РРО при наданні готельних послуг
Чи має право підприємство, що надає готельні послуги за готівковий розрахунок, не використовувати РРО?
Відповідає Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО) обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму придбання (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) установлено для тих суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зокрема в готівковій формі, при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
При цьому п. 1 ст. 9 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених в установленому порядку.
Таким чином, будь-якому суб’єкту господарювання, щоб позбавитися від необхідності використання РРО, достатньо дотримувати одночасно двох умов:
1) надавати послуги (або торгувати власною продукцією, але цей аспект ми тут не розглядатимемо);
2) не належати при цьому до сфери торгівлі або громадського харчування.
Що стосується першої умови, то в цьому випадку вона, вочевидь, виконується, на підтвердження чого можна навести такі аргументи:
— згідно зі ст. 1 Закону України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням, визначені як готельна послуга. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;
— назва групи 55.1 («Діяльність готелів»), наведена у КВЕД, прямо на «послуговий» характер їх діяльності не вказує, проте це стає очевидним із Класифікатора ДК 016-97, в якому групу 55.1 названо «Послуги готелів».
Дещо складніше, мабуть, буде виконати другу умову внаслідок того, що сам Закон про РРО не містить відповідей на запитання про те, що слід вважати сферою торгівлі та громадського харчування, а також суб’єкти господарювання підпадають під визначення підприємств торгівлі чи громадського харчування. На практиці в цьому питанні орієнтуються на коди КВЕД, зазначені в Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, що видається органом статистики.
Так, якщо в цій Довідці фігурує код оптової або роздрібної торгівлі (секція G, розділи 50 — 52 КВЕД ДК 009:2005), то підприємство підпадає під визначення торговельного. Причому, для перевіряючих часто навіть не важливо, здійснює таке підприємство торговельні операції чи ні, досить наявності запису у статдовідці. Якщо ж одночасно з наданням послуг (у цьому випадку — готельних) фактично здійснюється ще й торговельна діяльність (скажімо, торгівля сувенірною продукцією), то, як в аналогічних ситуаціях вважають податківці, без застосування РРО не обійтися, причому реєструвати через нього доведеться всі розрахункові операції (одне з останніх підтверджень такого підходу див. у консультації провідних фахівців ДПСУ у «Віснику податкової служби України», 2012, № 15, с. 23).
Щодо підприємств громадського харчування слід зазначити таке: сам термін «громадське харчування» в нормативно-правових актах, що регулюють діяльність цих підприємств, уже не вживається, проте в Законі про РРО, як бачимо, ще використовується. Тут теж слід орієнтуватися на КВЕД (секція H, розділ 55), який оперує такими видами діяльності, як «Діяльність ресторанів» (група 55.3), куди входить у тому числі діяльність кафе, «Діяльність барів» (група 55.4), а також «Діяльність їдалень та послуги з доставки готової їжі» (група 55.5).
За аналогією із зазначеним вище про підприємства торгівлі, уже однієї наявності у статдовідці суб’єкта господарювання будь-якого з указаних кодів достатньо для класифікації його як підприємства громадського харчування, що веде до необхідності використання РРО. Якщо ж разом з наданням готельних послуг фактично здійснюється ресторанна діяльність, то тим більше без РРО не обійтися.
Безумовно, зараз важко уявити готель, що не надає своїм клієнтам можливість отримання хоча б одно-, дворазового харчування в комплексі з послугами з тимчасового розміщення. Але навіть у такому разі сміливі представники готельного бізнесу, готові доводити свою правоту, можуть спробувати позбутися статусу «підприємства громадського харчування», що дозволить їм на законних підставах не застосовувати РРО.
Річ у тім, що Класифікатором ДК 016-97 передбачена підкатегорія 55.12.1 «Послуги готелів без ресторанів», що включає послуги за надання місць для короткочасного проживання в готелях та мотелях, які можуть мати або не мати ресторан. Ця підкатегорія включає також послуги, які не оплачуються окремо (наприклад, сніданки).
Суб’єкт господарювання може наполягати на тому, що він надає свої послуги саме за таким варіантом, тоді цілком достатньо буде вказати у статдовідці код КВЕД, властивий діяльності готелів (наприклад, 55.10.0), а код, що має стосунок до громадського харчування, не наводити в ній зовсім.
Зауважимо, що такий варіант готельного обслуговування повністю корелюється з визначенням терміна «основні готельні послуги», наведеним у Правилах користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 р. № 19, — обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), який уключається до ціни номера (місця) та надається споживачу згідно з укладеним договором. Інакше кажучи, споживач не отримує окремо послугу з тимчасового проживання й окремо ресторанне обслуговування. Результатом діяльності такого підприємства є комплексна готельна послуга, куди харчування входить невід’ємною частиною.
Таким чином, виходить, що навіть незважаючи на наявність ресторану підприємство надає тільки готельні послуги, а отже, не може вважатися підприємством громадського харчування та як наслідок не зобов’язане застосовувати РРО, зокрема, при розрахунках за такі послуги готівкою з дотриманням вимог до документального оформлення таких розрахунків, що висуваються п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Проте ще раз повторимо, що такий спосіб позбутися РРО прийнятний тільки для сміливих платників податків.
Відповідь на поставлене запитання буде неповною, якщо не сказати про розрахунки із застосуванням спеціальних платіжних засобів (СПЗ), інакше кажучи, банківських платіжних карток, які набувають усе більшого поширення. У зв’язку з цим слід знати, що згідно з постановою КМУ від 29.09.2010 р. № 878 обов’язковий перехід на приймання СПЗ для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) передбачено лише для тих суб’єктів господарювання, які зобов’язані відповідно до закону використовувати РРО.
Таким чином, якщо підприємство, зважаючи на Закон про РРО, звільнене від їх використання, то говорити про необхідність забезпечити приймання СПЗ не доводиться. Інша річ, якщо платіжні картки прийматимуться до оплати добровільно — у такому разі, схоже, доведеться обзавестися і РРО, оскільки щодо безготівкових оплат не вийде дотримати додаткових умов, передбачених п. 1 ст. 9 цього Закону, щодо оформлення прибуткових касових ордерів та видачі відповідних квитанцій, підписаних і завірених у встановленому порядку.
