Правда і вигадки про шум та випромінювання

Редакція БК
Бухгалтер&Ком'пютер Квітень, 2009/№ 7
В обраному У обране
Друк
Стаття

Правда і вигадки про шум та випромінювання

 

У сучасному світі існує багато джерел звуку, що ненайкраще впливають на людину. Це монотонний шум вулиці і нав’язлива реклама, розмови колег в офісі та «бубоніння» телевізора, гул принтера та дзвінки телефону. Для користувачів комп’ютерів до обширного списку додається ще й шум від системного блока. Про шкідливий вплив шумів на організм людини відомо вже давно. І цей факт не може залишити байдужими тих, хто свій робочий день змушений проводити перед екраном монітора. А якщо до того ж пригадати всі «страшилки» про електромагнітне випромінювання та радіацію... Думка про загрозу здоров’ю стане неминучим супутником кожного робочого дня. Звісно, робота за комп’ютером не належить до заходів оздоровчого характеру (як, утім, і будь-яка інша робота). Але чи такі руйнівні для нашого організму зазначені чинники, наскільки реальним є їх вплив на людину? Як мінімізувати цей шкідливий вплив, щоб зберегти здоров’я та психічну рівновагу? На ці запитання спробуємо відповісти у статті.

Надія БАЛОВСЯК, доцент кафедри інформаційних систем і мереж Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Internetessa.com

 

Звукове оформлення робочого місця дуже важливе для тривалої й ефективної роботи. Коли таким «оформленням» є шум, про продуктивність не може бути й мови. Добре, якщо є можливість включити спокійну музику, щоб заглушити дратівливий шум, компенсувати його шкідливий вплив. Але так виходить далеко не завжди.

 

Шум у роботі не товариш...

Якщо за комп’ютером ви дивитеся фільми або слухаєте музику, то шуму від системного блока можна і не відчувати, проте якщо комп’ютер є вашим робочим інструментом і ви звикли працювати в тиші, то такий шум складно не помітити. Переконатися в наявності шуму від комп’ютера дуже просто — забезпечте тишу у приміщенні і ви чітко почуєте більш-менш сильне гудіння. Може видатися, що в цьому немає нічого особливого: адже рівень шуму у випадку зі справним комп’ютером відносно невеликий. Але це не зовсім правильно: звук, що тривало повторюється, навіть при невисокій його інтенсивності згубно впливає на здоров’я людини. У тих же випадках, коли шум у нового комп’ютера відверто ріже вухо, слід терміново звертатися до сервісного центру. Можливо, це перша ознака серйозної неполадки.

Шкідливі наслідки техногенних шумів та вібрацій, спричинених комп’ютером, для здоров’я та психіки людини вже доведено. Адже комп’ютер зазвичай включений не годину — дві, а часто 10 і більше. От і виходить, що людина працює в постійному шумовому фоні, методів протидії якому дуже мало. Якщо ваша робота потребує уваги, то шумовий мікс у вигляді гулу комп’ютера, радіо, розмов колег діятиме вкрай дратівливо. Це може бути непомітно відразу, але рано чи пізно людина відчує підвищену стомлюваність. Особливо наприкінці робочого дня. Яскравим прикладом такого шкідливого впливу є втрата загального тонусу, сонливість та нездужання, головні болі вечорами, появу яких пояснюють магнітними бурями чи поганою екологією.

Щоб уникнути таких проблем, для нормальної спокійної роботи потрібно захистити себе від різних джерел зовнішнього шуму, у тому числі від працюючого комп’ютера.

У комп’ютері багато деталей, які видають досить інтенсивний шум. Головні джерела шуму — це мотори та деталі, що обертаються. Шумлять системні блоки, вінчестери, особливо старих моделей, шумить блок живлення, може неприємно гудіти вентилятор. Часто шум є наслідком низькочастотної вібрації, яка виникає через погане кріплення жорстких дисків та вентиляторів у корпусі системного блока, через особливості їх конструкції або неправильне встановлення.

