01.11.2021
Боротьба із коронавірусом COVID-19 триває уже не перший рік. На початку впровадження вакцинації від цього недугу передбачалось, що вона буде повністю добровільним заходом для всіх груп населення та професій. Про це й досі йдеться в Дорожній карті1.
Добровільність вакцинації підтримують і фахівці Мінекономіки. У своєму листі-роз’ясненні2 вони проаналізували норми законодавства та дійшли висновку: роботодавці не мають права примушувати працівників вакцинуватися від COVID-19. Також заборонено притягати працівників до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.
Висновок: вакцинація — це лише право, а не обов’язок людини. Тож працівники мають самі виявити бажання вакцинуватися, а роботодавець не може примушувати чи наполягати на цьому. Водночас роботодавець може заохочувати працівників до щеплення. Наприклад, узявши на себе організацію колективної вакцинації та надавши можливість щепитись у робочий час.
Тривалий час політика вакцинації будувалась на її пропаганді. Але такий підхід не дав очікуваних результатів. Тому МОЗ, користуючись своїм законним на те правом, зобов’язав певні органи, заклади та установи вакцинуватись від COVID-19. Далі про це детальніше.
Обов’язковими є профілактичні щеплення від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця та кору. Про це йдеться у ч. 1 ст. 12 Закону № 16453. Про вакцинацію від COVID-19 ані слова.
3 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III.
Водночас частина 2 цієї норми містить припис: «працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти відповідних хвороб». Перелік таких професій затверджує МОЗ.
Фахівці МОЗ скористалися наданим правом та видали наказ № 21534. У результаті маємо перелік закладів та установ, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії встановленого Кабміном карантину. Схематично цей перелік зображено на рисунку нижче.
4 Наказ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153.
Перелік працівників органів та закладів, які підлягають обов’язковій вакцинації від COVID-19
Вивчаючи цей перелік, слід ураховувати декілька нюансів.
По-перше, він запрацює з 08.11.2021. До цього моменту працівникам не загрожують жодні трудові наслідки невакцинації (про них дещо згодом).
По-друге, він є вичерпним. Тобто наразі лише працівники перелічених органів та закладів мають вакцинуватись обов’язково. Для решти щеплення є добровільним. Утім, планується розширити цей перелік. Зокрема, до нього буде додано працівників установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів захисту прав дітей та реабілітаційних закладів. Відповідний проєкт наказу МОЗ уже розміщено на сайті СПО Об’єднань профспілок5.
5 Див. за посиланням: spo.fpsu.org.ua/na-obgovorenni-v-spo/7924-proekt-nakazu-pro-zatverdzhennya-zmin-do-pereliku-profesij-virobnitstv-ta-organizatsij-pratsivniki-yakikh-pidlyagayut-obov-yazkovim-profilaktichnim-shcheplennyam.
По-третє, обов’язковість щеплення стосується усіх працівників зазначених органів та закладів. Адже наказом МОЗ не виокремлено якусь певну категорію працівників, як-то: педагогічні працівники чи державні службовці. Отже, вакцинуватись повинні як прибиральник чи охоронник, так і голова держадміністрації чи директор школи.
По-четверте, із правила є винятки. Це — працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень відповідно до Переліку № 5956. Такі працівники не підлягають обов’язковій вакцинації. Але вони мають надати медвисновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я. Саме таку вимогу Кабмін додав до своєї «карантинної» постанови № 12367.
6 Перелік медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджений наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.
7 Постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236.
Працівникам, які не щепляться проти COVID-19, загрожує відсторонення від роботи. Звісно, це стосується лиш тих, для кого вакцинація є обов’язковою. І запрацює це правило лише починаючи із 08.11.2021 — з дати набрання чинності переліку, затвердженого наказом № 2153.
Законодавчу можливість для цього передбачено приписами ч. 2 ст. 16 Закону № 1645 та ст. 46 КЗпП: у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Також це підтверджено новою нормою — п.п. 2 п. 416 постанови № 1236.
Цю та інші вказівки Кабмін запровадив постановою № 10968. І запрацюють вони також з 8 листопада 2021 року.
8 Постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» від 20.10.2021 № 1096.
Окремо зупинимось на відстороненні державних службовців. КМУ згадує й про них. При цьому посилається на ч. 3 ст. 5 Закону про держслужбу9. Згідно із цією нормою законодавство про працю поширюється на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих Законом про держслужбу. Водночас питання відсторонення держслужбовців урегульовано ст. 72 Закону про держслужбу. І норми цієї статті передбачають відсторонення на час дисциплінарного провадження за певні службові порушення. Але зовсім не з підстав, передбачених ч. 2 ст. 12 Закону № 1645 та ст. 46 КЗпП.
9 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Утім, фахівці Мінсоцполітики в своєму листі від 22.04.2019 № 464/0/204-19 підкреслюють, що держслужбовця можна відсторонити від обов’язків згідно зі ст. 46 КЗпП. Адже таке відсторонення проводиться зовсім з інших мотивів, аніж у разі дисциплінарного провадження, — з мотивів безпеки праці. І на відміну від «дисциплінарного» відсторонення, під час відсторонення через невакцинацію держслужбовець не повинен перебувати на робочому місці. Та й Кабмін не просто так говорить про відсторонення держслужбовців. Отже, на них це правило теж поширюється.
Окрім цього, Уряд доручає керівникам установ контролювати проведення обов’язкових щеплень та відсторонювати від роботи тих, хто від нього відмовляється чи ухиляється.
Відсторонення здійснюється шляхом видання наказу (розпорядження) керівника держоргану (держслужби) або установи з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Тут маємо важливий нюанс. Більшістю вакцин щеплення проходить у два етапи. Інтервал між першою та другою дозами залежить від конкретної вакцини. У середньому він становить кілька тижнів. Чи можна допускати працівника до роботи уже після отримання ним першої дози вакцини?
Однозначної відповіді на це запитання наразі немає. Її можна шукати у «карантинній» постанові КМУ № 1236. Цей документ містить дозвіл на проведення певних заходів навіть за наявності документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини. Це стосується міжрегіональних перевезень, проведення масових заходів, скасування самоізоляції після в’їзду в Україну тощо. Утім, для «червоної» зони все ж таки необхідний повний курс вакцинації (отримання двох доз дводозної вакцини).
Водночас припис ч. 2 ст. 16 Закону № 1645 визначає відсторонення як «покарання» за відмову або ухилення від вакцинації. Натомість отримання першої із двох доз вакцини само по собі є підтвердженням наміру вакцинуватись.
УВАГА!
Звільнити працівника за відмову від вакцинації не можна
Фахівці Мінекономіки у згаданому листі-роз’ясненні наводять стійкі аргументи на захист невакцинованих працівників від звільнення.
Звільнити з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можна, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Але ця норма спрацює лише за наявності підтвердження того, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки. Відсутність вакцинації — не той випадок.
Також не вийде звільнити працівника за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП). Адже порушенням дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків. Тоді як відмова працівника від вакцинації вважатися ним не може.
Чи потрібно оплачувати час відсторонення? Кабмін у згаданій вище постанові № 1096 зазначає: на час відсторонення за невакцинацію оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, а також ч. 1 та 3 ст. 5 Закону про держслужбу.
Перші дві норми законодавства містять визначення заробітної плати. Зарплата — це винагорода, виплачена працівникові за виконану ним роботу. Будучи відстороненим, працівник не виконує жодної роботи, тож і зарплата йому не належить.
А норма Закону про держслужбу говорить про поширення законодавства про працю на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Звідси висновок: оплачувати час відсторонення через відмову від вакцинації працівникам установ, закладів та держслужбовцям, під час якого вони не виконують свою роботу, не потрібно.
…відпусткою
Працівник під час відсторонення від роботи продовжує перебувати у трудових відносинах із роботодавцем. А отже, він вправі піти у відпустку. Це підтверджують фахівці Мінсоцполітики у листі від 22.04.2019 № 464/0/204-19 (ср. ).
Але надаючи працівникові відпустку на час відсторонення через невакцинацію, не забувайте про важливі правила.
Детальніше про цей вид відпустки читайте у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2021, № 11, с. 25 — 29; № 28, с. 4 — 5; № 35, с. 21 — 24.
…лікарняним
Припустимо, що працівник, якого відсторонено від роботи через невакцинацію, захворів. Чи оплачувати йому листок непрацездатності, що співпадає із часом відсторонення? Відповідь — «ні».
Аргумент досить простий: допомога по тимчасовій непрацездатності повністю або частково компенсує втрату зарплати (доходу) у разі настання страхового випадку (ч. 1 ст. 22 Закону № 110510). А оскільки працівника відсторонено від роботи без виплати зарплати (тобто під час лікарняного він нічого не втрачає), то допомога не виплачуються. Про це йшлося у листі ФСС від 20.10.2016 № 2.4-46-1816.
10 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.
Відтоді позиція ФСС не змінилась і підтверджена у свіжому листі від 03.03.2021 502-11-1. Щоправда, у ньому розглянуто вузький випадок — відсторонення держслужбовця від виконання обов’язків за займаною посадою на час дисциплінарного провадження без нарахування зарплати. Але позиція ФСС зрозуміла: під час відсторонення не настає втрата працездатності, оскільки такий працівник не виконує свої посадові обов’язки. А отже працівник не має права на оплату лікарняного.