Затверджено нові форми статзвітності зі статистики праці
З метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики праці Державний комітет статистики України (далі — Держкомстат) наказом від 29.06.2011 р. № 163 (далі — наказ № 163) затвердив такі форми статзвітності зі статистики праці:
— № 1-ПВ (умови праці) (один раз на два роки) «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці» (починаючи зі звіту за 2011 рік);
— № 6-ПВ (річна) «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання» (починаючи зі звіту за 2011 рік).
Також вводяться в дію починаючи із звіту:
— за I квартал 2012 року — № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці»;
— за січень 2012 року — № 1-ПВ (місячна) «Звіт з праці».
Наказом № 163 встановлено, що з 1 лютого 2012 року втратять чинність форми № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці» та № 1-ПВ (місячна) «Звіт з праці», затверджені наказом Держкомстату від 28.07.2010 р. № 307.
Зауважимо, що згідно з п. 2 наказу № 163 форми державних статистичних спостережень, затверджені цим наказом, поширюються на юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи, визначені за переліком органів державної статистики.
Водночас квартальні та місячні форми статзвітності № 1-ПВ, затверджені наказом № 307, поширюються на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи.
Наказ № 163 набрав чинності з 29.06.2011 р.
(Наказ Держкомстату «Про затвердження форм державних статистичних спостережень зі статистики праці» від 29.06.2011 р. № 163)
Про обкладення ПДФО сум матеріальної допомоги
ДПАУ в листі від 22.06.2011 р. № 11552/6/17-0715 надала роз'яснення щодо обкладення податком на доходи фізичних осіб сум матеріальної допомоги.
Головне податкове відомство вважає: якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими відповідно до норм трудового законодавства, то така матеріальна допомога в цілях оподаткування прирівнюється до заробітної плати та вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується за ставками, установленими п. 167.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) (тобто 15 і 17 %), з урахуванням вимог п. 164.6 цього Кодексу (сума такої допомоги зменшується на суму ЄСВ, податкової соціальної пільги за її наявності).
Якщо роботодавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу згідно з їх заявами у зв’язку з сімейними обставинами, що має разовий характер (наприклад, для вирішення соціально-побутових проблем), то її оподаткування регулюється п. 170.7 ПКУ.
Таким чином, сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається на користь платника податків протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 ПКУ (у 2011 році — 1320 грн.), не включається до оподатковуваного доходу одержувача такої допомоги.
Сума перевищення допомоги над зазначеним розміром уключається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.18 ПКУ та підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ.
Нагадаємо, що благодійникам необхідно вказати відомості про надання сум матеріальної допомоги в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, а саме:
— матеріальна допомога, що має систематичний характер, відображається з ознакою доходу «101»;
— неоподатковувана частина нецільової благодійної допомоги (1320 грн.) відображається з ознакою доходу «169», а оподатковувана — з ознакою доходу «126».
(Лист ДПАУ «Про розгляд листа» від 22.06.2011 р. № 11552/6/17-0715)
ДПАУ роз’яснила, як вести облік відходів на підприємстві
Як відомо, ДПАУ в листі від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 оприлюднила новий підхід до сплати екологічного податку за відходи, зокрема побутові відходи. Так, головне податкове відомство вважає, що починаючи з 01.01.2011 р. суб’єкт господарювання (незалежно від отримання дозволу на створення та розміщення відходів і наявності договору зі спеціалізованим підприємством на вивезення та утилізацію відходів) повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) відходів протягом звітного кварталу на загальних підставах.
Інакше кажучи, платником екологічного податку фактично стає будь-який суб’єкт господарювання, в діяльності якого утворюються відходи. Виняток, з урахуванням прямої норми Податкового кодексу України (п. 240.5), ДПАУ готова зробити тільки для спеціалізованих підприємств, що займаються заготівлею вторсировини.
