Відповісти одразу «так» чи «ні» — не можна. Потрібно спершу з’ясувати важливий момент: як саме працівники переходять до нової установи? Чи звільняють їх у процесі реорганізації установи, а якщо так, то на якій підставі?
Трудові відносини з працівниками установи, яка реорганізується (шляхом злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) можуть бути:
• або продовжені. Підстава — ч. 4 ст. 36 КЗпП;
• або припинені. Та ж ч. 4 ст. 36 КЗпП містить норму: при реорганізації установи звільнення за ініціативою роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Також підставами для звільнення можуть бути, власне, бажання працівника чи угода сторін (ч. 1 ст. 38 та п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП відповідно), переведення працівника до іншої установи (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Звісно, якщо дія трудового договору із працівниками продовжується, про вихідну допомогу й мови бути не може.
Якщо ж працівники потрапляють до нового роботодавця за схемою «звільнення — прийняття», то для виплати вихідної допомоги буде грати роль підстава звільнення.
Наприклад, за звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін вихідна допомога «не світить». Та ж сама історія і з переведенням до іншої установи (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП). А от реорганізація установи зі скороченням штату або чисельності (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) — прямий привід для виплати вихідної допомоги. Наочно це зображено на рисунку нижче. Детальніше про виплату вихідної допомоги читайте у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 43, с. 19.
Підстави для виплати вихідної допомоги
Цікаве запитання: а чи не завадить виплаті вихідної допомоги той факт, що працівників одразу ж працевлаштовано до іншої установи? Вважаємо, що ні. Законодавство не наводить додаткових умов для виплати чи невиплати вихідної допомоги при реорганізації установи. Ключовою є підстава звільнення (ст. 44 КЗпП).
