Трохи адмінреформи та багато податку на прибуток
Не встиг бухгалтерський загал «пережити» дуже масштабні правки, унесені до Податкового кодексу Законом України від 24.05.2012 р. № 4834-VI (про нього ми писали у «Б & К», 2012, № 13), як «на голову» звалився новий Закон, не менший за обсягом — «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 р. № 5083-VI (далі — Закон № 5083).
Як випливає з назви цього Закону, причиною його появи стала адмінреформа, у результаті якої відбувся перерозподіл функцій між різними державними органами. Дійсно, більша частина внесених змін полягає в перейменуванні держорганів, зокрема:
— «центральний орган державної податкової служби» перетворився на «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики»;
— «Міністерство фінансів України» — на «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики»;
— «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи» — на «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи»;
— «орган Державного казначейства» — на «орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів».
Можливо, таке перейменування й має глибокий сенс, але нам він недоступний.
Слід визнати, що законодавець не обмежився простим перейменуванням. Деякі функції одних органів передано іншим. Так, у митниці та податківців відібрали повноваження щодо розробки й видання нових форм звітних та інших документів, а також практично всю методологічну і нормотворчу роботу. Тепер цим займатиметься Мінфін (що, утім, він і так робив протягом останнього року). Податківцям же (укупі з митниками) залишили практичну роботу.
Узагалі нормативне регулювання діяльності органів ДПС змінилося кардинально, оскільки з появою Закону № 5083 втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні». Відтепер діяльність податкових органів урегульовано двома новими розділами ПКУ: розділом XVIII1 «Посадові особи органів державної податкової служби та їх правовий і соціальний захист» і розділом XVIII2 «Податкова міліція».
На цьому закінчимо з адмінреформою та перейдемо до інших змін, яких у Законі № 5083 більш ніж достатньо.
НОВІ ГРУПИ ПЛАТНИКІВ ЄП
На додачу до чотирьох уже існуючих запроваджуються нові групи платників єдиного податку (ЄП):
— група 5 — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб або їх кількість одночасно не перевищує 20 осіб, а обсяг доходу не перевищує 2 млн грн.;
— група 6 — юридичні особи, в яких середньоспискова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу — 2 млн грн.
По суті, нові групи в усьому подібні до груп 3 і 4 відповідно, за винятком ставки податку. Платники в цих групах можуть обрати ставку 7 % доходу в разі сплати ПДВ або 10 % доходу у разі включення ПДВ до складу ЄП.
Таким чином, тепер єдиноподатники «старих» груп у разі перевищення обсягів доходу та/або кількості працівників отримали можливість залишатися на спрощеній системі, тільки ЄП сплачувати за вищою ставкою. Цим, поза сумнівом, скористаються багато які підприємці та маловитратні підприємства — адже перейти до іншої групи платників ЄП набагато простіше, ніж повертатися на загальну систему.
ЗВІТ ЩОДО КОНТРАГЕНТІВ-ЄДИНОПОДАТНИКІВ
Із п. 152.3 ПКУ вилучили абзаци другий та третій, відповідно до яких платники податку на прибуток разом із відповідною податковою декларацією зобов’язані були подавати до органу державної податкової служби перелік доходів і витрат у розрізі контрагентів-єдиноподатників. Отже, до голосу розуму дехто дослухався.
АВАНСОВІ ВНЕСКИ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
Кардинально змінюється порядок сплати авансових внесків з податку на прибуток, а заразом — строки сплати цього податку і порядок подання податкової декларації. З 1 січня наступного року почнуть діяти нові абзаци п. 57.1 ПКУ — настільки важливі, що ми наведемо їх повністю:
«Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців) та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому — четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.
Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом».
Фактично це означає, що платників податку на прибуток буде розподілено на дві категорії за величиною доходу за останній рік: до 10 млн грн. включно і понад 10 млн грн.
Перша група здає щоквартальні декларації та не сплачує авансових внесків, а сплачує податок лише за декларацією. Друга група здає декларації раз на рік, а протягом цього року щомісяця сплачує авансові внески в розмірі не менше 1/12 нарахованого до сплати торішнього податку.
Крім того, передбачено: якщо представник другої групи торік був прибутковим, а в першому кварталі наступного року зазнав збитків, то він переходить до першої групи. Туди ж потрапляють підприємства, які торік незалежно від обсягів торішнього доходу були збитковими, а за підсумками першого кварталу отримали прибуток.
Таким чином, найбільше пощастить підприємствам, які з року в рік нарощують прибуток (особливо якщо на початку року їх прибуток вищий, ніж наприкінці): протягом року вони сплачуватимуть меншу суму, ніж було б при щоквартальній сплаті наростаючим підсумком, а отже, деяка частина їх податкових зобов’язань нібито розстрочується до кінця податкового року, коли відбувається остаточний розрахунок.
При цьому згідно з п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ платники, які з 2013 року здаватимуть річну декларацію, у січні — лютому 2013 року повинні будуть сплачувати авансовий внесок у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого в податковій звітності за дев’ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Наостанок звернемо увагу на те, що авансові внески, про які йдеться, ніяк не стосуються авансів, що сплачуються при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ПКУ (щодо них якраз нічого не змінилося).
