Новини&Законодавство

Зміни в законодавстві про факторинг

Законом України від 09.09.2010 р. № 2510-VI унесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо факторингу.

Так, зі ст. 350 «Факторингові операції» Господарського кодексу виключено норму щодо можливості банків супроводжувати факторингові операції наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних послуг, а також норму, згідно з якою договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.

Щодо змін у Цивільному кодексі, то ними дозволяється здійснювати плату за факторинг у будь-який передбачений договором спосіб. Також відтепер фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності не може бути фактором.

Відповідно до змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк має право здійснювати, зокрема, таку операцію, як фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) і пов’язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред’явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника.

У Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції викладено пункт, в якому дається визначення поняттю «фінансова установа». До того ж ст. 5 доповнено пунктом, який наділяє фінансові установи правом надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу.

Закон № 2510-VI набрав чинності з 09.10.2010 р.

(Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу» від 09.09.2010 р. № 2510-VI)

Установлено відповідальність за порушення умов видачі векселів

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу векселів» від 09.09.2010 р. № 2511-VI унесено зміни до:

— Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП);

— Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV (далі — Закон № 606);

— Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III (далі — Закон № 2374).

Так, КУпАП та Закон № 2374 доповнено новою нормою щодо відповідальності за порушення умов видачі векселів. Відповідно до змін за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов’язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем — трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу — векселедавця (за переказним векселем — трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п’ятисот нмдг (від 6800 до 8500 грн.).

Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Змінами до Закону № 606 до переліку виконавчих документів, на підставі яких державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень, додано такі виконавчі документи, як опротестовані нотаріусом векселі, крім векселів, опротестованих у недатуванні акцепту.

Крім того, у Законі № 2374 уточнено, що в разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

При цьому, якщо вексель підписується:

від імені юридичних осіб — власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою;

від імені фізичних осіб — підприємців — власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

Закон від 09.09.2010 р. № 2511-VI набере чинності з 01.01.2011 р.

(Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу векселів» від 09.09.2010 р. № 2511-VI)

З 1 жовтня змінився порядок держреєстрації прав на нерухомість

Законом України від 11.03.2010 р. № 1878-VІ викладено у новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV, а також унесено зміни до інших законодавчих актів України.

Законом № 1878-VІ також визначено, що Міністерство юстиції України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав. Відповідно до зазначеного Закону державною реєстрацією прав є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом № 1878-VІ, здійснюється з 1 січня 2012 року. До зазначеної дати державна реєстрація права власності та права користування (найму, оренди) на об’єкти нерухомого майна тощо проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі — Реєстр).

У зв’язку з цим до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі — Тимчасове положення № 7/5) внесено зміни, що набрали чинності з 1 жовтня 2010 року.

Держінформ’юст на своєму офіційному сайті повідомляє, що ним як адміністратором Реєстру забезпечено технічну реалізацію норм Тимчасового положення № 7/5.

Так, у Реєстрі забезпечено можливість державної реєстрації виникнення, переходу або припинення не тільки права власності на нерухоме майно, а й права користування (сервітуту) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, довірчого управління нерухомим майном. Відповідно інформація, що надаватиметься з Реєстру, буде містити відомості про правонабувача (правонабувачів), підстави виникнення, переходу чи припинення речового права, його зміст та характеристику, а також час дії речового права.

Оновлене програмне забезпечення Реєстру прав власності на нерухоме майно впроваджено в робочу експлуатацію, тому фізичні та юридичні особи мають можливість реалізувати своє право на офіційне визнання державою речових прав на нерухоме майно, що їм належать.

(Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р. № 1878-VІ)

Узагальнююче податкове роз’яснення
щодо подання уточнюючих розрахунків

ДПАУ затвердила Узагальнююче податкове роз'яснення щодо подання уточнюючих розрахунків платниками податків.

Так, ДПАУ нагадала таке: у разі якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки в показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації, та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов’язання.

Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, якщо заявлені в податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках) суми податкових зобов’язань за даними документальних перевірок занижені або завищені.

Таким чином, установлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, у частині виявлених порушень, у платника відсутні.

Наказ від 30.09.2010 р. № 756 набрав чинності з 30.09.2010 р.

(Наказ ДПАУ «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків» від 30.09.2010 р. № 756)

Великі підприємства повинні подавати
 податковим органам річну фінзвітність

Кабмін доповнив Порядок подання фінансової звітності, затверджений урядовою постановою від 28.02.2000 р. № 419, нормою щодо подання фінансової звітності високоприбутковими підприємствами.

Так, підприємства (крім банків та інших фінансових установ), які отримують дохід від будь-якої діяльності більше ста мільйонів гривень на рік, повинні подавати податковим органам річну фінансову звітність.

Постанова від 29.09.2010 р. № 879 набрала чинності з 05.10.2010 р.

(Постанова КМУ «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку подання фінансової звітності» від 29.09.2010 р. № 879)

ПФУ не бажає приймати рішення про
відстрочення сплати пенсійних внесків

Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) в листі від 14.09.2010 р. № 15912/03-20 надав роз'яснення щодо відстрочення сплати пенсійних внесків.

Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі — Закон № 1058) страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

При цьому сума страхових внесків, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у встановлені строки, вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Також ПФУ підкреслив, що Законом № 1058 не передбачено винятків або пільг щодо нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від фінансової відповідальності.

Ураховуючи наведене, ПФУ вважає, що він позбавлений можливості приймати рішення щодо відстрочення сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ.

(Лист Пенсійного фонду України «Щодо відстрочення сплати пенсійних внесків» від 14.09.2010 р. № 15912/03-20)

ПФУ нагадав підприємцям-спрощенцям
 про необхідність сплати страхових внесків

Як відомо, Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461-VI установлено обов'язкову сплату підприємцями — фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду (далі — ПФУ).

Зазначеним особам надано право самостійно визначати суму страхового внеску для себе та членів своєї сім'ї. При цьому розмір внеску з урахуванням частини єдиного або фіксованого податку, який перераховується до ПФУ, повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більше розміру страхового внеску, обчисленого з максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, з якої сплачуються внески.

На офіційному сайті ПФУ (

Так, мінімальний страховий внесок для підприємців — фізичних осіб на спрощеній системі оподаткування у 2010 році становить:

за липень — вересень — 294,82 грн.;

за жовтень — листопад — 301,12 грн.;

за грудень — 306,10 грн.

Раніше в повідомленні ПФУ про сплату страхових внесків підприємцями на спрощеній системі оподаткування вказувалося, що сплата страхових внесків здійснюється

за липень — вересень 2010 року — до 20 жовтня 2010 року;

за жовтень — грудень 2010 року — до 20 січня 2011 року.