Зауважимо, що шумлять не тільки застарілі комп’ютери, а практично всі. Більше того, часто сучасні комп’ютери шумлять сильніше! Це пояснюється їх високою швидкодією: продуктивний комп’ютер сильніше нагрівається та потребує інтенсивнішого охолодження. А це, як правило, пов’язано з підвищеним шумом, оскільки поки що найпопулярнішим способом охолодження є звичайний вентилятор. Правильний вибір вентилятора може певною мірою захистити від шуму. Чим більше діаметр вентилятора, тим сильніше подача повітря, тим менше обороти, менше шум.

На перший погляд, з цим можна змиритися та заглушити природний шум комп’ютера, наприклад, надівши навушники. Але це — не вихід із ситуації. Те, що ви не ЧУЄТЕ шум, ще не означає, що він на вас не ВПЛИВАЄ. З комп’ютерним шумом можна і потрібно боротися.

Спершу слід усунути глобальні чинники, які можуть звести нанівець боротьбу з шумом. На них потрібно звернути увагу в першу чергу і тільки потім вирішувати проблему шуму безпосередньо від вашого комп’ютера. Пам’ятайте, що в боротьбі з шумом заважають: тісний та маленький корпус, мала кількість вентиляційних отворів у ньому, запорошене приміщення (килим на підлозі).

Власне, усунення останнього чинника важливе не тільки в боротьбі з шумом, а й у забезпеченні загальної атмосфери робочого місця. Після вирішення цих проблем можна перейти до деталей, звернути увагу на апаратні рішення та різні хитрощі для зменшення шуму від вашого комп’ютера. Ось основні напрями для вирішення цієї проблеми.

 

ЗВУКОПОГЛИНАЛЬНИЙ КОРПУС

Про можливий майбутній шум слід замислитися ще при купівлі комп’ютера. Навіть якщо ви вибрали великий, місткий корпус, це ще не означає, що він мало шумітиме. У всьому краще переконатися самому. Прямо в комп’ютерному магазині включіть комп’ютер, послухайте шум, що ним утворюється. Можливо, попросіть продавця вибрати тихіший варіант. Відразу ж зверніть увагу на достатню кількість широких вентиляційних отворів на корпусі системного блока.

Установлюючи комп’ютер, потурбуйтеся, щоб вентиляційні отвори не були закриті, наприклад, стіною або джерелом безперебійного живлення. До них має бути вільний доступ свіжого повітря, щоб воно могло вільно циркулювати у процесі охолодження.

 

ТИХИЙ БЛОК ЖИВЛЕННЯ

Одним із головних джерел комп’ютерного шуму часто є блок живлення. Адже для його нормальної роботи використовуються потужні вбудовані вентилятори. Одним зі шляхів зниження шуму може стати заміна блока живлення на тихіший.

Існують також складніші варіанти блоків живлення — моделі з термодатчиками. У них установлюють вентилятори, що обертаються зі змінною швидкістю залежно від температури всередині корпусу. Але й у цьому випадку слід простежити, щоб потужність вентилятора, як мінімум, відповідала потрібному рівню охолодження. Але краще, щоб вентилятор мав певний запас потужності. Це потрібно не тільки для того, щоб оберегти комп’ютер від перегріву та виходу його з ладу. Потужний вентилятор з електронним регулятором швидкості обертання працює в щадному режимі і тому, як правило, менше шумить.

 

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ ПИЛУ

Пил є можливим джерелом шуму вентилятора. Брудний вентилятор починає обертатися повільніше. Пил на лопатях вентилятора осідає нерівномірно, призводить до його розбалансування та стуку. Тому вентилятор необхідно періодично чистити — продувати нутрощі корпусу стисненим повітрям або спеціальним пилососом. Причому робити це своєчасно та регулярно.

 

ДИСКОВІ НАКОПИЧУВАЧІ

І жорсткий диск, і оптичні накопичувачі — пристрої механічні. Це означає, що певний рівень шуму для них неминучий. Сучасні жорсткі диски працюють тихо. Чого не скажеш про більшість приводів CD і DVD. Ці пристрої працюють набагато голосніше. У цьому випадку вирішення тільки одне — спеціальний корпус з дверцями або шторкою.

Якщо, незважаючи на всі вжиті заходи, ваш комп’ютер продовжує шуміти, запросіть фахівця, попросіть його, наприклад, розібратися з вентиляторами для охолодження процесора та відеокарти. Ці «маленькі, але шкідливі» пристрої можуть спричинювати основний шум від вашого комп’ютера.

Нарешті спробуйте просто переставити комп’ютер на інше місце. Наприклад, поставте його на підлогу. Іноді вібрація корпусу може викликати у відповідь вібрацію стола, де стоїть комп’ютер. Переставивши комп’ютер під стіл, ви вирішите цю проблему.

Іноді є сенс поставити комп’ютер на килим або ж на шматок ковроліну. Або вирізати з товстого поролону шматок за розміром системного блока та встановити комп’ютер на нього. Однак для ноутбука це робити в жодному разі не можна, оскільки його вентилятори часто розташовані на нижній поверхні. Поставивши такий комп’ютер на килим, можна перекрити доступ повітря до вентиляторів, що призведе до його поломки.

 

Випромінювання буває різне

Тривалий час одним із найшкідливіших проявів роботи за комп’ютером вважався підвищений рівень випромінювання. Про це багато писали останніми роками. Але при цьому часто умовчуючи,

яке саме випромінювання мається на увазі? Як воно впливає на людину і до чого це призводить? Однак безапеляційність таких заяв спричинила необґрунтовані страхи та різні домисли, які спробуємо зараз відкинути або, навпаки, обґрунтувати.

Ще й зараз можна зустріти в Інтернеті або в різних паперових виданнях повідомлення про те, що комп’ютер шкідливо впливає практично на всі органи людського організму. Згадуються і функціональні розлади нервової системи, аж до епілептичних припадків, і серцево-судинні порушення, і дерматити. Щоправда, врешті-решт, не вдалося підтвердити прямий зв’язок описаних порушень з роботою за комп’ютером... Однак негативу було сказано чимало.

Часто вплив комп’ютера на користувача пояснювався радіацією. А після Хіросіми та Чорнобиля саме тільки слово викликало страх. І коли прозвучало, що комп’ютер є джерелом радіації, це відлякало багатьох потенційних користувачів.

Хоча навіть найбільший скептик розуміє, що в комп’ютерах немає, та й не може бути, тієї радіації, яка мала місце в Чорнобилі, тобто того рівня, що позначається на людині. Слово «радіація» (radiation), точніше, напис «Low radiation» на моніторі означає всього лише «випромінювання». Рентгенівське випромінювання, яке є результатом роботи монітора, не перевищує допустимі норми.

Заради справедливості зауважимо, що джерелом шкідливого випромінювання є монітор. Особливо такими були монітори перших персональних комп’ютерів. Більше того, на початку комп’ютерної ери зустрічалися монітори, випромінювання яких виходило за межі допустимих норм. Такі монітори випромінювали електромагнітні хвилі зі страшною силою. Це пояснювалося специфікою конструкції старих моделей. Випромінювачем у них був недосконалий кінескоп, який діяв як антена і поширював навколо себе потужні електромагнітні хвилі. Іноді своїм випромінюванням старі монітори могли навіть створювати перешкоди для роботи електричних приладів, що стоять поряд!

Тепер такі монітори давно не використовуються. Провідні виробники знайшли багато технічних рішень, які максимально убезпечили монітори та знизили рівень їх випромінювання. Наприклад, стали використовуватися екрановані корпуси: зсередини на такий корпус напилюється металевий шар завтовшки в декілька мікрон, який забезпечує екранування рентгенівського випромінювання та перешкоджає його виходу назовні.

Відбулася революція й у конструкціях електронно-променевих трубок. Замість звичайного скла з’явилося багатошарове покриття зі скла, металу та люмінофора. Такі монітори майже не дають електромагнітного випромінювання і практично нешкідливі для здоров’я. Їх серійний випуск налагоджено ще з 1995 року. А моніторів, випущених до того часу, сьогодні практично не залишилося: вони або замінені на сучасніші, або просто вийшли з ладу.

