Індексація житлового фонду: як було?
Житловий фонд — досить специфічний об’єкт обліку. І раніше правила проведення індексації житлового фонду було прописано в окремих спеціальних нормативних документах. Маємо на увазі Методику № 163* та Порядок № 1024**.
Зауважте: щорічну індексацію балансової вартості таких об’єктів проводили з метою максимального наближення балансової вартості існуючих об’єктів житлового фонду до їх ринкової вартості. Причому така вимога поширювалася на всі без винятку житлові будівлі та приміщення.
Тож упродовж багатьох років бюджетні установи проводили щорічну індексацію житлового фонду до 15 лютого кожного року станом на 1 січня відповідно до індексів, затверджених Мінрегіонрозвитку (п. 2 Порядку № 1024). Такі індекси Мінрегіонрозвитку затверджував щороку, хоча й з певним запізненням.
З часом вимоги бухоблікового законодавства змінилися. Зокрема, положення НП(С)БО 121*, яке набрало чинності з 01.01.2015, не виділяють житловий фонд серед об’єктів ОЗ. А тому до таких об’єктів бюджетні установи мають застосовувати загальну процедуру проведення переоцінки.
Разом з тим суперечності між вищезгаданими нормативно-правовими актами плутали бухгалтерів під час вирішення питання щодо індексації житлового фонду. Ба більше, Методика № 163 та Порядок № 1024 й досі лишаються чинними. До того ж протягом 2015 — 2018 років Мінрегіонрозвитку продовжував затверджувати і публікувати індекси балансової вартості об’єктів житлового фонду.
Проте остаточну крапку над «і» в цьому питанні поставив Мінфін ще у 2019 році. Про це свідчать висновки, зроблені фахівцями Мінфіну в листі «Щодо відображення в бухгалтерському обліку суб’єктів державного сектору інформації про переоцінку об’єктів житлового фонду» від 05.03.2019 № 35220-01-2/6368. Розглянемо ці висновки детальніше.
Індексація житлового фонду: як зараз?
Головний висновок Мінфіну — у разі приведення балансової вартості житлового фонду до її реальної вартості установа має проводити саме процедуру переоцінки ОЗ. І здійснювати цю процедуру слід за правилами, визначеними нормативно-правовими актами, які регулюють питання бухгалтерського обліку, тобто відповідними нормами НП(С)БО 121.
При цьому у своєму листі фахівці Мінфіну наголосили: у разі прийняття рішення про проведення переоцінки ОЗ та відображення її результатів у бухобліку необхідно визначати справедливу вартість таких об’єктів відповідно до чинного законодавства та індекс переоцінки за нормативно-правовими актами, які регулюють питання бухгалтерського обліку.
З огляду на це, нагадаємо основні правила переоцінки ОЗ. Ці правила 100 % стосуються всіх ОЗ, у т. ч. й об’єктів житлового фонду.
1. Бюджетні установи можуть переоцінювати об’єкт ОЗ, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на річну дату балансу. При цьому порогом суттєвості є 10-відсоткове відхилення залишкової вартості від справедливої вартості об’єкта ОЗ.
2. Переоцінка ОЗ — це процедура добровільна. Кожна установа самостійно вирішує, проводити її чи ні (див. лист Мінфіну від 07.04.2015 № 31-11420-07-5/12145).
3. Проведення переоцінки необхідно погодити з вищою за рівнем установою.
4. Визначення результатів переоцінки бухгалтер здійснює самостійно. Для цього необхідно мати такі показники, як: первісна та залишкова вартість об’єкта переоцінки, нарахований знос та його справедлива вартість.
Тоді як визначати незалежну (справедливу) вартість майна можуть виключно суб’єкти оціночної діяльності.
5. У разі переоцінки об’єкта ОЗ здійснюється одночасна переоцінка всіх об’єктів групи ОЗ, до якої належить цей об’єкт. Цього вимагає п. 3 розд. ІІІ НП(С)БО 121.
І звісно, якщо ваша установа знайшла можливість для проведення переоцінки, подбайте, щоб її результати були правильно відображені в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Детальні пояснення з цього приводу ви знайдете в матеріалі «Провели переоцінку: як показати в обліку?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2023, № 14).
Висновки
- Індексація житлового фонду = переоцінка ОЗ.
- Під час переоцінки житлового фонду керуйтеся положеннями НП(С)БО 121.
