ДПСУ видала порцію узагальнюючих податкових консультацій
За весь час дії Податкового кодексу Держмитслужба України жодного разу не скористалася своїм правом на видання узагальнюючих податкових консультацій. І ось тепер, після тривалого затишшя, з’явилася низка таких документів. Із чуток, усього до публікації готуються кілька десятків консультацій. Розглянемо вже видані.
1. КУРСОВІ РІЗНИЦІ
Курсові різниці із заборгованості в іноземній валюті, що виникла до 1 квітня 2011 року та залишилася непогашеною на цю дату, перераховуються відповідно до п.п. 153.1.3 ПКУ. При цьому балансова вартість заборгованості визначається за курсом НБУ на 31 березня 2011 року.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо визначення курсових різниць із заборгованості в іноземній валюті, що виникла до 1 квітня 2011 року» від 15.02.2012 р. № 120)
2. ВИТРАТИ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ З ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ — ЄДИНОПОДАТНИКАМИ
Починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи — платники податку на прибуток при визначенні об’єкта оподаткування можуть витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок (ЄП), уключати до складу витрат незалежно від групи, до якої віднесено підприємця, за умови, що такі витрати пов’язані з господарською діяльністю платника.
Більш ніж ліберальне роз’яснення. Водночас не можна не звернути уваги на наслідки цієї операції для самого платника ЄП, про які автори консультації умовчали. На сьогодні ДПСУ дотримується такої думки, що подібний платник має застосувати до свого доходу 15-відсоткову ставку ЄП та перейти на загальну систему з наступного місяця. І те й інше, на наш погляд, украй сумнівно.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо формування витрат за операціями з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування» від 15.02.2012 р. № 121)
3. ОБЛІК РОЯЛТІ
Витрати з нарахування роялті належать до витрат подвійного призначення, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Логічний висновок.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з деяких питань оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті» від 15.02.2012 р. № 122)
4. ВИТРАТИ НА МАРКЕТИНГ
Якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торговельної марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торговцем) передбачено оплату рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торговельної марки, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, уключаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торговельної марки на оплату таких послуг і виплати на користь дистриб’юторів чи роздрібних торговців, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 139.1.13 ПКУ.
Для обліку витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати, при обчисленні об’єкта оподаткування необхідно довести безпосередній зв’язок таких витрат із госпдіяльністю платника податків та підтвердити їх первинними документами.
Цінність цієї консультації полягає також у тому, що ДПСУ вперше так докладно розписала склад маркетингових витрат (уключаючи мерчандайзинг, бонусні виплати тощо).
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» від 15.02.2012 р. № 123)
5. ОПОДАТКУВАННЯ ТУРОПЕРАТОРІВ І ТУРАГЕНТІВ
Консультація на цю тему вийшла досить докладною та корисною для туристичної галузі. Назвемо лише запитання, на які ДПСУ дала відповідь:
— чи включаються до бази обкладення ПДВ туристичного продукту суми ПДВ, сплачені (нараховані) туроператором у складі витрат на придбання товарів (послуг) для формування туристичного продукту?
— як відображаються податкові накладні, отримані від постачальників товарів (послуг), які формують турпродукт, у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних?
— в якій частині туроператор має право на формування податкового кредиту?
— на яку дату у туроператора виникають податкові зобов’язання?
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань оподаткування туроператорської і турагентської діяльності» від 16.02.2012 р. № 126)
6. ПОДАТКОВІ НАКЛАДНІ, ЩО ЗАПІЗНИЛИСЯ, ТА ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ
У цій значній за обсягом консультації податківці порушили низку питань, що становлять великий практичний інтерес. Зазначимо найважливіші з них.
По-перше, якщо раніше податкова служба вимагала документального підтвердження запізнення податкової накладної (поштовий штемпель на конверті тощо), то тепер вона відмовилася від такої вимоги.
По-друге, ДПСУ не вважає порушенням відсутність вирівнювання показників у податковій накладній за правим краєм. На жаль, такої ж чіткої та однозначної вказівки не прозвучало з приводу інших технічних моментів (наприклад, щодо накладних, в яких частину реквізитів надруковано, а частину вписано від руки, або з приводу заповнення їх фіолетовим чорнилом —у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379, згадується лише чорне та синє). Крім того, у консультації зазначається:
«Порушенням порядку заповнення податкової накладної вважається перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов’язковим реквізитом податкової накладної (перелічені в підпунктах «а» —«и» пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам постачання (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо)».
По-третє, податківці наполягають на виключно україномовних податкових накладних. Оспорювати це твердження, мабуть, важче і дорожче, ніж просто перейти на державну мову.
По-четверте, на думку ДПСУ, при постачанні товарів необхідно враховувати їх назви та класифікацію відповідно до УКТ ЗЕД. Із цим ми погодитися не можемо. Подібних вимог не містить жоден законодавчий акт, і сторони договору мають право самостійно вирішувати, як саме назвати товар, що поставляється.
По-п’яте, автори консультації ще раз підтвердили, що помилково сформовану податкову накладну не може бути виключено з Єдиного реєстру, однак така помилкова реєстрація є податковою інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби. Якщо платник не надасть пояснення по суті таких розбіжностей та документальні підтвердження своїх пояснень, то йому загрожує документальна позапланова перевірка.
На жаль, ДПСУ зайняла тут явно неконструктивну позицію. Замість того, щоб передбачити можливість виправлення помилок у зареєстрованій податковій накладній або, принаймні, можливість її відкликання (що вимагало б унесення відповідних змін до Порядку ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1002, та коригування програмного забезпечення), податківці визнали за краще залишити собі зайві приводи для перевірок.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань відображення в податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту» від 16.02.2012 р. № 127)
7. УТОЧНЕННЯ ПДВ ТА УМОВНЕ ПОСТАЧАННЯ
Роз’яснення складено досить кострубато. По суті відзначимо лише один нюанс. Укладачі консультації кажуть, що умовне постачання слід відображати, зокрема, у тому випадку, якщо змінами, унесеними до ПКУ, передбачається віднесення операцій з постачання раніше оподаткованих товарів/послуг до звільнених або таких, що не є об’єктом оподаткування. При цьому вказується, що такі товари/послуги вважаються проданими «в податковому періоді, в якому відбулися зміна напрямку використання або фактичне постачання таких товарів/послуг без обкладення податком на додану вартість».
Однак у консультації не конкретизовано, чи вважається зміна податкового законодавства зміною напрямку використання активу. Не виключено, що вважається, оскільки напрямок використання у цьому випадку, найімовірніше, означає призначеність товарів/послуг для використання в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань відображення в податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов’язання та податкового кредиту» від 16.02.2012 р. № 128)
8. ПЕРЕРАХУНОК ЧАСТКИ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВІВ В ОПЕРАЦІЯХ, ЩО НЕ ОБКЛАДАЮТЬСЯ ПДВ
По-перше, у консультації заявляється, що 12-, 24- і 36-місячний перерахунок частки використання «необоротки», придбаної до 01.01.2011 р., здійснюється щодо тих активів, котрі введено в експлуатацію після 01.01.2011 р. Не зовсім зрозуміло, що мали на увазі автори. Можна припустити, що в перерахунку беруть участь лише ті активи, що введені в експлуатацію після набуття чинності ПКУ, хоча і придбані до цієї дати. Якщо ми правильно прочитали цей пункт, то він означає зміну позиції податкової служби. Раніше ДПСУ неодноразово заявляла, що норми ст. 199 ПКУ застосовуються до необоротних активів незалежно від дати їх придбання.
По-друге, частка використання малоцінних необоротних матеріальних активів перераховується за тими самими правилами, що й товарів. Абсолютно правильне, з точки зору доцільності, рішення, хоча воно й не зовсім відповідає нормам ПКУ.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань застосування статті 199 розділу V Податкового кодексу України» від 16.02.2012 р. № 129)
9. Про ПЛАТНИКІВ ПДВ — ЄДИНОПОДАТНИКІВ, А також Про НЕГАТИВНУ ПОДАТКОВУ ІСТОРІЮ
Дуже актуальне роз’яснення.
По-перше, в ньому зазначено, що при перевищенні сукупними обсягами постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців 300 тис. грн. платники єдиного податку III та IV груп, які застосовують ставку 5 %, не підлягають обов’язковій реєстрації платниками ПДВ.
По-друге, істотно прояснено питання про перехід єдиноподатників III та IV груп зі ставки 5 % на ставку 3 %. Податківці роз’яснили, що перехід на ставку 3 % можливий не тільки для тих єдиноподатників, які відповідають критеріям обов’язкової ПДВ-реєстрації відповідно до п. 181.1 ПКУ (здійснюють постачання послуг (робіт) платникам ПДВ, обсяги яких за останні 12 календарних місяців сукупно перевищують 300 тис. грн.), але й ті, які підпадають під дію п. 182.1 ПКУ, тобто відповідають критеріям для добровільної реєстрації.
У разі добровільної реєстрації таких платників єдиного податку платниками ПДВ реєстраційна заява за формою № 1-ПДВ подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ і матимуть право на податковий кредит і виписування податкових накладних.
При цьому реєстрація платником ПДВ здійснюється не раніше дати переходу на ставку єдиного податку в розмірі 3 %.
Ще раз повторимо: дуже, дуже важливе роз’яснення! Адже в Кодексі з цього питання існує законодавча прогалина.
По-третє, підтверджено, що податкова історія за період попередньої реєстрації особи як платника ПДВ (наявність розбіжностей з контрагентом між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, віднесення платника до тих чи інших груп ризиків, наявність від’ємного значення ПДВ тощо) не є підставою для відмови такій особі в реєстрації як платника ПДВ.
По-четверте, підтверджено також, що платник податків, якого виключено з Реєстру платників ПДВ з ініціативи податкового органу, може, а в окремих випадках — зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань, пов’язаних з реєстрацією осіб, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, платниками податку на додану вартість та повторної реєстрації осіб як платників податку на додану вартість» від 20.02.2012 р. № 131)
10. ОРЕНДАРІ-ЄДИНОПОДАТНИКИ
По-перше, ДПСУ повідомляє, що фізична особа — підприємець не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування у разі здавання нею в оренду приміщення, площа якого перевищує встановлені для єдиноподатників норми. Тому не можна, наприклад, із нерухомості нежитлового призначення загальною площею 400 кв. м здавати 110 кв. м в оренду у статусі «звичайної» фізичної особи, а решту 290 кв. м — як фізична особа — єдиноподатник.
По-друге, при здаванні в оренду частини приміщення власне загальна площа цього приміщення значення не має, вона може й перевищувати встановлену межу. Головне — щоб її не перевищувала площа частини, що здається в оренду.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами — підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду» від 20.02.2012 р. № 136)
11. ЄДИНОПОДАТНИКИ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ: ЯКА ГРУПА?
Питання про вибір групи підприємцем, який здійснює автотранспортні перевезення пасажирів, якщо оплата за проїзд провадиться пасажирами через касу автостанції, вирішено так:
— якщо фізична особа перевозить пасажирів за договором, згідно з яким замовником є автотранспортне підприємство (автостанція), то така особа має вибрати 3-ю групу;
— якщо фізична особа сама є замовником послуг автостанції з продажу квитків, то можна вибрати 2-у групу.
Актуальним є також питання про вибір групи підприємцем, який здійснює госпдіяльність з ремонту автотранспортних засобів, якщо він надає послуги безпосередньо фізичній особі, а оплату за виконані роботи отримує від страхової компанії. На думку авторів роз’яснення, 2-а група тут можлива, якщо за договором замовником є фізична особа (в якої виник страховий випадок), а не страхова компанія. Відповідно, акт виконаних робіт має підписуватися фізичною особою — замовником, а не представником страхової компанії. Інакше ремонтнику-єдиноподатнику можна працювати лише на 3-ій групі.
(Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення до певної групи (другої або третьої) платників єдиного податку — фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з надання послуг» від 20.02.2012 р. № 137)
До декларації з ПДВ унесено зміни
Мінфін уніс зміни до форм і Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість.
У «загальній» декларації зміни стосуються, зокрема, рядка 16.3. Тепер він називається «Коригування податкового кредиту із постачання сільськогосподарської продукції, продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту (переноситься з рядка 12.3 декларації (скороченої) або рядка 12.3 декларації (переробного підприємства)) (+)».
Крім того, змін зазнали форма декларації переробного підприємства, а також форми уточнюючих розрахунків у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
На момент підготовки цього випуску наказ офіційно не опубліковано.
(Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форм і Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 10.02.2012 р. № 143)
«Нульовики» подаватимуть декларацію за спрощеною формою
Кабінет Міністрів прийняв рішення про подання декларації з податку на прибуток у спрощеній формі тими платниками податку, які застосовують податкову пільгу у вигляді нульової ставки з податку на прибуток. Постанова офіційно опублікована і набрала чинності 23 лютого 2012 року.
(Постанова Кабінету Міністрів України «Питання переходу платників податку на прибуток підприємств, що оподатковується за нульовою ставкою згідно з пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, до подання спрощеної податкової декларації» від 15.02.2012 р. № 98)
