Теми статей
Обрати теми

Про надання інформації. Довідник причин про невизнання поданої звітності як податкової

Редакція БК
Лист від 22.10.2010 р. № 11096/6/31-4019

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ від 22.10.2010 р. № 11096/6/31-4019

Про надання інформації

 

Державна податкова адміністрація України <...> щодо відмов у прийнятті декларацій з податку на додану вартість повідомляє наступне.

Згідно ст. 3 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», із змінами і доповненнями, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Стосовно незаконних відмов у прийомі звітності повідомляємо, що відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, за що передбачено відповідальність у порядку, визначеному законом.

Для приймання документів податкової звітності в органах ДПС спеціально виділене та обладнане за принципом операційного залу приміщення із встановленими робочими станціями із системою приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності (за технологією «єдиного вікна»).

Слід зазначити, що на Колегії ДПА України, яка відбулася 24.09.2010 р., розглядалися окремі питання стосовно прийняття податкової звітності. При цьому керівників обласних ДПА попереджено про персональну відповідальність за порушення чинного законодавства при прийнятті податкової звітності.

Треба зазначити, що масовий перехід платників податків на подання звітності в електронному вигляді, при якому електронні документи створюються у форматі, затвердженому ДПА України з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, дозволить знизити напругу у даному питанні, так як при поданні електронних документів виключається сама можливість створення більшості помилок.

Водночас запровадження обов’язкового подання платниками податкової звітності за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку передбачено проектом Податкового кодексу.

Щодо прийняття податкової звітності ТОВ «Монсанто Україна» та ТОВ «Лего Україна», то за інформацією ДПА у м. Києві прийнята та внесена до бази даних ДПІ у Солом’янському районі м. Києва.

Також з метою подальшого інформування членів Європейської Бізнес Асоціації надаємо Довідник причин про невизнання поданої звітності як податкової (додається).

 

З повагою, заступник Голови С. І. Лекарь

 

 

Додаток 1

Довідник причин про невизнання поданої звітності як податкової

№ з/п 

Опис причин відмови 

Законодавча підстава для відмови 

Опис алгоритму 

Витяг з нормативних документів 

1

2

3

4

5

Не зазначено обов’язкового реквізиту: код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ. Не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються. Не підписано відповідними посадовими особами. Не скріплено печаткою 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та згідно з вимогами наказу ДПАУ (визначення переліку обов’язкових реквізитів) 

Не заповнене одне із полів 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181: «Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження» 

Заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність подана не в повному обсязі (подання додатків без основної декларації або відсутність обов’язкових додатків), неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті), наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 

Візуальний контроль у разі заповнення відповідних рядків декларації в разі подання звітності на паперовому або магнітному носії 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181: «Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження» Абз. 2 — 3 пп. 4.2 п. 4 Порядку:

«...у разі наявності експортних операцій — оригінали п’ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»);

при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування — копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності»

Заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність подана не в повному обсязі (подання додатків без основної декларації або відсутність обов’язкових додатків), неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті), наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання, подана ксерокопія звітного документа 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 

Візуальний контроль 

Абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону 2181... 

Декларація з ПДВ подана неплатником цього податку 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97 «Про податок на додану вартість», пп. 1.1 та пп. 1.2 п. 1 Порядку 

Якщо ІПН СПД не заповнений та р. 7 декларації = 0
(р. 20 = р. 27 — умова виключення з правила) 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ: «7.2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним
органом державної податкової служби України, та враховується
у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків»

Пп. 1.1 п. 1 Порядку: «Подання податкової декларації з ПДВ (далі — декларація) передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181» 

Пп. 1.2 п. 1 Порядку: Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами Закону про ПДВ 

Подання декларації з ПДВ від осіб, реєстрацію платником ПДВ яких анульовано 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2, абз. 3 пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону про ПДВ, пп. 1.2 п. 1 Порядку 

Від суб’єкта господарювання, реєстрацію платником ПДВ якого анульовано, приймається декларація з ПДВ за звітний (податковий) період, що дорівнює періоду анулювання реєстрації платником ПДВ у разі, якщо така декларація подається в строки, визначені Законом № 2181.

