Витрати на страхування заставленого майна:
ДПАУ дозволила включати до валових
Лист Державної податкової адміністрації України від 23.07.2008 р. № 14730/7/15-0517
«Про страхування об’єкта застави»
ДПАУ нарешті погодилася, що в разі якщо підприємство одержує фінансовий кредит для використання його у власній господарській діяльності, то
витрати у вигляді страхових платежів на страхування власного заставленого майна включаються заставодавцем до валових витрат. Щоправда, при цьому необхідно враховувати обмеження, розмір якого встановлено абзацом третім п.п. 5.4.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Інакше кажучи, витрати на страхування заставленого майна можна включати до валових у розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період (наростаючим підсумком з початку року), а для сільськогосподарських підприємств — за звітний податковий рік.Зауважимо, що раніше податкові органи дотримувалися фіскальної позиції та не дозволяли відносити витрати на страхування заставленого майна на валові витрати (див. лист ДПА в м. Києві від 26.09.2006 р. № 734/10/31-106 і лист ДПАУ від 21.01.2002 р. № 413/6/15-1416, до якого, до речі, листом, що коментується, унесено зміни, і положення щодо страхування заставленого майна визнано такими, що втратили чинність). Аргументували вони свою позицію тим, що таке страхування не пов’язане з господарською діяльністю заставодавця. Однак ми завжди вважали*, що незалежно від того, на чию користь укладено договір страхування (заставодвця чи кредитора), заставодавець має право на відображення цих витрат у складі валових витрат. Адже заставлене майно залишається у власності заставодавця і, як правило, продовжує використовуватися в його госпдіяльності. Та і власне застава звичайно забезпечує виконання зобов’язань, пов’язаних з господарською діяльністю заставодавця.
*Див. статтю «Страхування майна: облік витрат на страхування» // «БТ», 2008, № 25, с. 20.