СТАРІ ЗБИТКИ
У «Б & К», 2012, № 13, ми розповідали про те, як змінився порядок погашення збитків, що накопичилися у платників податку на прибуток на початок 2011 року. Тепер до цього порядку внесено істотну зміну. Якщо раніше передбачалося, що в підприємств, які мають доходи понад 1 млн грн. за 2011 рік, старі збитки, не погашені до кінця 2015 податкового року, просто «згорять», то тепер законодавець чітко вказав, що такі суми підлягають урахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах до повного погашення.
ПЕРЕВІРКИ ТА АДМІНАРЕШТ АКТИВІВ
Пунктом 44.7 ПКУ платникам податків надано невелике послаблення: якщо в акті перевірки деякі документи значаться відсутніми, то платник податків має право подати їх до контролюючого органу, що призначив перевірку, протягом 5 робочих днів від дня отримання акта перевірки. Раніше на це відводилося лише 3 дні.
Із пп. 75.1.3, 80.2.1 і 80.2.2 ПКУ виключено одну з підстав для проведення фактичних перевірок, а саме: якщо від державних органів чи органів місцевого самоврядування отримано дані або за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства стосовно наявності документа, який підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Дійсно, з усіх можливих підстав для перевірки відсутність свідоцтва про держреєстрацію — найбільш надумана, тож добре, що її скасували. Шкода, що те саме не зроблено для випадків відсутності патентів та ліцензій. Щоб з’ясувати, чи видавалися суб’єкту ці документи, зовсім не обов’язково приходити до цього суб’єкта з перевіркою, досить заглянути до відповідного реєстру. Хоча тут, можливо, і є певний сенс перевірити, чи дійсно безліцензійно-безпатентний платник податків займається діяльністю, для якої ці документи є обов’язковими.
Аналогічно виключено цю обставину з переліку підстав для адміністративного арешту активів платника податків (п.п. 94.2.4 ПКУ).
ПОДАТКОВА ЗАСТАВА
Зі ст. 95 ПКУ вилучено п. 95.23, який дозволяв платнику податків самостійно здійснити відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, за наявності відповідної згоди органу державної податкової служби та спрямування отриманих коштів у рахунок погашення податкового боргу. Цей пункт діяв зовсім недовго (запроваджено до Кодексу Законом України від 24.05.2012 р. № 4834-VI).
З одного боку, зрозуміло, що податківці побачили в цій нормі небезпеку того, що недобросовісні платники податків у такий спосіб перекладатимуть на дружні фірми найцінніші зі своїх активів (звісно, за заниженими цінами). З іншого боку, добре відомо, що в разі продажу через аукціон недобросовісний організатор такого продажу (тобто податківець) при належному старанні самостійно може домогтися того, що майно буде отримано потрібним покупцем і за потрібною ціною. Отже тут, здається, інтереси підприємств увійшли у конфлікт з інтересами чиновників. А держава тут ні до чого.
ШТРАФИ
До ст. 126 ПКУ внесено зміни щодо штрафів за порушення правил сплати (перерахування) податків.
По-перше, у п. 126.1 несплату авансових внесків з податку на прибуток прирівняли до несплати узгодженого грошового зобов’язання. Отже, таке порушення каратиметься 10 % штрафом при затримці до 30 календарних днів і 20 % — при більшій затримці.
По-друге, вилучено п. 126.2, яким запроваджувався штраф за несплату авансових внесків з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин у розмірі 50 % суми податкових зобов’язань. Цей штраф так і не встиг набрати чинності (це мало б відбутися 1 січня 2013 року).
ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Відповідно до зміненого п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ у дохід платника ПДФО не включається сума, що сплачується його роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податків, якщо така сума не перевищує 15 % нарахованої цим роботодавцем зарплати протягом місяця, але не більше 5 розмірів мінімальної зарплати, установленої законом про Держбюджет на відповідний рік, з розрахунку на місяць за сукупністю таких внесків. Раніше ця сума обмежувалася величиною, визначеною абзацом першим п.п. 169.4.1 ПКУ (місячний прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 грн.).
Із доходів фізичних осіб також виключено суми, отримані ними за здані (продані) ними вторсировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, уключаючи використані свинцево-кислотні акумулятори, залишки та брухт акумуляторів з умістом свинцю, і брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України (п.п. 165.1.25 ПКУ).
Одночасно зі складу оподатковуваного доходу виключено суми, отримані фізичними особами за зданий брухт чорних металів (п.п. 164.2.18 ПКУ).
ПДВшнІ дрібниці
За нульовою ставкою тепер оподатковуватимуться операції з перевезення пасажирів швидкісними поїздами «Інтерсіті+» (п.п. «г» п.п. 195.1.3 ПКУ).
Для великих платників податків запроваджено новий критерій для права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування (на додачу до вже існуючого): такий платник не повинен декларувати від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року (п.п. 200.19.8 ПКУ).
Запроваджується новий обов’язковий реквізит, що вказується в податковій накладній: номер і дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, увезеного на митну територію України (п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ).
УСЯКЕ ІНШЕ
За традицією законодавець не залишив поза увагою плату за користування надрами для видобутку корисних копалин, особливо щодо нафти й газу. Перераховувати численні зміни в цьому розділі ПКУ особливого сенсу немає. Зауважимо лише, що ставки цього платежу для природного газу, які почнуть діяти з 1 січня наступного року, істотно знижено.
А якщо оцінювати Закон № 5083 у цілому, то доведеться визнати, що хорошого в нім більше, ніж поганого. Цікаво, це на законодавців так вплинуло наближення виборів?