Податкова звітність з ПДВ після закінчення строків, визначених Законом № 2181, від осіб, реєстрацію платником ПДВ яких анульовано, не приймається 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ: «7.2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків»;

«7.2.4. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону,

втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду» 

Абз. 3 пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону про ПДВ: «... якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання».

Пп. 1.2 п. 1 Порядку: «Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами Закону про ПДВ» 

Подання уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від осіб, реєстрацію платником ПДВ яких анульовано 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, пп. 1.2
п. 1 та пп. 4.4
п. 4 Порядку 

Дата подання уточнюючого розрахунку не може бути більшою дати анулювання реєстрації платника ПДВ. Уточнюючий розрахунок після дати анулювання реєстрації платником ПДВ не може бути прийнято 

Пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ: «7.2.3 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків»

Пп. 4.4 п. 4 Порядку: «Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов’язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з ПДВ (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ
у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок»

Пп. 1.2 п. 2 Порядку: Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами Закону про ПДВ 

Якщо дата реєстрації платником ПДВ більше 1 числа звітного місяця, декларація за звітний (податковий) період, що відповідає місяцю реєстрації, не подається 

Абз. 2 п.п. 7.8.1 Закону про ПДВ;

абз. 2 пп. 2.2 п. 2 Порядку 

Якщо дата реєстрації платником ПДВ припадає на 1 число місяця — перша податкова декларація з ПДВ подається за звітний (податковий) період, що відповідає місяцю реєстрації. Якщо дата реєстрації платником ПДВ не припадає на 1 число звітного місяця, декларація за звітний (податковий) період, що відповідає місяцю реєстрації, не подається та відповідно не повинна бути прийнятою 

Абзац 2 пп. 7.8.1 п. 7.8.ст. 7 Закону про ПДВ: «Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця». 

Пп. 2.1 п. 2 Порядку: «Звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону, і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподаткованих операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів».

Абз. 2 пп. 2.2 п. 2 Порядку: «У разі, якщо особа зареєстрована платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця» 

Подання уточнюючого розрахунку у разі, якщо не було подано декларацію за такий звітний (податковий) період 

П. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 

Якщо у звітному періоді, за який подається уточнюючий розрахунок, відсутня звітна (нова звітна) декларація 

П. 5.1 ст. 5 Закону № 2181: «Самостійне узгодження податкового зобов’язання

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок»

Подання декларації з податку на прибуток від осіб, для яких звітний податковий період не настав та закінчується останнім календарним днем податкового періоду, наступним за періодом, всередині якого відбулося взяття на облік податковим органом 

П. 11.1 Закону про прибуток 

Якщо звітний податковий період не настав 

П. 11.1 ст. 11 Закону про прибуток: «Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Для державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» податковий період становить один рік.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації» 

10 

Подання уточнюючого розрахунку до граничного терміну подання податкової декларації 

Абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 

 

«5.1. Самостійне узгодження податкового зобов’язання.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок» 

11 

 

Подання платниками податкової звітності з ПДВ або податку на прибуток, яка не відповідає обраному режиму оподаткування 

 

Ст. 8 та п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ, абз. 4 — 5 п. 1.2 Порядку 

 

Невідповідність заповнення декларації обраному режиму оподаткування 

 

Абз. 4 — 5 п. 1.2 Порядку: «Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (ст. 81 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку —

для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період» 

Платники податку — переробні підприємства, які згідно із п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ суми ПДВ, що повинні сплачуватися до бюджету за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовують виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі, подають податкову декларацію з ПДВ (переробного підприємства), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. 

Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» — для суб’єктів спрощеної системи оподаткування;

Закон України від 17.12.98 р. № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» — для платників фіксованого сільськогосподарського податку;

п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток — для неприбуткових організацій;

наказ ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143 — для підприємства;

наказ ДПАУ від 31.03.2003 р. № 146 — для страховиків;

наказ ДПАУ від 31.03.2003 р. № 148 — для банків 

12 

Подання уточнюючого розрахунку, період уточнення в якому більший ніж строк давності 

Абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 

 

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок 

13 

Проведення перевірки 

П. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 

 

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку 

 

Коментар редакції

 

Наскільки можна судити з тексту листа, запитання стосувалося фактів незаконної відмови в прийнятті податкової декларації з ПДВ, відправленої податковому органу в електронному вигляді. У своїй відповіді ДПАУ цілком правильно зазначила, що прийняття податкової звітності є обов’язком органу податкової служби. Відмовити в прийнятті можуть тільки в чітко визначених випадках, — вони перелічені в додатку до листа, що коментується.

Утім, практика виявляється багатшою за теорію, викладену в листі. Як свідчать запитання, поставлені слухачами в ході осіннього туру семінарів ВБ «Фактор», останнім часом відмова в прийнятті електронної податкової звітності, відправленої електронною поштою, не таке вже й рідке явище. Причому в багатьох випадках у квитанції № 2 як підстава для неприйняття податкової декларації в електронному вигляді міститься твердження про те, що договір про визнання електронних документів недійсний. При цьому платник запевняє, що договір насправді дійсний, оскільки не було жодних підстав для його розірвання.

Нагадаємо: договір про визнання електронних документів може бути розірвано податковим органом в односторонньому порядку тільки у двох випадках (вони перелічені в тексті типового договору): якщо сплив строк дії посилених сертифікатів ключів ЕЦП платника і він не надав нові або якщо змінилося місце реєстрації платника. Здебільшого, як ви розумієте, подібних підстав для розірвання договору платники не давали.

Траплялися і зовсім анекдотичні ситуації, коли в того самого платника за той самий період електронну декларацію з ПДВ приймали, а з податку на прибуток, що містить небажані для податкового органу показники, — ні. Причому саме під тим приводом, що договір про визнання електронних документів недійсний. Як же так може бути, що договір про визнання електронних документів діє вибірково щодо декларацій і розрахунків за різними податками?

Вочевидь, платники зіткнулися зі зловживанням з боку податкових органів, і досить поширеним. Причому мотиви податківців зрозумілі: як ще змусити платника показати в декларації потрібне податкове навантаження, якщо цей платник не приходить особисто до податкової інспекції, надсилаючи декларацію, яку, як відомо із Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (далі — Закон № 2181), повинні прийняти без попередньої перевірки відображених у ній показників. От і доводиться вигадувати для відмови формально законні підстави.

Як із цим боротися? Звісно, можна оскаржити відмову в прийнятті декларації у своєму податковому органі. Однак масовість відмов наводить на думку, що подібне порушення з боку податкових органів є системним та санкціонованим «зверху». І навряд чи звернення до свого податкового органу дасть позитивний результат. Найімовірніше, платника запросять на прийом та спробують переконати показати в декларації потрібні показники.

У такому разі єдиний законний спосіб боротьби з таким порушенням — судове оскарження рішення податкового органу про застосування фінансової санкції за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (170 грн. згідно з п.п. 17.1.1 Закону № 2181). Оскаржувати факт відмови у прийнятті декларації (квитанцію № 2) у суді немає сенсу — з точки зору суду така квитанція, як і сам факт відмови, не є предметом оскарження. А от рішення про застосування фінансових санкцій оскаржити можна і потрібно. Безпідставність такого рішення слід підтвердити квитанцією № 1 із зафіксованим фактом доставки файлу з декларацією, квитанцією № 2 з відмовою в їх прийнятті та діючим договором про визнання електронних документів. Важливо довести в суді відсутність підстав для розірвання договору податковим органом в односторонньому порядку, про які зазначалося вище. У цьому допоможе наявність діючих посилених сертифікатів ключів ЕЦП. Украй бажано при цьому, щоб на копіях сертифікатів у канцелярії податкового органу було проставлено штамп із датою та номером вхідної кореспонденції. Адже це підтвердить, що копії сертифікатів було подано до податкового органу своєчасно.

Нам відомо про позитивні судові рішення за подібними спорами, і як тільки текст такого рішення опиниться в розпорядженні редакції, ми обов’язково його опублікуємо, щоб допомогти решті платників, які зіткнулися з подібним порушенням, відстояти свої законні права.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі