Класифікація деяких видів основних фондів з урахуванням думки державних органів
 | Не секрет, що при віднесенні того чи іншого об’єкта матеріальних цінностей до певної групи основних фондів платнику податків слід орієнтуватися не тільки на відповідні нормативні документи, а й на роз’яснення з цього приводу державних органів, зокрема, ДПАУ, Мінфіну, судів тощо. Докладніше про це — у цій статті. Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» |
Документи статті
Закон про авторське право
— Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 р. № 3792-XII.Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
Закон № 1280 — Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Комп’ютерні програми
Згідно з п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів), відносять до основних фондів групи 4. При цьому термін «комп’ютерна програма» розуміється у значенні, наведеному в Законі про авторське право.
Отже, вартість комп’ютерної програми збільшує балансову вартість основних фондів групи 4 на початок кварталу, наступного за кварталом її оприбуткування (незалежно від часу введення в експлуатацію), якщо дотримуються такі критерії, перелічені в п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток:
— комп’ютерна програма призначена для використання в господарській діяльності платника податків;
— строк використання комп’ютерної програми перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію;
— вартість комп’ютерної програми становить понад 1000 грн.
На це звертає увагу ДПАУ в п. 4 листа від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 (див. с. 37).
Щодо комп’ютерної програми вартістю менше 1000 грн., то в зазначеному листі податківці стверджують, що вона не відповідає визначенню основних фондів, наведеному в Законі про податок на прибуток, та визнається нематеріальним активом. Вони вважають, що витрати на придбання такого нематеріального активу не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації із застосуванням лінійного методу відповідно до п.п. 8.3.9 цього Закону.
Якщо ж платник податку отримує право користування комп’ютерною програмою, ДПАУ розглядає платежі за таке право як роялті (див. лист від 22.02.2010 р. № 1824/5/15-0516).
У бухгалтерському обліку комп’ютерні програми відносяться до нематеріальних активів (див. лист Міністерства фінансів України від 17.04.2007 р. № 31-34000-10-10/7860).
ПроводНа комп’ютерна мережа
У податковому обліку витрати на спорудження проводової комп’ютерної мережі, а саме: на проектування, прокладення кабелю, монтаж розеток, установлення роз’ємів з урахуванням вартості матеріалів (пасивного обладнання), повинні відображатися за правилами, встановленими п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Тобто частина витрат на прокладення лінії, що «вписується» у 10-відсотковий ремонтний ліміт, потрапляє до валових витрат, а сума перевищення відноситься на збільшення балансової вартості приміщення (об’єкта основних фондів групи 1) на початок наступного розрахункового кварталу.
Щоправда, податківці з цього приводу мають іншу думку. Посилаючись на Класифікатор ДК 013-97, згідно з яким до коду 130207 віднесено «Лінії зв’язку і передач локальні та допоміжні споруди», які входять до класифікаційної групи 130200 «Будівлі та споруди ліній зв’язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та інші)», вони стверджують, що витрати на підключення комп’ютерів до локальної мережі є витратами на створення передавальних пристроїв. Тому їх слід відносити до основних фондів групи 1 та амортизувати згідно з нормами для цієї групи (див. лист від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017). І хоча в більш пізньому листі ДПАУ від 25.05.2009 р. № 10811/7/15-0217 уже немає посилання на Класифікатор ДК 013-97, позиція цього відомства з цього питання не змінилася: телекомунікаційні мережі належать до передавальних пристроїв та є об’єктом основних фондів групи 1.
Такий висновок податківців не можна назвати коректним. Річ у тім, що згідно з п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 р. № 1442, передавальні пристрої — це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові і газові мережі, лінії зв’язку тощо). Зрозуміло, що локальна комп’ютерна мережа або телекомунікаційна мережа, розташовані всередині будівлі, земельним поліпшенням не є, тому не повинні відноситися до передавальних пристроїв.
До речі, кілька слів щодо застосування Класифікатора ДК 013-97. Міністерство фінансів України в листі від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570 для визначення складу машин та устаткування рекомендує використовувати цей Класифікатор. А от Держкомстат дотримується протилежної думки, вважаючи, що цей Класифікатор не може застосовуватися при вирішенні питання щодо віднесення матеріальних активів до тієї чи іншої групи основних фондів, а для цього слід керуватися прямими нормами п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток (див. лист від 03.12.2007 р. № 03/7-8/872 на с. 39).
ДПАУ ж у листі від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116 вказує, що Класифікатор ДК 013-97 слід застосовувати з урахуванням чинних норм Закону про податок на прибуток. Тобто якщо виникають протиріччя між вказівками Класифікатора та Закону про податок на прибуток, то пріоритет мають норми Закону про податок на прибуток. Зауважимо, що у своїх консультаціях представники головного податкового органу активно використовують Класифікатор ДК 013-97.
Міні-АТС
Податківці вимагають класифікувати придбання та встановлення міні-АТС як придбання основних фондів групи 1. Відповідно і всі витрати, пов’язані з таким придбанням, на їх думку, слід відносити на збільшення балансової вартості об’єкта основних фондів групи 1 (див., зокрема, лист від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 38 та консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 21, с. 20).
До речі, такого підходу головний податковий орган послідовно дотримується щодо будь-якого телекомунікаційного обладнання, будь то комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення, обладнання для підключення до мережі Інтернет, телефонна станція, телевізійні мережі для передачі відеозображення (див., наприклад, лист від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017, лист від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 38, консультацію представників податкового відомства, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 25, с. 24, лист ДПАУ від 18.06.2004 р. № 4894/6/15-1316).
На наш погляд, правильнішим буде віднесення витрат на придбання міні-АТС до складу групи 4 основних фондів. При цьому оскільки відповідно до п.п. 8.4.1 Закону про податок на прибуток балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості придбання основних фондів з урахуванням транспортних та страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, то витрати на транспортування, монтаж та первісне програмування міні-АТС також підлягають амортизації у складі балансової вартості групи 4.
Підтримку своєї позиції знаходимо в ухвалі ВАСУ від 01.02.2007 р., а також у листі Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики від 03.04.2009 р. № 04-27/470.
Так, ВАСУ констатує, що в питанні віднесення до певної групи самого об’єкта основних фондів — телефонної станції та витрат, супутніх підключенню такого об’єкта, необхідно орієнтуватися на відповідну техдокументацію. Отже, якщо з техдокументації випливає, що всі кабелі та роботи з проектування, прокладання кабелю та монтажу такого обладнання нерозривно пов’язані з цим обладнанням і не можуть бути відокремлені від нього, але можуть бути без пошкодження демонтовані разом з цим обладнанням для подальшої сумісної автономної експлуатації, тоді понесені витрати збільшать балансову вартість тієї групи основних фондів, до якої належить сам об’єкт основних фондів (у цьому випадку — до групи 4).
А Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики у згаданому листі стверджує: комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення (ДБЖ), міні-АТС та інше комунікаційне обладнання слід уключати до групи 4 (до 1 січня 2003 року — до групи 2) основних фондів, а не до групи 1, на чому наполягає ДПАУ. Ключовими факторами для віднесення комунікаційного обладнання до групи 4 є його мобільність, можливість відключення в одному приміщенні та переустановлення до іншого, простота монтажу (демонтажу). Якщо ж витрати на придбання зазначеного обладнання пов’язані безпосередньо з будівлею (включені до кошторисної вартості будівлі) або таке обладнання є окремою спорудою, безперечним стає його віднесення до групи 1.
Телефонний номер
З точки зору ДПАУ, витрати на отримання телефонного номера (з отриманням права абонента розпоряджатися телефонним номером, у тому числі з можливістю продажу такого права, та якщо це право має вартісний вираз) у податковому та в бухгалтерському обліку визнаються об’єктом права власності абонента та розглядаються як нематеріальні активи (див. лист від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 на с. 39).
У податковому обліку нематеріальні активи підлягають амортизації за лінійним методом протягом строку корисного використання, але не більше 10 років (див. п.п. 8.3.9 Закону про податок на прибуток).
Однак думка податкової служби щодо класифікації витрат на отримання телефонного номера не беззаперечна. Нагадаємо: відповідно до п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005 р. № 720, під абонентським номером розуміється номер, який присвоюється абоненту оператором телекомунікацій на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг для ідентифікації в телекомунікаційній мережі кінцевого обладнання (тобто телефонного апарата), підключеного до цієї мережі.
Отже, телефонний номер насправді не має для абонента матеріального втілення. Підприємство користується ним тільки споживаючи послуги зв’язку. Тому говорити при цьому, що абонент має право на телефонний номер, не зовсім коректно. Адже згідно із Законом № 1280 абонент може користуватися телефонним номером тільки у період дії:
— договору з оператором. А такий договір цілком може бути розірвано (і номер передано іншому користувачу) з низки причин (наприклад, за несплату або у зв’язку з порушенням правил користування телекомунікаційними послугами). До того ж оператор має повне право у певних випадках змінити абонентський номер без згоди абонента;
— ліцензії оператора. Адже номерний ресурс виділяє оператору Національна комісія з питань регулювання зв’язку України на час дії його ліцензії. Такий номерний ресурс може бути вилучено в оператора в разі анулювання ліцензії або визнання її недійсною.
У цій ситуації витрати на отримання телефонного номера доцільніше було б уключати до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Утім, вибір тут за платником податків.
Телефонний апарат
Телефонний апарат, очікуваний строк служби якого перевищує 365 календарних днів, у податковому обліку:
— визнається об’єктом основних фондів, якщо його вартість перевищує 1000 грн.;
— відображається в порядку, передбаченому для обліку запасів, якщо його вартість не перевищує 1000 грн. При цьому вартість такого матеріального активу бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
Про це йдеться в листі ДПАУ від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 на с. 39.
Телефонний апарат слід обліковувати у групі 4 основних фондів (п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток).
Реєстратори розрахункових операцій
Реєстратор розрахункових операцій, який планується використовувати в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів (із дати введення в експлуатацію), та вартість якого перевищує 1000 грн., відноситься до основних фондів групи 4 (див. лист ДПАУ від 27.09.2004 р. № 484/4/23-2114).
Банкомати
Із урахуванням норм п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток банківські автомати самообслуговування (банкомати) повинні обліковуватися у групі 4 основних фондів (див. лист ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 38).
Калькулятори та обладнання для обробки грошей
ДПАУ вважає, що калькулятори та обладнання для обробки грошей (обладнання і пристосування для перерахунку, сортування, упаковки, контролю достовірності грошей) вартістю понад 1000 грн. слід відносити до групи 2 основних фондів як електромеханічні прилади, інструменти та інше конторське (офісне) обладнання (див. лист від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316).
Сподіваємося, що надана нами інформація допоможе вам правильно класифікувати придбані (створені) об’єкти основних фондів і ваш облік буде завжди на висоті.
Якщо вартість комп’ютерної програми перевищує 1000 грн.,
така програма належить до групи 4 основних фондів
Лист Державної податкової адміністрації України від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214
(витяг)
<…>
4. Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі — Закон № 334) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
При цьому комп’ютерні програми, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів), відносяться до групи 4 основних фондів. Враховуючи це, комп’ютерна програма вартістю менше 1000 грн. не входить до складу основних фондів платника податку.
Згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 334 під терміном «нематеріальний актив» розуміють об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.
Питання, пов’язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Цивільним кодексом України. Так, статтею 420 цього Кодексу визначено перелік об’єктів права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, відносяться комп’ютерні програми.
Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із статтею 8 цього Закону.
Підпунктом 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334 встановлено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості, з урахуванням індексації згідно з п.п. 8.3.3
цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Враховуючи викладене, якщо вартість комп’ютерної програми перевищує 1000 грн.,
така програма належить до групи 4 основних фондів та амортизується згідно з положеннями пункту 8.3 ст. 8 Закону № 334 за нормою 15 відсотків (або іншою нормою, що не перевищує 15 відсотків).У випадку, якщо вартість комп’ютерної програми є меншою за 1000 грн., ця програма визнається нематеріальним активом та амортизується відповідно до п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334.
<…>
Голова В. Буряк
Комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення,
міні-АТС відносяться до основних фондів групи 1
Лист Державної податкової адміністрації України від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517
Державна податкова адміністрація України розглянула
лист Державної податкової адміністрації в м. Києві <…> з питання віднесення в податковому обліку до груп основних фондів комутаторів, маршрутизаторів, джерел безперебійного живлення, міні-АТС, банкоматів та вивісок на будівлях з назвою фінансової установи і повідомляє.Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) установлено, що основні фонди
— це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.Згідно з п.п. 8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподілено за групами. До складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Таким чином, витрати на комунікаційне обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення) та його підключення до телекомунікаційної мережі в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) за умови їх використання в господарській діяльності платника податку.
Телефонна мережа — це телекомунікаційна мережа, призначена переважно для надання послуг телефонного зв’язку. У свою чергу, телефонний зв’язок — це вид електрозв’язку для передавання голосових повідомлень у реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі (п. 3 Загальних положень Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720).
Відповідно до Державного класифікатора України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507, до коду 13202 віднесено «Станції та системи телефонні», які належать до класу 130200 «Будівлі та споруди ліній зв’язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та інші)» та, відповідно, до підгрупи 130000 «Передавальні пристрої».
Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) установлено, що будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі відносяться до групи 1 основних фондів.
З огляду на викладене, міні-АТС також відносяться до основних фондів групи 1.
Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону до складу основних фондів четвертої групи включаються електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III та постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування» від 27.08.2001 р. № 367 банківський автомат самообслуговування (банкомат) — програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.
Таким чином, банківські автомати самообслуговування (банкомати) слід обліковувати у групі 4 основних фондів.
Що стосується вивіски на будівлі з назвою фінансової установи, то відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону основні фонди груп 1, 2 та 4 містять конкретний перелік видів основних фондів, а до групи 3 відносяться будь-які основні фонди, не включені до груп 1, 2 та 4.
Враховуючи те, що за своєю характеристикою основні фонди груп 1, 2 та 4 не включають вивіски на будівлях з назвою підприємства, їх необхідно віднести до групи 3 основних фондів.
Заступник голови С. Чекашкін
Класифікатор основних фондів не може використовуватися на практиці
Лист Державного комітету статистики України від 03.12.2007 р. № 03/7-8/872
На запит щодо надання роз’яснень з визначення груп основних фондів згідно з Класифікацією основних фондів (КОФ) ДК 013-97 повідомляємо.
В основу КОФ покладено розподіл основних фондів на 3 групи, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.96 р. № 1075, яка втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 617. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. № 349-IV визначає розподіл основних фондів на 4 групи, а не на 3, визначених попередньо редакцією цього
Закону, узгодженою з КОФ.Прийняття зазначених нормативно-правових актів скасовує підстави щодо практичного використання КОФ. У питаннях віднесення основних фондів до тієї чи іншої групи слід керуватись чинним законодавством.
Визначення груп основних фондів для нарахування амортизаційних відрахувань з метою оподаткування має здійснюватись виключно на підставі
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (стаття 8).Для цілей бухгалтерського обліку формування інформації з основних засобів, у тому числі нарахування амортизації, має здійснюватись згідно з вимогами
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509.
Заступник директора департаменту Н. Луценко
Витрати на придбання телефонного апарата після 01.01.2003 р.
збільшують балансову вартість 4 групи
Лист Державної податкової адміністрації України від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116
Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»
(далі — Закон) до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.У разі, якщо підприємство орендує приміщення та при цьому несе витрати щодо встановлення телефону та підключення його до ліній зв’язку, то відповідно до п.п. 8.8.1 ст. 8 Закону в разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об’єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди) за винятком вартості фактично приведених його поліпшень при застосуванні пункту 8.7 цього Закону.
Таким чином, витрати на проектування, прокладення кабелю та підключення його до ліній зв’язку відносяться до збільшення балансової вартості першої групи основних фондів, вартість телефонного апарата — другої або четвертої групи основних фондів і підлягають амортизації за ставками, передбаченими для відповідної групи основних фондів.
Якщо витрати на придбання телефону мали місце до 01.01.2003 р. (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 № 349-IV), то зазначені витрати відносяться до основних фондів другої групи. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 № 349-IV (далі починаючи з 2003 року у складі основних фондів з’явилась 4 група). Отже, враховуючи
другий абзац пункту 15 Перехідних положень Закону № 349-IV, якщо основні фонди придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку), тобто після 01.01.2003 р., такі витрати включаються до 4 групи основних фондів.Що стосується відображення витрат на одержання телефонного номера, то у бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» до нематеріальних активів відносяться активи, що не мають матеріальної форми, що можуть бути ідентифіковані й утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду понад один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.
У податковому обліку під терміном «нематеріальний актив» маються на увазі об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права власності платника податку.
Таким чином, оскільки придбання телефонного номера відповідає всім вищезазначеним критеріям, витрати на одержання телефонного номера можна визнати об’єктом права власності орендаря та віднести до нематеріальних активів.
У податковому обліку для нематеріальних активів передбачено лінійний метод амортизації, відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку, самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 разів безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Заступник голови ДПА України Ю. Гриб
