Теми статей
Обрати теми

Дорогі ремонти: податкова доля

Редакція БК
Стаття

Дорогі ремонти: податкова доля

 

Головбухи підприємств, які проводять великомасштабні ремонти, вартість яких перевищує горезвісну 10%-ву межу, іноді звертають увагу на нестиковки податкового та бухгалтерського законодавства.

У таких випадках виникає запитання: чи можна в податковому обліку суму перевищення 10%-го порога віднести до витрат звітного періоду, якщо відповідний ремонт не збільшив очікувані економічні вигоди від експлуатації відремонтованого об’єкта?

Іван Чалий, консультант «Б & К»

 

Проаналізуємо ситуацію, що склалася.

Що стосовно бухобліку, то всьому світу відомий лише один критерій, що визначає бухгалтерську долю ремонтних витрат. Це якісна ознака: якщо у результаті ремонту первісно очікувані вигоди від об’єкта основних засобів зросли, то відповідні витрати потрібно капіталізувати. Якщо такого результату немає, то всю суму ремонтних витрат потрібно списати у поточні витрати.

Принцип капіталізації

описаний у п. 14 ПСБО 7:

«Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта»*

* Звернемо увагу на те, що у цитованій нормі стандарт навіть не використовує термін «ремонт». Багато хто вважає, що саме поняття ремонти може характеризувати тільки ті зміни, які призначені не для збільшення економічних вигод, а лише для підтримки необхідних експлуатаційних характеристик. Однак поняття «ремонт» у вітчизняній нормативці часто включається до ширшої категорії «поліпшення», що дає можливість не так суворо інтерпретувати його суть.

А правило списання зафіксоване у п. 15 ПСБО 7:

«Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат».

Таким чином, з точки зору традиційної моделі обліку, витрати, описані у запитанні, мають бути списані. Незалежно від того, в яку суму обійшовся ремонт.

Разом з тим ми повинні зазначити, що віднедавна в українській системі обліку з’явилась одна «національна особливість», що дозволяє вести бухгалтерський облік ремонтних витрат інакше. Ідеться про альтернативну облікову політику, зелене світло для якої дане у п. 14 ПСБО 7:

«Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством».

Про що ж нам говорить податкове законодавство в особі Податкового кодексу України (далі — ПКУ)?

Заглянемо до

п. 146.11 ПКУ:

«Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт і поліпшення».

Це, по суті, податковий принцип капіталізації.

Якщо уважно аналізувати зміст цієї норми, то ми дійдемо висновку, що ПКУ вводить одразу два критерії капіталізації:

— кількісний — перевищення 10%-го бар’єра, і

— якісний — зростання майбутніх економічних вигод.

У такому разі, на перший погляд, відповідь на поставлене запитання буде досить простою: коли ремонт не тягне за собою зростання майбутніх економічних вигод, то незалежно від його вартості усі відповідні витрати підлягають негайному списанню як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Однак ми б не поспішали з такими висновками.

Проблема полягає в тому, що ПКУ, згадавши у п. 146.11 про критерій зростання майбутніх економічних вигод, геть забуває про нього, коли у п. 146.12 визначає правило списання:

«Сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт і поліпшення були здійснені».

Більше того, коли ПКУ розглядає амортизацію, він також не згадує про ознаку зростання майбутніх економічних вигод. Згідно з п. 144.1 ПКУ амортизації «витрати на проведення

ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року».

Відповідно до п.п. 139.1.5 ПКУ такі витрати не можуть включатися до складу витрат.

Інакше кажучи, якщо ремонтні витрати перевищили 10%-й ліміт, то вони не можуть відбитися у податкових витратах. Незалежно від того, як вони впливають на майбутні економічні вигоди.

Такий висновок підтверджує і Єдина база податкових знань на сайті ДПАУ:

 

«Який порядок відображення витрат на ремонт основних засобів?

Повна відповідь: Діє з 01.04.2011 р. Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів і витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також із придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 — 148 ПКУ, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 ст. 148 ПКУ. Разом з цим згідно з п. 144.1 ст. 144 ПКУ амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного року.

Сума витрат, пов’язана з ремонтом і поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт і поліпшення були здійснені (п. 146.12 ст. 146 ПКУ). При цьому нарахування амортизації згідно з п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 ПКУ здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 ст. 145 ПКУ, і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та з інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Визначення первісної вартості основних засобів після зворотного введення в експлуатацію здійснюється на підставі п. 146.11 ст. 146 ПКУ, а саме: первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом і поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Ураховуючи наведене, до складу витрат звітного податкового періоду, в якому були здійснені ремонт і поліпшення, платники податку відносять витрати на поліпшення основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до первісної вартості об’єкту основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт і поліпшення, з метою нарахування амортизації, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію. При цьому на період виведення таких основних засобів з експлуатації для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, та інших поліпшень нарахування амортизації призупиняється».

Зверніть увагу: процитувавши п. 146.11 ПКУ, податківці, тим не менш, проігнорували критерій збільшення майбутніх економічних вигод. Відповідаючи на запитання, вони концентрують увагу платника податку лише на 10%-вій вартісній межі.

Судячи з усього, практика податкового контролю піде саме таким шляхом: податківці не стануть звертати уваги на якісний критерій, наявний у п. 146.11 ПКУ.

І це, до речі, не найгірший варіант. Законотлумачення може виявитися куди більш єзуїтським: у капіталізації понадлімітних витрат, що не збільшують майбутні вигоди, відмовлять згідно з п. 146.11 ПКУ, а до витрат їх списати не дадуть згідно з п.п. 139.1.5 ПКУ. Тобто такі витрати взагалі ризикують опинитися за бортом податкового обліку.

Сподіваємося, втім, що до такого віроломства податківці не дійдуть.

На завершення зазначимо про ще один момент технічного характеру.

У п. 138.12 ПКУ зазначається, що до складу

інших витрат, у тому числі включаються:

«138.12.1. витрати, визначені відповідно до статей 144 — 148, 150, 153, 155 — 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з цією статтею».

Правило списання ремонтних витрат міститься у п. 146.12 ПКУ. І якщо дотримувватися вказівки процитованого вище п. 138.12 ПКУ, то можна дійти висновку про те, що ремонтні витрати, які не капіталізуються і не входять до собівартості реалізації, загальною сумою мають бути включені до інших витрат.

Такий висновок відповідає вимогам ПКУ.

Однак, виходячи зі структури декларації з податку на прибуток податківці, вочевидь, вважають цей висновок хибним.

У третій таблиці додатка АМ до декларації наводиться розкладка вартості ремонтів і поліпшень, що відносяться до витрат: вони розподіляються між статтями загальновиробничих витрат (рядок 06.1.5.2 програми ЗВ), адміністративних витрат (рядок 06.2.3.2 програми АВ), витрат на збут (рядок 06.3.9.2 програми ВЗ) та інших операційних витрат (рядок 06.5.39 програми ІВ*).

* Зазначимо, що у рядку 06.5.39 додатка ІВ чомусь ідеться лише про ремонти активів, «наданих в оперативну оренду». Тому куди подіти вартість ремонту, що відноситься до неорендованих ОЗ, незрозуміло. На наш погляд, такі суми можна було б уключити і до рядка 06.5.37 додатка ІВ.

 

Таким чином, для заповнення декларації недостатньо визначення 10 %-вої межі, потрібно взяти до уваги призначення об’єкта, що ремонтується.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі