Парламент виправив окремі норми Податкового кодексу
Ось ми й дочекалися моменту, коли законодавці усвідомили багато які помилки, допущені в тексті Податкового кодексу України (далі — ПКУ), та вирішили виправитися. 7 липня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 8217. На відміну від колишніх законів, що вносили несуттєві зміни до тексту ПКУ, цей Закон передбачає значні коригування порядку розрахунку та справляння практично всіх податків (податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, акцизного податку, екологічного податку тощо), а також адміністрування податків.
Ключовими щодо податку на прибуток можна назвати поправки, що дають можливість: уключати до витрат продавця витрати, які формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), аванс за які було отримано до 01.04.2011 р.; коригувати доходи/витрати при поверненнях авансів, отриманих/перерахованих до 01.04.2011 р.; ураховувати суму авансового внеску, не перекриту податком на прибуток у I кварталі 2011 року; визначати витрати при імпорті в частині, не оплаченій раніше, за офіційним курсом, що діяв на дату здійснення придбання; запровадити необхідність обліку загальновиробничих витрат у складі собівартості продукції згідно з положеннями П(С)БО.
Стосовно податку на доходи фізичних осіб можна відзначити вирішення питання з невключенням до складу додаткового блага сум умовно нарахованих процентів, можливістю зменшення бази оподаткування при виплатах за цивільно-правовими договорами на суму єдиного соціального внеску.
На жаль, не всі коригування ПКУ, на які сподівався загал, було прийнято. Наприклад, заборона віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у єдиноподатників — фізичних осіб до податкових витрат залишилася без змін.
Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Однак деякі його норми набувають чинності з 1 жовтня 2011 року, з 1 серпня 2011 року, з 1 січня 2012 року. А норма щодо визначення «імпортних» витрат набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
(Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 12.03.2011 р. № 8217)
Змінено Порядок здійснення торговельної діяльності
Кабінет Міністрів України постановою від 29.06.2011 р. № 706 уніс зміни до Порядку здійснення торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених урядовою постановою від 15.06.2006 р. № 833 (далі — Порядок № 833).
Так, змінено назву зазначеного Порядку, і тепер він називається «Порядок здійснення торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів».
Змінами уточнено, що підприємство, крім роздрібної, дрібнороздрібної торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства, може мати торговельні об’єкти оптової торгівлі, складське приміщення або мережу складів.
Також визначено, що режим роботи торговельного об’єкта і закладу ресторанного господарства, які належать до комунальної власності, установлюється органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
Крім того, розділ «Правила торговельного обслуговування населення» Порядку № 833 доповнено новими положеннями, згідно з якими суб’єкт господарювання зобов’язаний:
— забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів при здійсненні розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
— забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на зберігання особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється на таких торговельних об’єктах;
— створити умови для зберігання речей споживачів у разі, коли вхід до торговельного об’єкта з товарами, що реалізуються в таких закладах, заборонено.
Нагадаємо: постановою КМУ від 29.09.2010 р. № 878 було встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги):
до 1 липня 2011 року — суб’єкти господарювання (крім суб’єктів малого підприємництва), які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
до 31 грудня 2011 року:
— суб’єкти малого підприємництва, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
— суб’єкти господарювання, уключаючи суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб (див. замітку «Визначено нові умови переведення торговців на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари»).
На момент підготовки номера документ не набрав чинності.
(Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833» від 29.06.2011 р. № 706»)
Мінфін визначив форми регістрів бухобліку для малих підприємств
Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2011 р. № 720 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами (далі — Методичні рекомендації).
Зазначені Методичні рекомендації призначено для ведення регістрів бухгалтерського обліку (далі — регістри) суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат, зокрема відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 Податкового кодексу України, та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Методичні рекомендації визначають систему регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (далі — Спрощений фінансовий звіт) за формою згідно з додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39.
У документі запропоновано здійснювати систематизацію господарських операцій у таких журналах обліку господарських операцій, як:
— Журнал 1-мс обліку активів (додаток 1 до Методичних рекомендацій);
— Журнал 2-мс обліку капіталу та зобов’язань (додаток 2 до Методичних рекомендацій);
— Журнал 3-мс обліку доходів (додаток 3 до Методичних рекомендацій);
— Журнал 4-мс обліку витрат (додаток 4 до Методичних рекомендацій).
Інформація про господарські операції з журналів 1-мс та 2-мс використовується для складання Балансу (форма № 1-мс), а з журналів 3-мс та 4-мс — для складання Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс), Спрощеного фінансового звіту.
За необхідності, зокрема у разі значного обсягу господарських операцій, додатково можуть застосовуватися п’ять відомостей обліку необоротних активів, нарахування амортизації, розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами та бюджетом, розрахунків з працівниками, витрат на ремонт і поліпшення основних засобів. Також за необхідності можуть використовуватися додаткові регістри (виготовлені самостійно).
Наказ від 15.06.2011 р. № 720 набрав чинності з 15 червня 2011 року.
(Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами» від 15.06.2011 р. № 720)
На винагороду, отриману за договором доручення,
ЄСВ нараховується
Пенсійний фонд України у листі від 17.05.2011 р. № 9782/03-30 оприлюднив думку щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) на винагороду, отриману за договором доручення.
Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується здійснити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії, що є характерною ознакою договорів про надання послуг.
Базою для нарахування ЄСВ для платників цього внеску відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI є, зокрема, сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Ураховуючи викладене вище, винагорода, отримана за договорами доручення, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
(Лист Пенсійного фонду України «Щодо нарахування ЄСВ на винагороду, отриману за договором доручення» від 17.05.2011 р. № 9782/03-30)
При розрахунку 10 % ліміту береться сукупна
балансова вартість основних засобів
на 1 січня 2011 року
ДПАУ в листі від 27.05.2011 р. № 100011/6/15-0315 надала роз’яснення з питання розрахунку 10-відсоткового ліміту.
Згідно з п. 146.12 Податкового кодексу України сума витрат, пов’язана з ремонтом і поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт і поліпшення було здійснено.
Отже, при розрахунку 10-відсоткового ліміту слід брати сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів на 01.01.2011 р. і враховувати витрати на ремонт і поліпшення об’єктів основних засобів у тому періоді, в якому їх було здійснено.
(Лист ДПАУ «Щодо питання розрахунку 10-відсоткового ліміту» від 27.05.2011 р. № 100011/6/15-0315)