Однак, незважаючи на технологічні новації, сучасний монітор усе ж може бути джерелом випромінювання: як рентгенівського, так і електромагнітного. Інша справа, що це випромінювання практично мізерне і не впливає на людину. Перший тип випромінювання характерний для пристроїв, які працюють на основі електронно-променевої трубки, тобто ЕПТ-моніторів та телевізорів. Тому придбання РК-монітора автоматично означає позбавлення користувача від випромінювання першого типу, тобто рентгенівського.

Рентгенівське випромінювання, спричинене монітором сучасного типу, дуже мале і порівняно з природним радіаційним фоном. Тобто сидите ви поряд з дисплеєм чи гуляєте вулицею — дозу отримаєте приблизно ту саму.

А от електромагнітне випромінювання, на жаль, — це невід’ємний чинник роботи за комп’ютером, від нього нікуди не дітися. Зауважимо, що таким випромінюванням грішать усі електричні прилади: і мікрохвильові печі, і телевізори, і плеєри. Однак у безпосередній близькості з такими приладами ми перебуваємо мало. А от працюючи за комп’ютером, сидимо в безпосередній близькості від нього, причому по декілька годин на день. І це — основна небезпека. Тому для гарантування безпеки роботи з комп’ютером особливу увагу слід приділяти зменшенню саме електромагнітного випромінювання.

Хоча йдеться про випромінювання, небезпечне для користувача комп’ютера, який сидить перед монітором, максимальний рівень випромінювання направлено на його задню панель — саме тому комп’ютер слід ставити так, щоб за ним ніхто не сидів. Про це ми докладно написали в попередній статті.

Якщо ваш комп’ютер стоїть в офісі, простежте, щоб відстань від вашої спини до іншого монітора була не менше ніж півтора—два метри.

І пам’ятайте, що комп’ютер складається з багатьох окремих компонентів, кожний з яких сам по собі є джерелом електромагнітного випромінювання. Тому, перш ніж замислитися про заходи щодо зменшення загального рівня випромінювання, нівелюйте випромінювання кожного компонента окремо.

 

Іонізатори та озонатори: чи варто витрачати гроші на купівлю?

Людська діяльність, розвиток промислового виробництва, зростання викидів шкідливих речовин у повітря негативно впливають на навколишнє середовище. Повітря, яким ми дихаємо, забруднене шкідливими речовинами. Усі ці чинники змінюють склад повітря, призводять до зменшення кількості легких іонів, особливо негативних. По-справжньому чисте повітря залишилося тільки у високогірних районах та біля моря. Там їх кількість становить близько 20000 на 1 см3 повітря, у зеленому масиві ця кількість дорівнює 200 — 1000, а у виробничих приміщеннях — усього 10 — 20 на 1 см3.

Повітря, в якому є нестача легких іонів, називається деіонізованим. Це повітря шкідливо впливає на людину: чим вище концентрація легких негативних іонів, тим воно чистіше.

Лікарями було встановлено, що зниження захворюваності органів дихання, шлунково-кишкового тракту та деяких інших безпосередньо залежить від концентрації легких іонів у повітрі — чим більше іонізоване повітря, тим краще почувається людина, тим швидше вона видужує.

Недолік легких негативних іонів шкідливо діє на окислювально-відновні процеси. Плюс до всього цього комп’ютер утворює навколо себе електростатичне поле, яке деіонізує навколишнє середовище, а при нагріванні плати та корпус монітора випускають у повітря шкідливі речовини.

Це пояснюється тим, що електромагнітні поля, які випромінюються екранами моніторів, руйнують іонну структуру повітря. Це стосується не тільки комп’ютера — постійно працюючий телевізор також шкідливо впливає на навколишнє середовище, так само, як і інша оргтехніка та електричні прилади. Наприклад, працюючий принтер також вносить шкідливі зміни до навколишнього повітря. Однак телевізор або принтер включаються час від часу, а комп’ютер може працювати багато годин на добу. Отже, середовище у приміщенні, де працює людина за комп’ютером, та повітря, яким ми дихаємо, — далекі від ідеалу.

