Вписувати до податкової
накладної реквізити ВМД
поки що нема куди
Законом України від 05.07.2012 р. № 5083-VI запроваджено новий обов’язковий реквізит податкової накладної — номер і дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, увезеного на митну територію України.
У зв’язку з цим ДПСУ роз’яснила, що на сьогодні зазначати цей обов’язковий реквізит у податковій накладній не потрібно, доки не затверджено нову форму податкової накладної з відповідними графами.
ДПСУ, на наш погляд, вчинила помірковано (на відміну від недавньої ситуації із вписуванням до накладних коду УКТ ЗЕД).
(Лист Державної податкової служби України «Про доповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної» від 21.08.2012 р. № 1272/0/71-12/15-3117)
Податківці розповіли,
як перевірятимуть звичайні
зовнішньоекономічні ціни
ДПСУ розробила та розіслала на місця листом від 24.07.2012 р. № 20001/7/15-1217 Методичні рекомендації щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Серед іншого, в Методрекомендаціях зазначено конкретні джерела інформації, рекомендовані податківцям для визначення звичайної ціни. Крім даних органів статистики та інформації від податкових органів інших країн, а також цін спеціалізованих бірж із торгівлі окремими видами продукції, дуже цікавим здається перелік інтернет-сайтів, які, на думку податківців, можуть бути авторитетним джерелом цінової інформації. Щоправда, тут не обійшлося без помилок: деякі адреси при перевірці виявилися неправильними. Після виправлення помилок наводиться такий перелік:
— metaltorg.ru — ціни на метали;
— metalcourier-online.com — світові ціни на метали, феросплави та вугілля;
— icis.com — аналітика цін хімічної продукції та продукції нафтопереробки на світових ринках Азії, Африки та Європи;
— commodityonline.com — ціни на метали на світових товарних біржах;
— ugmk.ua — ціни на метали та продукти з металу на українському ринку;
— me.kmu.gov.ua — сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (моніторинг цін на метали на світових біржах);
— visnik.kiev.ua — щодо цін на зернові культури за контрактами, укладеними на товарних біржах;
— agriagency.com.ua — ціни на пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою, рапс;
— cropcongress.org — ціни на сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшеницю тощо);
— zerno.org.ua — ціни та аналітика закупівельних цін на зерно тощо.
Потрібні дані податківці шукатимуть також у бюлетенях Держзовнішінформу: «Огляд цін українського та світового товарних ринків», «Біржові товари», «Сталевий прокат», «Сировинні матеріали» та в каталозі «Імпортери та експортери України».
Зауважимо, що Методрекомендації розроблено на виконання норм п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, а не норм ст. 39 ПКУ, що прийде йому на зміну з 1 січня майбутнього року. Утім, різниця між сьогоднішніми та майбутніми нормами не така вже й велика, тому Методрекомендації, найімовірніше, застосовуватимуться і в наступному році. Після невеликої косметичної правки, звісно.
(Лист Державної податкової служби України «Про направлення Методичних рекомендацій щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій» від 24.07.2012 р. № 20001/7/15-1217)
Великі платники
податків і договори
про звичайні ціни
Ще на тему звичайних цін. Оскільки з 1 січня замість сьогоднішнього порядку визначення звичайних цін (відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток) почнуть діяти норми ст. 39 ПКУ, то набере чинності й загадковий п. 39.16 ПКУ, який дає право великим платникам податків звернутися до ДПСУ із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Порядок укладення та виконання таких договорів днями затверджено постановою КМУ від 22.08.2012 р. № 787. Із типових форм заяви й договору, які додаються до зазначеного Порядку, видно, що суть його полягає у встановленні великим платником податків переліку методів, за якими для нього визначається звичайна ціна. Щоправда, залишається загадкою, навіщо це робиться. Можливо, відповідь криється в абзаці другому п. 3 Порядку:
«Звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених пунктом 39.2 статті 39 Податкового кодексу України в установленій послідовності, за умови, що кожен подальший метод застосовується в разі, коли таку ціну не може бути визначено попереднім методом».
Цю норму в принципі можна зрозуміти так, що такий платник податків має право самостійно встановити:
— по-перше, перелік способів визначення звичайних цін, тобто з названих у п. 39.2 ПКУ вибрати ті, що йому підходять, проігнорувавши решту;
— по-друге, послідовність застосування цих способів, що не збігається з послідовністю з п. 39.2 ПКУ.
Чи правильна наша здогадка, дізнаємося після Нового року. А поки що нічого іншого просто на думку не спадає.
(Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування» від 22.08.2012 р. № 787)
Для ЗЕД-бартеру
продовжено строки
розрахунків
З 18.08.2012 р. почали діяти зміни, унесені до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій галузі зовнішньоекономічної діяльності». Згідно з цими змінами строк між вивезенням експортного товару та ввезенням імпортного за бартерним договором став єдиним для всіх операцій та при цьому збільшився вдвічі — з 90 до 180 днів. Відповідно скасовано як спеціальний 60-денний строк, що діяв у разі бартерного експорту високоліквідних товарів, і збільшено (порівняно з 90 днями) 150-денний строк, що діяв при імпорті каучуку.
