Податок на репатріацію:
якщо дохід не виплачується у грошовій формі;
якщо дохід нерезиденту виплачує єдиноподатник
Лист Державної податкової адміністрації України від 20.03.2008 р. № 2531/6/15-0216
«Про надання роз’яснень»
Серед питань, які висвітлила ДПАУ в
листі, що коментується, вважаємо за необхідне зупинитися на двох, присвячених сплаті податку на репатріацію. Зауважимо, що сплаті цього податку було присвячено статтю «Податок на репатріацію: окремі питання» // «БТ», 2007, № 38, с. 13.1. Якщо дохід не виплачується у грошовій формі.
У ДПАУ запитали: чи потрібно утримувати з доходу нерезидента податок за ставкою 15 % (так званий податок на репатріацію), якщо такий дохід фактично не перераховується нерезиденту, а зараховується в рахунок його зустрічних зобов’язань.Зокрема, розглядаються дві можливі ситуації:
— сума нарахованих нерезиденту дивідендів виплачується у вигляді акцій, часток, паїв, емітованих резидентом, який виплачує такі дивіденди;
— нарахована нерезиденту орендна плата зараховується в рахунок витрат на проведений ремонт (поліпшення) орендованого майна.
Сумніватися в необхідності утримання в таких випадках 15 % податку дозволяє
п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток), де йдеться про утримання податку при виплаті доходу нерезиденту. Крім того, цей податок утримується за рахунок виплачуваного нерезиденту доходу. А оскільки в цих випадках нерезиденту дохід не виплачується (не перераховується), то під запитання підпадає необхідність утримання податку з доходу, нарахованого нерезиденту.Відповідь ДПАУ, як і слід було чекати, ствердна:
з таких доходів нерезидентів утримується податок «на репатріацію» за ставкою 15 %. ДПАУ виходить з того, що п. 13.2 Закону про податок на прибуток не містить жодних обмежень щодо форми виплати нерезидентам доходів з джерелом їх походження з України. Отже, при нарахуванні нерезидентам доходів у вигляді дивідендів з їх подальшим реінвестуванням та орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог, такі доходи оподатковуються в порядку, установленому ст. 13 Закону про податок на прибуток.Таким чином, нарахувавши суму орендної плати нерезиденту, з неї необхідно спочатку утримати податок за ставкою 15 %, сплатити його до бюджету, а потім решту орендної плати спрямувати на погашення заборгованості нерезидента з відшкодування витрат на ремонт (поліпшення) орендованого майна.
Аналогічно потрібно діяти і при нарахуванні дивідендів на користь нерезидента: на реінвестування можна спрямовувати лише суму нарахованих нерезиденту дивідендів за мінусом 15 % податку «на репатріацію».
2. Якщо дохід нерезиденту виплачує єдиноподатник.
ДПАУ вважає, що підприємство — платник єдиного податку має при виплаті доходу нерезиденту з джерелом походження з України утримувати з такого доходу податок за ставкою 15 % (податок на репатріацію) в порядку, установленому ст. 13 Закону про податок на прибуток.Аргументує свою позицію центральний податковий орган тим, що обов’язок щодо утримання цього податку покладається на резидентів та постійних представництв нерезидентів. При цьому під
резидентами згідно з п. 1.15 Закону про податок на прибуток розуміються юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Інакше кажучи, до кола резидентів потрапляють будь-які юридичні особи незалежно від системи оподаткування.Посилаючись на цю норму, а також на
п. 16.13 Закону про податок на прибуток, згідно з яким відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальне страхування, податків, зазначених у пп. 7.8, 10.2 і ст. 13 цього Закону, несуть платники податків, які здійснюють відповідні виплати, ДПАУ підсумовує, що єдиноподатники повинні при виплаті нерезидентам* доходів (зокрема, орендної плати) утримувати з цієї суми 15 % податок на репатріацію.* Під нерезидентами розуміються юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої країни (п. 1.16 Закону про податок на прибуток).
З одного боку, дійсно, порядок оподаткування доходів нерезидентів не повинен ставитися в залежність від того, на якій системі оподаткування перебуває суб’єкт господарювання, який виплачує йому доходи. Тож логіка у позиції ДПАУ є, і обережним платникам варто до неї прислухатися, тим більше, що цей податок сплачується за рахунок нерезидента (а не «накручується» зверху, як, наприклад, авансовий внесок при виплаті дивідендів).
З іншого боку, існують аргументи для заперечування такого підходу. Справа в тім, що згідно з
п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99 єдиноподатники не є платниками податку на прибуток підприємств. А відповідно до п. 1.29 Закону про податок на прибуток податки, визначені ст. 13 цього Закону (тобто податок на репатріацію), є різновидом податку на прибуток підприємств. Більше того, у тих випадках, де законодавці хотіли зобов’язати платників єдиного податку сплачувати до бюджету податок на прибуток з окремих доходів, вони прямо прописали це у відповідних нормах Закону про податок на прибуток. Зокрема, ідеться про сплату єдиноподатниками авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів (передостанній абзац п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток), а також податок на прибуток з доходів нерезидента у вигляді фрахту (п. 13.5 Закону про податок на прибуток).Однак, найімовірніше, якщо ці аргументи й «зіграють», то лише в тих випадках, коли податок сплачується за рахунок резидента. Сюди належать рекламні послуги, надані нерезидентом, а також внески та премії на страхування і перестрахування ризиків, що оподатковуються за ставкою 12 %. А от у тих випадках, коли резидент виконує лише функцію податкового агента, відстояти неутримання податку на репатріацію навряд чи вдасться.