Не варто забувати і про те, що в містах, особливо великих, повітря додатково забруднене пилом, формальдегідами, частками чадного газу та іншими шкідливими речовинами. Усе це, природно, є й у приміщеннях — квартирі чи офісі. А тут до цього ще додається шкідлива дія електромагнітних полів, що випромінюються екраном монітора або кінескопом телевізора, мікрохвильовою піччю, радіотелефоном та іншими пристроями.

Поряд із комп’ютером повітря практично повністю деіонізоване. Це пояснюється тяжінням негативних іонів до екрана дисплея (він перебуває під позитивним потенціалом) та відштовхуванням позитивних. Тому ближче до вечора багато людей відчувають неприємні симптоми: слабкість, утому, головний біль, алергічні нежить та кашель. Імунна система людини в такому повітрі постійно переобтяжена.

Електромагнітне поле також сприяє появі так званих важких іонів. У природному повітрі вони практично відсутні. А в містах, повних пилу, смогу та численних синтетичних матеріалів, що забирають на себе aеpoіoни, їх дуже багато. І наскільки легкі іони природні та корисні для людського організму, настільки ж шкідливі іони важкі.

У природних умовах джерелом aеpoіoнів є дерева хвойних порід, ультрафіолетові промені, місця дрібного дроблення води (струмки, водопади, морський берег, фонтани). У наших приміщеннях не тільки відсутні джерела аероіонів, а є ще й багато важких іонів. Природно, що таке повітря не може бути корисним для організму і може спровокувати деякі захворювання.

Єдиним виходом із ситуації, що склалася, можна назвати використання штучних систем іонізації та очищення повітря. Такими пристроями є так звані іонізатори. Особливо важливе їх застосування у приміщеннях, де є кондиціонери та персональні комп’ютери.

Іонізатор, збагачуючи повітря приміщень аероіонами, компенсує їх недостатність, у результаті чого благотворно впливає на організм людини.

Можна зустріти дані, що використання іонізаторів знижує захворюваність на 20 — 30 %. Зокрема, захворюваність ГРЗ знижується у 2 — 3 рази, а застосування апаратів штучної іонізації на деяких підприємствах поліграфічної промисловості привело до зниження захворюваності на 60 % та у багато разів зменшило запиленість приміщень. Щоправда, серйозні дослідження на цю тему не проводилися. А рекламуючи іонізатори, їх виробники намагаються переконати нас ставити ці прилади скрізь та завжди. Однак саме у приміщенні, де встановлені комп’ютери, такі прилади дуже потрібні для зниження шкідливого впливу комп’ютера на людину.

Існуючі іонізатори умовно можна розподілити на 2 класи. Перший — це люстри Чижевського та їх «родичі» — великі моделі з великою кількістю відкритих іонізуючих голок (рис. 1). Вони, як правило, кріпляться стаціонарно: під стелею або на стіні. Є підлогові та настільні моделі. Такі прилади забезпечують високий рівень іонізації в усьому приміщенні та коштують досить дорого. Для домашнього використання вони не підходять, оскільки створені первісно для великих кімнат та залів. Більше того, їх використання в домашніх умовах може викликати зворотний ефект. Оскільки рівень іонізації у великому приміщенні, де планується встановити прилад, первісно високий, а радіус дії приладу — великий, то разом з молекулами кисню заряджатимуться й найдрібніші частинки пилу в усій кімнаті. Тому такий іонізатор слід розміщувати у приміщеннях зі стелею та стінами, що легко миються, а кімната, де працюватиме іонізатор, повинна підтримуватися в повній чистоті.

Другий клас іонізаторів — це компактні прилади, переносні, що генерують набагато меншу концентрацію іонів (рис. 2). У них іонізуючий електрод, як правило, захований усередині корпусу. Вони діють локально, у зоні роботи приладу легко підтримувати чистоту.