Щоправда, натомість суб’єкти ЗЕД втратили можливість подовжувати строки виконання контракту за індивідуальним дозволом. Однак, по-перше, подібні дозволи й раніше, як правило, не перевищували 180 днів, а по-друге, отримати їх було не дуже просто. Тож більшість ЗЕД-суб’єктів зітхнуть із полегшенням.
(Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 05.07.2012 р. № 5061-VI)
Урахування від’ємного фінрезультату за ЦП
Податкове відомство оприлюднило свою позицію щодо обліку від’ємного фінансового результату від операцій із ЦП та деривативами (станом на 1 січня 2012 року) у податкових деклараціях за звітні періоди починаючи з I півріччя 2012 року. На думку податківців, із цих сум у податковій декларації з податку на прибуток враховується лише 25 %.
Нам цей висновок здається більш ніж сумнівним. Проте платникам податків слід бути готовими до того, що податківці на місцях виходитимуть саме з такої позиції. Адже відповідний лист ДПСУ розіслано до всіх місцевих ДПА з приписом ураховувати зазначену інформацію при проведенні контрольно-перевірочної роботи та винесенні рішень у процесі апеляційних узгоджень.
(Лист Державної податкової служби України «Про відображення від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами і деривативами у 2012 — 2015 роках» від 09.08.2012 р. № 320/0/71-12/15-1217)
Податкові стягнення з працівників
підпорядковано КЗпП
Якщо платник податків порушив порядок застосування ПСП, то він втрачає право на її отримання, а роботодавець нараховує та утримує відповідну суму недоплати податку і штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податків, а якщо сума виплати недостатня — за рахунок наступних виплат.
У листі від 06.03.2012 р. № 8724/Я/17-1114 ДПСУ описала порядок утримання із заробітної плати працівника штрафу за необґрунтоване застосування ПСП. Бухгалтери, утримуючи цю недоїмку, часто забувають про існування ст. 128 КЗпП, згідно з якою розмір утримань при кожній виплаті зарплати не може перевищувати 20 %,
а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % зарплати, належної до виплати працівнику. Про це й нагадують автори листа.
(Лист Державної податкової служби України «Щодо наслідків необґрунтованого застосування податкової соціальної пільги» від 06.03.2012 р. № 8724/Я/17-1114)
Як заповнювати
документи на розрахунки з бюджетом
Міністерство фінансів оприлюднило новий Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, затверджений наказом від 07.07.2012 р. № 817. Одночасно втратив чинність попередній аналогічний документ, затверджений наказом ДПАУ від 01.07.2002 р. № 301.
Зауважимо, що заміна Порядку від ДПАУ на такий самий від Мінфіну не обмежилася зміною шапки: там чимало й істотних правок. Зокрема, майже повністю змінився список кодів видів сплати.
Наведено приклади заповнення поля «Призначення платежу» розрахункового документа при сплаті платежів до бюджету, здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ та поверненні коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
(Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету» від 07.07.2012 р. № 817)
Змінено Інструкцію
про відрядження
Мінфін наказом від 07.07.2012 р. № 807 уніс зміни до добре відомої всім бухгалтерам Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція). Оскільки відрядження завжди викликають підвищений інтерес бухгалтерів, розглянемо внесені нововведення докладніше.
1. Дати на квитках. У п. 8 розд. I Інструкції з’явився новий (другий) абзац:
«Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження».
У чому сенс нової норми — зрозуміти непросто. Може, мінфінівські нормотворці хотіли просто навести лад у документації господарюючих суб’єктів, а заразом забезпечити додержання виробничої та службової дисципліни? Мовляв, якщо в наказі прописано, що працівник зобов’язаний повернутися такого-то числа, то нема чого пити-гуляти в чужому місті, працювати треба, щоб з’явитися вдома саме тоді, коли наказано.
Нам ця нова вимога здається не зовсім коректною.
По-перше, вона суперечить абзацу першому того самого пункту, де вказується таке:
«Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи».
Легко уявити собі ситуацію, коли працівник має, наприклад, дістатися зі свого селища до обласного центру, щоб сісти там на поїзд, який відправляється 10 вересня о 0 год. 15 хв. Доїхати до міста працівник може лише на маршрутці, яка вирушає о 21:00. Якщо виходити з норм абзацу першого, то днем вибуття працівника і відповідно днем початку відрядження має бути 9 вересня, і саме ця дата повинна фігурувати в наказі про відрядження. Однак у такому разі дата залізничного квитка не збігатиметься з датою, зазначеною в наказі. Аналогічна ситуація може виникнути і при поверненні.
По-друге, наказ про відрядження завжди ґрунтується на певних припущеннях. Реальні ж обставини можуть цим припущенням не відповідати. Скажімо, працівник, направлений у відрядження на 10 днів, може впоратися із завданням за тиждень. Що ж йому робити три дні, які залишилися, — тупо сидіти в готелі, щоб не порушувати звітність? Або, навпаки, якщо обставини змінилися та у відрядженні доведеться затриматися ще на кілька днів, то працівник усе-таки зобов’язаний повернутися вчасно і негайно вирушити назад — доробляти недороблене? Ми вже не кажемо про вічні проблеми з транспортом.