Така позиція податкових органів породжує відразу низку нових запитань, на які в зазначеному листі відповідей немає. Зокрема, як вести облік побутових відходів, адже навіть Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР відповідний обов’язок передбачає тільки щодо відходів виробництва (п. «г» ст. 17).
У листі від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817 ДПАУ вказує, що згідно з п. 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2034 (далі — Порядок № 2034), первинний облік відходів здійснюється відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
Паспортизація відходів передбачає складання та ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстраційних карток об’єктів утворення, обробки та утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» (п. 9 Порядку № 2034).
Починаючи з 1 січня 2009 року всім суб’єктам господарювання рекомендовано вести первинний облік відходів за формою № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари». Цю форму та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. № 342 (далі — Інструкція № 342). Запровадження на підприємстві типової форми № 1-ВТ здійснюється наказом керівника підприємства або керівника відповідної служби підприємства (зразок такого наказу наведено в додатку до Інструкції № 342) (абзац другий п. 1.4 Інструкції № 342).
До цієї форми не включаються дані про речовини (продукти, сполуки), які є готовою продукцією, що підлягає подальшому використанню, напівфабрикати, призначені за технологією виробництва для подальшої переробки з метою отримання готової продукції, а також відходи, що надходять у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря (п. 1.2 Інструкції № 342).
Інформація, наведена в типовій формі № 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку та паспортизації відходів, складання адміністративних даних, проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрації місць утворення, переробки та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів та отримання дозволів на утворення та розміщення відходів, отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами та упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною й небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно транскордонних перевезень відходів тощо (абзац четвертий п. 1.4 Інструкції № 342).
(Лист ДПАУ «Щодо оподаткування операцій з відходами» від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817)
Оскаржити податкові повідомлення-рішення можна протягом трьох років
ДПАУ в листі від 20.05.2011 р. № 6082/5/10-1016 погодилася з позицією Вищого адміністративного суду України (див. лист ВАСУ від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11): оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, яким визначено грошове зобов’язання, можна протягом 1095 днів із дня отримання такого акта платником податків.
Нагадаємо: неоднозначність щодо вирішення питання про строки судового оскарження виникла у зв’язку з тим, що ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає інші, набагато менш тривалі, строки: шість місяців, якщо платник податків не подавав скаргу до вищого за рівнем податкового органу, та один місяць, якщо платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження, після завершення якої він звертається з позовом до суду.
(Лист ДПАУ «Щодо вирішення розбіжності між нормами пунктів 56.18 та 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України» від 20.05.2011 р. № 6082/5/10-1016)
Мінекономіки роз’яснило, коли використання
правил Інкотермс є обов’язковим
Міністерство економіки України (далі — Мінекономіки) у листі від 10.06.2011 р. № 4201-24/939 розглянуло питання обов'язковості застосування правил Інкотермс-2010 при укладенні договорів постачання:
1) між українським суб'єктом господарської діяльності та нерезидентом;
2) між українськими суб'єктами господарської діяльності.
У листі Мінекономіки доходить висновку, що з урахуванням чинного законодавства та нормативно-правової бази в процесі здійснення зовнішньоекономічної операції використання правил Інкотермс має обов’язковий характер.
При цьому суб’єкти господарської діяльності мають можливість укладати контракти, використовуючи при цьому правила Інкотермс будь-якої редакції, погодженої сторонами контракту, у тому числі й Правила ICC щодо використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі в редакції 2010 року (тобто Інкотермс-2010), які почали застосовуватися у світі з 01.01.2011 р.
При укладенні договорів постачання між українськими суб’єктами господарської діяльності, Мінекономіки пропонує керуватися абзацом першим п. 4 ст. 265 Господарського кодексу України, згідно з яким сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право узгоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність учасників господарських відносин за невикористання правил Інкотермс у договорах, укладених між українськими суб’єктами господарської
діяльності.(Лист Мінекономіки «Щодо набуття чинності новою редакцією ІНКОТЕРМС-2010» від 10.06.2011 р. № 4201-24/939)
