенсацію, звільнення за власним бажанням, соціальні гарантії (лікарняний тощо). Також при його оформленні на роботу потрібно внести відповідний запис до трудової книжки та подати Повідомлення про прийняття на роботу до Державної податкової служби.
Серед трудових моментів може також з’явитись простій, зокрема, актуальний цього року — у зв’язку із карантином. Чи потрібно порушнику-працівнику оплачувати простій так само, як і іншим працівникам установи?
Позицію Мінекономіки бачимо у вищезгаданому листі.
Для початку фахівці Міністерства нагадують нормативно врегульовані правила оформлення та оплати суспільно корисних робіт.
Серед них згадано пп. 13.13 та 13.17 Порядку № 474/5. Згідно з цими нормами, якщо є підстави, через які неможливо виконувати постанову суду, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов’язаних з виконанням постанови.
При цьому до відбутого строку суспільно корисних робіт зараховується тільки той час, протягом якого порушник фактично виконував суспільно корисну роботу на визначених об’єктах, що підтверджено повідомленням власника підприємства.
Про що кажуть ці норми? Простою мовою вони означають наступне:
• якщо порушник не може виконувати суспільно корисні роботи, то це питання має вирішити суд, який виніс постанову про накладення адмінстягнення;
• відпрацьованими вважають лише ті години суспільно корисних робіт, які він фактично відпрацював на встановленому для цього місці.
Далі фахівці Мінекономіки зауважили: незважаючи на ряд ознак, притаманних трудовим відносинам, чинне законодавство не зобов’язує укладати трудовий договір між порушником та установою.
З іншого боку, заборони на це також немає.
Отже, керівництво установи самостійно вирішує, як оформити порушника.
Якщо, зваживши всі «за» і «проти», все ж таки вирішено укласти строковий трудовий договір, то будьте готові виконувати всі норми трудового законодавства. У тому числі й оплачувати час простою.
Нагадаємо, що за загальним правилом із ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення КМУ карантину, оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Громадські роботи для безробітного
Ще один вид робіт, який інколи порівнюють і навіть плутають із суспільно корисними, — це громадські роботи. При цьому є два види громадських робіт: одні є «батогом», а інші — «пряником».
ВАЖЛИВО!
Не плутайте добровільні громадські роботи для безробітних (а також тих осіб, які шукають роботу та втратили частину заробітку через скорочення виробництва) з примусовими — для порушників.
Маючи однакову назву, такі роботи є зовсім різними за своєю суттю: різні цілі, виконавці, строки, документальне оформлення. Нижче в таблиці наведені їх відмінності.
Відмінності примусових та добровільних громадських робіт
| Критерій порівняння | Громадські роботи для порушників | Громадські роботи для безробітних та інших осіб |
| Законодавча підстава | ||
| Хто призначає, виконує | Призначає суд, виконують органи з питань пробації | Організовують ОМС за участю територіальних органів Держслужби зайнятості |
| Примусово/добровільно | Примусово. Призначають за адміністративні правопорушення, зокрема порушення правил керування транспортним засобом, дрібне хуліганство, домашнє насильство тощо | Добровільно. Проводяться для стимулювання мотивації до праці і матеріальної підтримки |
| Оформлення, тривалість | У вільний від роботи/навчання час. Загальна тривалість — від 20 до 60 годин. Не більше 4 годин на день | Строковий договір на строк не більше 180 календарних днів сумарно на рік |
| Платно/безоплатно | Безоплатно | Оплата нараховується працівнику за фактично виконану роботу в розмірі не менше мінімальної зарплати |
2 Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Одна з відмінностей, яка, безсумнівно, важлива для бухгалтера та кадровика, — це спосіб оформлення відносин із виконавцем громадських робіт. Якщо йдеться про безробітного, направленого в установу ОМС та центром зайнятості, то з ним укладається строковий трудовий договір. При цьому для нього потрібно створити тимчасове робоче місце. Адже приймати цього працівника на постійне робоче місце, вакансію заборонено (ч. 8 ст. 31 Закону про зайнятість).
А що робити, коли на час виконання громадських робіт прийшовся простій в установі? Чи потрібно оплачувати таким тимчасовим працівникам період простою у загальному порядку?
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону про зайнятість на осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Те ж саме передбачено і п. 4 Порядку № 1753.
3 Порядок організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру, затверджений постановою КМУ від 20.03.2013 р. № 175.
Отже, працівники, які прийняті за строковим трудовим договором для виконання громадських робіт, але фактично їх не виконують через простій, мають право на оплату часу простою за загальними правилами відповідно до ст. 113 КЗпП (ср. ). На цьому наголошують і фахівці Мінекономіки у листі, що коментується.
Із декрету в простій
Останню ситуацію, яку розглянули фахівці Мінекономіки у листі, що коментується, можна описати крилатим висловом «Із корабля — на бал». Працівниця вийшла із відпустки для догляду за дитиною, а в установі введено простій.
Питання щодо необхідності оплачувати їй час простою не постає: така працівниця перебуває із установою у трудових відносинах, а отже, має повне право на оплату часу «нероботи».
При цьому, якщо простій оплачують згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП, тобто у розмірі 2/3 окладу, то все зрозуміло. Беремо посадовий оклад (тарифну ставку) та від нього рахуємо необхідну суму, помноживши на 2 і поділивши на 3.
А от якщо внутрішніми документами встановлено, що час простою оплачується виходячи із середнього заробітку, що робити тоді?
Фішка в тому, що п. 2 Порядку № 1004 передбачає наступне: для розрахунку «середньої» потрібно брати виплати за останні 2 місяці, що передують відповідній події (у нашому випадку — введенню простою). Нема виплат за останні 2 місяці — беріть виплати за 2 місяці, що передують їм. Якщо і тоді також виплат немає, то потрібно взяти посадовий оклад (тарифну ставку).
4 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Від окладу (ставки) слід вирахувати середньоденний заробіток за 2 місяці. У цьому разі беремо кількість робочих днів за 2 календарні місяці, що передують місяцю введення простою. А потім отриманий середньоденний заробіток множимо на кількість робочих днів простою.
Отже, для працівниці після відпустки для догляду за дитиною (якщо вона не працювала у такій відпустці у режимі неповного робочого часу) оплату за час простою потрібно рахувати виходячи зі встановленого їй посадового окладу (тарифної ставки).