Узагалі існує безліч варіантів, коли незбіг дат як мінімум не заподіює підприємству жодних збитків, а в деяких випадках навіть дозволяє зекономити. Наприклад, працівник може за погодженням з начальством повернутися додому не на тому виді транспорту, що передбачався спочатку, а на повільнішому та дешевшому, причому різниця у вартості проїзду буде значно більша, ніж розмір добових за зайвий день відрядження.
Найголовніше, що незрозуміло, то це те, якими будуть наслідки незбігу наказово-квиткових дат. Підозрюємо, що при виявленні таких незбігів під час перевірки податківці викидатимуть «зайві» суми з витрат підприємства. Тому обережним директорам та бухгалтерам краще тримати подібні ситуації під контролем та своєчасно вносити зміни до наказів про відрядження.
2. Зарплата відрядженого. Пункт 14 розд. I
Інструкції приведено у відповідність до норм ст. 121 КЗпП (з урахуванням змін, унесених Законом від 19.04.2011 р. № 3231-VI), тобто з нього виключено вимогу про збереження за відрядженим середнього заробітку. Замість цього вказується, що оплата за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, але розмір такої оплати не може бути нижчим від середнього заробітку. У тому ж дусі підкориговано порядок оплати відряджень сумісників.
3. Особливі терміни. Із п. 1 розд. II та п. 1 розд. III Інструкції виключили особливі вимоги до термінів відрядження для:
— працівників, які виконують монтажні, налагоджувальні, ремонтні та будівельні роботи (у межах України — не довше строку будівництва об’єктів, за кордоном — у межах 1 року);
— працівників, які направляються за кордон для здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурних заходів (не довше року);
— працівників авіакомпаній, які направляються за кордон для здійснення авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях ООН (не довше 6 місяців);
— «КРУшників» (не довше періоду проведення контрольних заходів);
— наукових та науково-педагогічних працівників, які направляються на стажування (не довше 6 місяців, для аспірантів і докторантів — 2 місяців);
— військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів (не довше 90 днів, а за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, — 18 місяців);
— працівників органів ДПС та органів внутрішніх справ, направлених на навчання (не довше 90 днів).
Тепер в Інструкції залишилася тільки загальна вимога про неперевищення 30 календарних днів при відрядженнях у межах України та 60 календарних днів при відрядженнях за кордон, а за всіма винятками Інструкція відсилає до постанови КМУ «Про суми і склад витрат державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 (далі — постанова).
Утім, майже всі виключені з Інструкції особливі терміни і без того є в постанові. Тим, кого відправляють на навчання чи стажування до вищих навчальних закладів або наукових установ за кордоном, стало навіть легше, оскільки термін навчання студентів згідно з постановою не повинен перевищувати 2 років, а аспірантів — 1 року.
4. Вартість харчування й добові. У п. 5 розд. II Інструкції продубльовано норму п. 2 постанови про зменшення добових у разі безкоштовного харчування або включення його вартості до рахунків за проживання:
«Якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98, зокрема 80 відсотків — при одноразовому, 55 відсотків — дворазовому, 35 відсотків — триразовому харчуванні».
Наостанок нагадаємо, що Інструкція, як і постанова, поширюється виключно на відрядження працівників органів державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Однак при перевірках податківці часто наполягають на суворому додержанні їх норм і рештою підприємств. На наш погляд, ці претензії є безпідставними, проте здебільшого легко дотриматись формальних вимог цих документів, чим доводити податківцям, що вас ці вимоги не стосуються.
(Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 07.07.2012 р. № 807)
Готується чергова
податкова реформа
Останнім часом податківці активно піарять свою Концепцію реформування податкової системи України. А недавно вони запропонували на суд громадськості перший законопроект, розроблений на розвиток Концепції. Серед передбачуваних змін:
1. Замість 20 % ставки ПДВ запропоновано ввести 12 % для імпорту і постачання імпортних товарів, для постачання підакцизних товарів та всіх видів послуг, а також для природних монополій та енергетичного сектора. Решта операцій оподатковуватиметься за ставкою 7 %. Для експорту зберігається нульова ставка.
2. Ліквідуються більшість існуючих пільг та спецрежими з ПДВ.
3. Запроваджується податок з обороту за ставкою 2,5 % (з подальшим зниженням до 2 %). Цей податок автоматично перераховується до бюджету банком після зарахування коштів в оплату товарів (послуг) на рахунок постачальника.
4. Шкалу ПДФО пропонується розширити: замість «15 % — 17 %» запровадити «10 % — 15 % — 20 %». Натомість скасовується податкова соціальна пільга (крім пільг на дітей тощо).
5. Ставку ЄСВ з роботодавця пропонується встановити єдиною та недиференційованою в розмірі 15 % (сьогодні — приблизно від 30 до 50 %).
Відразу зауважимо, що документ не справляє враження серйозного проекту. До того ж, як кажуть розумні люди, якщо вам пропонують щось надто хороше, щоб бути правдою, найімовірніше, ваші сумніви небезпідставні. Подивимося, що буде далі.