Отже, при виборі іонізатора насамперед варто орієнтуватися на передбачувану концентрацію іонів: там, де ви проводите багато часу, вона має бути оптимальною (600 — 5000 іонів/см3). Принцип «чим більше, тим краще» тут не годиться в жодному разі. На сьогодні відомо, що лише помірно підвищена іонізація повітря сприятливо діє на організм людини, а її перевищення може мати зворотний ефект. Тому, якщо ви багато часу проводите на одному місці — біля телевізора або за комп’ютером, — для вас оптимальним рішенням стане компактний прилад локальної дії.

Крім своєї основної функції — зміни структури повітря, — іонізатор може мати деякі додаткові можливості. Це очищення повітря, підсвічування, ароматизація. Будь-яка з них істотно здорожує прилад. Тому варто замислитися: а чи потрібно витрачати додаткові гроші на другорядні функції?

При купівлі зверніть увагу на величину напруги на випромінювачі (іонізуючому електроді). Вона має бути в межах 20 — 30 кВ.

Іонізатор потрібно ставити на ізольовану поверхню (дерев’яну, скляну чи пластмасову) на відстані не менше ніж один метр від стін, підлоги, стелі, осторонь від телевізорів, комп’ютерів та інших електричних приладів, від великих металевих предметів. Наявність вільного простору перед іонізатором забезпечує рівномірний розподіл негативних іонів в об’ємі приміщення.

Працездатність пристрою можна перевірити, якщо потримати долоню на відстані 5 — 10 см від передньої решітки. При справному приладі відчувається слабка повітряна течія. Для досягнення нормального рівня аероіонів у повітрі досить однієї години роботи приладу. За цей час установлюється динамічна рівновага іонів у повітрі.

Зверніть увагу: при використанні обігрівачів, центрального опалювання або кондиціонерів іонізатор установлюють у протилежному кутку кімнати. Завдяки цьому можна досягти швидшого та рівномірнішого розподілу іонів у повітрі.

Кожні 5 — 6 місяців слід чистити від пилу внутрішні поверхні іонізатора. Це можна зробити за допомогою звичайного пилососа. Однак попередньо не забудьте вимкнути прилад з електромережі.

Часто у приміщенні, де стоїть комп’ютер, рекомендують використовувати не тільки іонізатор, а ще й озонатор. Озонатор — це пристрій, який не призначений для зменшення наслідків електромагнітного випромінювання. Його основне завдання — поліпшення якості повітря. Фахівці стверджують, що вдихання озону в межах допустимих норм сприяє поліпшенню самопочуття, сну, пом’якшує алергію, знімає симптоми стресу (дратівливість, головні болі), укріплює імунітет. Іонізоване повітря вбиває віруси та бактерії. Це означає, що озонатор може використовуватися для профілактики різного роду сезонних захворювань, що передаються повітряно-крапельним шляхом, — грипу та ГРВІ.

Крім цього, такий прилад очищує повітря від диму, пліснявих грибків, бактерій, пилових кліщів, квіткового пилку, запахів від приготування їжі, «ароматів» домашніх тварин та хімікатів, прибирає затхлість. У цілому озонатор забезпечує дві основні функції — дезінфекція та дезодорування.

На ринку можна зустріти комплексні прилади, що об’єднують озонатор, іонізатор та власне очисник повітря. Вони працюють так. Спочатку повітря проходить через фільтр, який прибирає всілякі домішки. Потім повітря насичується негативними легкими аероіонами, до отриманої суміші підмішуються дози озону, і це повітря подається назад у приміщення.

Ще однією характеристикою озонаторів є об’єм приміщення, на яку вони можуть впливати. Озонатори також відрізняються між собою рівнем шуму та функцією саморегулювання апарату залежно від рівня забруднення навколишнього повітря і наявністю пульта керування, а також деяких інших доповнень.

На відміну від іонізатора, озонатор не компенсує дію електромагнітного випромінювання. Але, якщо ви мешкаєте у промисловому районі, цей прилад вам не зашкодить. Просто для підвищення тонусу та якості життя. А зовсім не тому, що у вас у будинку стоїть комп’ютер.

 

Сподіваюся, що ця стаття допоможе захистити своє здоров’я від тих шкідливих чинників, які несе в собі сучасна цивілізація. І комп’ютер не спричинить погіршення вашого самопочуття. Успішної роботи!

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд