Як правильно?
Код УКТ ЗЕД у податковій накладній
З набранням чинності Законом № 3609-VI у податкових накладних з’явився новий реквізит — код товару згідно з УКТ ЗЕД (новий п.п. «і» п. 201.1 ПКУ). Цей реквізит є обов’язковим для підакцизних товарів і товарів, увезених на митну територію України (включення його до податкової накладної для інших товарів не потрібне, хоча й помилкою, напевно, не є). У зв’язку з цим одразу ж виникає кілька запитань.
Олексій КУЗНЄЦОВ
, консультант «Б & К»
1. Куди вписувати код УКТ ЗЕД?
У чинній формі податкової накладної, затвердженій наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 969, спеціальне поле для цього відсутнє. У ДПАУ було два способи оминути цей складний момент: або переробити форму, або дозволити вписування коду до якогось іншого поля. Податківці обрали другий варіант, що, напевно, було правильнішим. Місце для цього коду знайшлося у графі 3 «Номенклатура поставки товарів/послуг продавця», про що ДПАУ повідомила, наприклад, у листі від 08.09.2011 р. № 24316/7/15-3117. Щоправда, цю вказівку зроблено із застереженням «тимчасово, до внесення змін до наказу № 969», але ми ж знаємо, що подібні «тимчасові» рішення діють іноді куди довше, ніж «постійні».
2. Вимога про зазначення коду УКТ ЗЕД поширюється лише на перший продаж імпортного товару чи на всі наступні також?
Однозначної відповіді
ПКУ не містить. Якщо підакцизні товари залишаються підакцизними протягом усього свого господарського життя, то словосполучення «ввезені на митну територію України» допускає подвійне тлумачення: чи то це товари, безпосередньо імпортовані суб’єктом, чи то будь-які товари, які взагалі колись потрапили в Україну з-за кордону.Логічний аналіз тут навряд чи допоможе, адже нам невідомо, з яким наміром законодавець вводив цю норму. Якщо його мета полягала в тому, щоб мати можливість порівняти цінові та ПДВшні показники при ввезенні і при подальшому продажу ввезеного (оскільки дані вантажної митної декларації та дані податкової накладної контролюються різними відомствами), то повинен застосовуватися перший варіант. Якщо ж передбачалося у такий спосіб зробити у документах на товар позначку, яка дозволяє відстежувати імпортний статус товару по всьому ланцюжку продажів, то, зрозуміло, перевагу слід віддати другому.
Зрештою, ані перше, ані друге тлумачення не позбавлені недоліків, з яких головний — неможливість у будь-якому випадку однозначно простежити шлях конкретного товару. Хоча, напевно, домогтися цього було б нескладно: достатньо, наприклад, зазначати в податковій накладній номер ВМД.
Як легко можна було здогадатися, податківцям більше припав до душі другий підхід. В Єдиній базі податкових знань (ЄБПЗ) вони розмістили таке роз’яснення:
| «Чи необхідно зазначати у податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД на всіх етапах його поставки на митній території України? Коротка відповідь: Код товару, ввезеного (імпортованого) на митну територію України, згідно з УКТ ЗЕД зазначається постачальниками у податковій накладній на всіх етапах поставки такого товару на митній території України». |
Щоправда, пізніше з’явився лист ДПАУ від 23.08.2011 р. № 22722/7/15-3417-15, в якому використовується дещо інше формулювання:
«Згідно з пунктом 12 Порядку № 969 до графи 3 податкової накладної вносяться дані про номенклатуру поставок товарів/послуг, тому при виписці платником податку податкової накладної у разі здійснення операції з поставки товарів, які раніше були ним імпортовані, номенклатура поставлених товарів та їх код згідно з УКТ ЗЕД зазначаються у графі 3 такої податкової накладної (до внесення змін до форми податкової накладної)».
Зауважимо, що аналогічна консультація з’явилася і в ЄБПЗ, причому наведене там запитання жодним чином не прив’язане до імпортерів, а отже, і відповідь має загальний характер.
Це можна було б розглядати як зміну позиції ДПАУ з цієї проблеми, якби з ЄБПЗ було виключено процитовану вище консультацію протилежного змісту. Швидше за все, однак, має місце лише неточність формулювання. Тим не менш у деяких випадках платник податків, спійманий пильними перевіряльниками на незазначенні коду УКТ ЗЕД при одному з наступних продажів колись кимось ввезеного в Україну товару (або на спробі віднести до податкового кредиту ПДВ за такою податковою накладною), може спробувати переконати інспектора у своїй правоті, посилаючись на процитований лист. Хоча, чесно кажучи, шанси на успіх тут не дуже великі.
