<...>
Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 Закону);
31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону); відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 181 Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
Згідно з частиною шостою статті 6 Закону керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» (зі змінами) (далі — Порядок).
Пунктом 2 вищезазначеного Порядку передбачено, що керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам установ і закладів освіти щорічна основна відпустка повної тривалості надається в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Відповідно до статті 19 Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначена відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, передбачених пунктом першим частини першої статті 4 Закону, на неї не поширюються норми щодо щорічних відпусток, крім випадків, прямо передбачених законом.
Така відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та від дати досягнення дитиною відповідного віку.
<...>
Заступник Міністра Ігор ДЯДЮРА
