Моторна олива: як обліковувати та списувати?

Види мастильних матеріалів

Визначення та види мастильних матеріалів, у т. ч. тих, які використовуються для роботи транспортних засобів, наведено в ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення»*.

* ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення», затверджений наказом Держстандарту від 17.10.96 № 428.

То які ж саме бувають мастильні матеріали?

Умовно мастильні матеріали поділяють на рідинні (мастильні оливи) та пластичні (мастило).

Так, до мастильних олив відносять оливи, які використовують для зменшення тертя між рухомими поверхнями.

За призначенням та сферою використання мастильні оливи поділяють на: моторну, трансмісійну, індустріальну, антикорозійну, компресорну, циліндрову, газотурбінну та турбінну.

Тоді як мастило являє собою пластичний матеріал — структуровану загусником оливу, що застосовується для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущільнень.

Отже, для технічного обслуговування двигунів внутрішнього згорання транспортних засобів використовують саме моторну оливу. Вона зменшує тертя між рухомими частинами, захищає двигун від зношування, корозії та перегріву.

При цьому моторна олива може бути:

— синтетична, напівсинтетична або мінеральна — за складом;

— для бензинових, дизельних або універсальних двигунів — за призначенням.

На упаковці виробник обов’язково зазначає марку та в’язкість моторної оливи. Зазвичай бюджетні установи купують таку оливу в каністрах від 1 до 10 літрів залежно від виду транспортного засобу та об’єму його двигуна. Попри це, моторну оливу слід обліковувати не в пляшках чи каністрах, а в літрах. Але про це дещо згодом.