3. Як бути у випадку, коли код товару, рухаючись ланцюжком продажів, змінюється?
Такі випадки не рідкість. Іноді навіть незначна обробка товару (наприклад, перефасування його в тару іншої місткості) переводить товар з однієї категорії УКТ ЗЕД до іншої. На наш погляд, це означає, що при подальшому продажу новий код зазначати не треба. Але це тільки на наш погляд. ДПАУ з цього приводу висловилася у ЄБПЗ хоча й трохи невизначено, але в цілому більш фіскально:
| «На підставі ст. 278 і ст. 279 розд. ХІІ Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (зі змінами та доповненнями) товари вважаються українського походження, якщо вони повністю вироблені або піддані достатній обробці/переробці на митній території України. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій було здійснено повне виготовлення товару або останні операції з його переробки, достатні для того, щоб товар одержав основні характерні риси. Критеріями достатньої переробки є: 1) правило, яке потребує у результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків; 2) правило адвалорної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару, 3) виконання виробничих і технологічних операцій, які можуть не привести у результаті переробки товару до зміни його коду або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце. Такі критерії достатньої переробки, як правило, адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, встановлюються та застосовуються для конкретних товарів або конкретної країни (країн) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) такі критерії достатньої переробки, як правило, адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлені, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків. З урахуванням викладеного, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені, оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, тому при їх поставці код УКТ ЗЕД у податковій накладній не зазначається». |
На практиці, швидше за все, переможе більш простий підхід. Не переймаючись тонкощами визначення адвалорних часток і не заглиблюючись у тонкощі міжнародних договорів та кабмінівських постанов стосовно конкретних товарів і конкретних країн, податківці, мабуть, будуть звертати увагу виключно на перші чотири цифри коду УКТ ЗЕД: змінилося щось у цих цифрах — код вказувати не потрібно, не змінилося — потрібно.
Тому в документах платника податків, у тому числі в податкових накладних, найменування товару бажано формулювати таким чином, щоб із нього однозначно випливало, до якого саме коду УКТ ЗЕД товар відноситься.
4. Як дізнатися, чи не є товар, який ви купуєте, імпортним?
На наш погляд, окрім чесного слова продавця, — ніяк. Хоча податківці вважають інакше. У свіжій консультації з ЄБПЗ вони пишуть:
| «Яким чином покупець може переконатися, що товар не був ввезений (імпортований) на митну територію України, якщо постачальник у податковій накладній не вказав код товару згідно з УКТ ЗЕД? Повна відповідь: <…> Згідно зі ст. 6 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 1023) продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На товари, що ввозяться на територію України, має бути передбачений законодавством документ, що підтверджує їх належну якість. Згідно з частиною першою ст. 15 Закону № 1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке виконує його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також здійснює ремонт і технічне обслуговування. Стосовно продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Частиною другою ст. 15 Закону № 1023 визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи в інший спосіб (у доступній наочній формі), прийнятий для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження. Тобто на всіх етапах реалізації товару до кінцевого споживача у документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи в інший спосіб (у доступній наочній формі), прийнятий для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, покупець має можливість прочитати найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця)». |
Як казав відомий булгаківський герой, це знову-таки випадок так званої брехні. Річ у тому, що Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII, на який так безапеляційно посилаються податківці, регулює досить вузьку сферу господарювання, а саме: відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності (див. преамбулу до цього Закону).
При цьому споживачами у термінах цього Закону вважаються виключно фізичні особи, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (див. п. 22 ст. 1 Закону).
Тобто у більшості випадків законодавство не зобов’язує продавця зазначати десь імпортний статус товару. Один з небагатьох винятків — сертифікат якості, проте далеко не будь-яка продукція підлягає у нас обов’язковій сертифікації.
Звідси висновок: якщо ви не впевнені в українському походженні товару, попросіть продавця все-таки вписати до податкової накладної відповідний код. На оподаткування це не вплине ні у вас, ні у продавця, а від можливих неприємностей (наприклад, від визнання податкової накладної недійсною і викошування податкового кредиту) позбавить. Тут вже краще перепильнувати. Ну, а те, що податківці при перевірці будуть вивчати таку «кодовану» накладну більш уважно, ніж «безкодову»,— то це їхні проблеми.
На щастя, у нашому податковому законодавстві ще не вигадали санкцій за зазначення у накладній «необов’язкових обов’язкових» реквізитів.
