* Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.
** Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.
Закон № 4196 передбачає внесення змін до низки нормативно-правових актів у частині зміни підходу до правових та організаційних засад користування майном, у т. ч. того, що перебуває у державній та комунальній власності.
Отже, відтепер норми про закріплення державного або комунального майна за певними суб’єктами на праві господарського відання або оперативного управління замінено нормами про передачу такого майна на праві узуфрукта.
Походження терміна «узуфрукт» визначено інститутом римського права (лат. usus — користування, fructus — плоди / доходи) — це тимчасове право користування чужим майном і одержання з нього плодів без зміни його сутності.
У чинному законодавстві України поняття «узуфрукт» прямо не закріплено, однак є певні норми ЦКУ, які впливають на його застосування як інструменту вирішення майнових питань. Зокрема:
— ст. 395 визначає види речових прав на чуже майно;
— ст. 397, 398, 401 визначають виникнення права володіння, користування чужим майном у відповідних суб’єктів згідно з договором.
В Україні реалізацію права власності регулює ЦКУ, який визначає його як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право державної власності та комунальної власності на майно, у т. ч. грошові кошти, яке належить державі та територіальній громаді, визначено ст. 326, 327 ЦКУ. Управління цим майном здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування (далі — ОМС) відповідно.