Звільнення у відпустці: про актуальне

Так, можна. Якщо цього бажає сам працівник.

Ідеально, якщо день звільнення припадає на останній день відпустки. Тоді він же буде останнім робочим днем. Але може бути й інакше. Наприклад, працівник просить звільнити його до закінчення відпустки. Чи можна це зробити?

З одного боку, законодавство не містить норми про припинення відпустки. Так, є норми про поділ її на частини, перенесення на інший період, відкликання з відпустки. А от про припинення відпустки — ні. Але, з іншого боку, відмова у звільненні обмежує права працівника. До того ж законодавство забороняє звільняти працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності тільки з ініціативи роботодавця (ч. 3 ст. 40 КЗпП). А от звільнитись за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП працівник може. Потрібно лише письмово попередити роботодавця за два тижні до звільнення.

Проте правило двох тижнів застосовують не завжди. Може статися, що працівник захоче звільнитись терміново через неможливість продовжувати роботу. Наприклад, через переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, прийняття на роботу за конкурсом та з інших поважних причин. У цьому разі він зазначить у своїй заяві про звільнення дату розірвання трудового договору. Тоді працівника потрібно звільнити у вказаний ним строк (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

Отже, працівник може звільнитись під час відпустки за власним бажанням. Відпускник має попередити про своє подальше звільнення, надавши письмову заяву. На підставі заяви працівника видайте наказ про його звільнення. В день звільнення видайте йому трудову книжку (якщо ще не видали після сканування/оцифровки даних).

Також у день звільнення проведіть із працівником повний розрахунок. Зокрема, виплатіть компенсацію за всі невикористані дні відпустки, якщо вони є. Про варіанти розрахунку в разі звільнення відпускника розповімо далі.

Відповідь буде залежати від того, чи є зайво використані або ж, навпаки, невідгуляні дні заробленої відпустки.

На день звільнення можливі такі варіанти розвитку подій (див. рис.).

Варіанти кінцевого розрахунку із відпускником

Працівник використав рівно стільки днів відпустки, скільки йому належить за відпрацьований час. У цьому разі ніхто нічого нікому не винен: ані роботодавець працівникові компенсацію, ані працівник роботодавцеві «зайві» відпускні.

Працівник має невикористані дні щорічної відпустки або додаткової відпустки на дітей. Тоді потрібно виплатити йому відпускну компенсацію за ці дні.

Працівник «відгуляв» відпустку наперед за невідпрацьовану частину робочого року. Тоді він має повернути частину відпускних за «зайві» дні відпустки (ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки).

Пам’ятайте про випадки, коли «зайві» відпускні при звільненні не утримують (ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки), а саме:

• призов або прийняття (вступ) на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

• переведення працівника за його згодою на інше підприємство (до установи, організації) або перехід на виборну посаду;

• відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а також відмова продовжувати роботу у зв’язку з істотною зміною умов праці;

• зміна в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання установи, скорочення чисельності або штату працівників;

• виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;

• нез’явлення на роботу понад чотири місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

• направлення на навчання;

• вихід на пенсію;

• смерть.

У цьому випадку потрібно перерахувати кількість днів відпустки. Є «зайві» дні — відпускні за них працівник має повернути. Розглянемо приклад.

Висновок: при достроковому звільненні працівник «втрачає» один календарний день відпустки (21 - 20). За нього він повинен повернути суму відпускних.

Ні, не повинен.

На думку Мінсоцполітики, висловлену у листі від 26.03.2018 р. № 479/0/101-18/284, підстав для цього немає. У ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки йдеться про відрахування із зарплати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Тобто йдеться про щорічні відпустки. А навчальна відпустка до них не належить.

Тому при звільненні працівника під час навчальної відпустки виплачені відпускні не перераховуйте та з його зарплати не утримуйте.

Однозначно ні.

Знову ж таки на допомогу працівниці приходить норма ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки. Тут йдеться про відрахування із зарплати працівника за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Водночас додаткову соціальну відпустку «на дітей» надають у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після. На цьому неодноразово наполягали фахівці Мінсоцполітики (див. листи від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16 та від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16), а також підтвердили фахівці Мінекономіки у листі від 13.05.2020 р. № 3512-06/30165-02.

Висновок: працівниця не повинна повертати відпускні за соцвідпустку. Цю відпустку їй надано правомірно — за календарний рік.

Ні, не повинен.

Допомога на оздоровлення є гарантованою виплатою при наданні щорічної відпустки.

При цьому фахівці Мінсоцполітики неодноразово зауважували: працівник сам обирає, до якої саме частини щорічної відпустки він хоче отримати «оздоровчі» (див. листи Мінсоцполітики від 21.07.2015 р. № 409/13/116-15 та від 07.12.2017 р. № 23966/0/2-17/28).

Це також означає, що допомогу на оздоровлення виплачують при наданні частини щорічної відпустки будь-якої тривалості. Хоч 5, хоч 10 днів.